30 травня 60 років виповнилося б Олександру Симоненку (30.05.1966 – 10.03.2023) - телерадіоведучому "Мастер Радіо", "7 студії" "Тоніс-центру" (7 канал)

30 травня 1960 року народився Олександр Симоненко – відомий телевізійник, журналіст, редактор, теле і радіоведучий, який стояв біля витоків харківського незалежного телебачення. 

Його не стало в березні 2023-го... Рання несподівана смерть, що стала наслідком війни, переживань Олександра через загибель його двоюрідного брата на фронті.

Олександр Симоненко – це була насправді дивовижна людина, яка надихала всіх... Сашу я знав ще з 90-х, коли працювали в одній телекомпанії «Тоніс-центр», де він починав кореспондентом і став редактором служби новин, а я створював, як автор і ведучий  першу ігрову програму про кіно в Україні і на всьому пострадянському телебаченні, в якій був вигаданий ефект героя-ведучого всередині кіно раніше Голлівуду, «Відеоревю з Ігорем Жуковим». 

Далі Олександр створив аналітичну програму «Політпрогноз», провів перші в історії Харкова політичні дебати у прямому ефірі…

Він ще у 90-х зняв фільми про війну в Югославії та Придністров'ї, документальний серіал про репресовану харківську родину Бріммербергів… Потім, коли Олександр пішов на радіо, запрошував на прямі ефіри свого легендарного проєкту на «Мастер Радіо» «Дике поле», де він відкрив безліч харківських музичних виконавців… 

У 2000-х ми з Олександром майже одночасно повернулися на «Тоніс» (7 канал), де Саша робив кілька проєктів, одним з яких – ранковою прямоефірною «7 студією» – запам'ятався глядачам, як добрий, яскравий і життєрадісний… 

Таким, як на цих фото, він залишиться і в моїй пам'яті…

Його дружина теж телеведуча Ірина Беккер готує до видання оповідання Олександра Симоненка, і, як вона каже, "вони того варті. І не тільки оповідання будуть у цьому невеликому пам'ятному виданні, а ще малюнки та експрес-публіцистика..." 

І в фейсбуці на своїй сторінці, коли вона писала передмову до книги, звернулася до до всіх, хто знав Олександра, щоб вони написали "два-три слова (більше й не треба!), яким він був, яким ви його запам'ятали. Ваші відгуки додадуть книзі тепла та фарб." 

Серед численних коментарів колег, які знали Олександра Симоненка особисто, хочу навести такі: 

"Містер позитив. Таким я памʼятаю його"  

"Дуже порядна людина" 

"Лучший главный редактор, благодаря ему просто влетела в мир ТВ, многому научил. Светлый человек, одна улыбка чего стоила..." 

"Ось додам те, що завжди цитую: коли ми брейнсторміли і треба було придумати щось новеньке, свіженьке, не таке, як завжди, Сашка казав, а тут "давай щось перпендикулярне", і це допомагало, ставало зрозуміло, що треба" 

"Добрый, очень умный, юморной, с Божьим светом внутри. Он не много говорил о вере, но она как-бы просвечивалась изнутри наружу. Скучаем, грустим по нему, очень соболезнуем..."

"Неймовірно людяна людина.  Він допомагав рости. І професійно і особистісно. Людина з великою цікавістю до життя", 

"Саша - искрометный. С жаждой жизни в умных глазах. Планов - громадьё!", "Я мало з ним перетинався, більше з тобою, та Сашу запам'ятав: високий, статний (кремезний), з добрим спокійним обличчам, з яким ти "як за кам'яною стіною" тобто вельми міцна опора тобі...."

"Он был одним из самых добрых людей которых я встречал на телевидениях и радио, а эфиры с ним самыми уютными и активными, не смотря на то что иногда это было раннее утро. часто его вспоминаю" 

"Думала, що сказати «у двох словах».

Складно, бо стільки Сашко вміщував та передавав нам!

Він був сонячним! Терплячий, добрий, душевний.

Я б сказала, що поряд з ним було добре. У багатьох сенсах.

Сумую і згадую лише добрим словом..."

"Саня был настоящий! Я его знал больше 20 лет и с ним всегда было легко. Он был абсолютно позитивным и Добрым с большой буквы. Его искренность разрушала любые барьеры. Лёгкий на подъем, даже безотказный,но всегда со своей жизненной позицией. Миру его не хватает..."

"У моєї пам'яті Саша залишився і залишиться світлим, відкритим і все ж таки з посмішкою... Таким я запам'ятав його в житті, на екрані, і навіть після смерті бачив декілька разів саме таким уві сні..."

"Добрый, очень умный, юморной, с Божьим светом внутри. Он не много говорил о вере, но она как-бы просвечивалась изнутри наружу. Скучаем, грустим по нему..."

"Большой и добрый. Энергичный талантище в стильных полосатых штанах. С ним очень комфортно было работать и он невероятно вдохновлял . Всегда окрыленная была после встречи с ним"

"Его действительно мы все, кому было по 19 лет, звали Саша, в то время как сам был уже маститым журналистом и заметно старше нас. Идя по тропе творчества, он зажигал вокруг себя звезд- никому не завидовал, вел себя очень просто, поддерживал в каждом начинании, каждой новой идее. С ним казалось, что можно делать все... Он был добрым, честным, творческим, веселым, заводным, оптимистичным. Заряжал всех вокруг своей энергетикой. Его хватало на всех..."

"Невгамовний Сашко! Ідеї та оптимізм нескінченні. Бог благословив мене працювати з ним та втілювати проекти нестандартні та дуже професійні. Він не бачив як щось неможливо, бачив як це буде.Він навчив мене вірити що можливо все якщо ти любиш те що робиш та тому що кожна людина на нашому шляху цінна. Він був найщирішим другом."

До речі, у третьому випуску мого проєкту відеорозмов з вітчизняними митцями «Культурна Перемога» для «Харківського прес-клубу» та всеукраїнського онлайн-медіа "Громада. Груп" я спілкувався з Харкова онлайн у 2023 році з другом родини Олександра та його дружини Ірини Беккер, теж телеведучої, Михайлом Крамаренком - відомим в Харкові та за його межами митцем, фахівцем розмовного жанру, ведучим телепрограм (зокрема «Вечірні зустрічі», де він розмовляв з безліччю зірок театру та кіно, виходили на телеканалі "Тоніс-7 канал" 10 років) і різноманітних заходів від концертів до міжнародних фестивалів… Той випуск ми присвятили саме Олександру Симоненку, якого не стало того року.

Ми згадували Олександра, пригадавши багато цікавого та невідомого з його життя та роботи, якою дивовоижною людиною він був.

У статті використані фото з мого особистого архіву, архіву телекомпанії "Тоніс-центр", сторінок у фейсбуці Олександра Симоненка та Ірини Беккер, а також з відкритих джерел.

Світла пам’ять! 

Автор статті Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі більше 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України... Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога».

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

?Телеграм   ?Фейсбук  ?Інстаграм

Дивіться та слухайте унікальні відеоподкасти проєкту  «Культурна Перемога»  відомого журналіста, автора телепрограм про кіно і TV Ігоря Жукова:

https://gromada.group/news/podkasti-proyektu-kulturna-peremoga-igorya-zhukova

Читайте також Телеграм-канал проєкту "Кіно, яке не подивляться орки" з унікальною інформацією, якої немає в інтернеті: https://t.me/kinoorki