66% українців вважають, що російську мову потрібно усунути з офіційного спілкування

 Зокрема, КМІС досліджував динаміку ставлення до статусу російської мови в Україні і зафіксував, що після вторгнення це ставлення зазнало значних змін. У всіх регіонах різко зросла частка тих, хто вважає, що російську мову взагалі не варто вивчати в школах. У 2019 році таких було лише 8%, а у 2023 році 52%.

 Зрештою, після повномасштабного вторгнення (станом на лютий 2024 року) переважна більшість українців – 66% – вважають, що російську мову потрібно усунити з офіційного спілкування. Лише 3% вважають, що російська мова має отримати статус другої державної. І 24% вважають, що російська мова може стати офіційною в регіонах, де більшість цього бажають.

Серед 24%, які підтримують офіційний статус в окремих регіонах, 15% при цьому проти того, щоб російська мова стала в офіційною в їх регіоні. Хотіли би, щоб стала офіційною в їх регіоні – 7% (ще 1% не визначилися із своєю позицією).

Таким чином, на 2024 рік в Україні є 10% тих, хто хотів би бачити російську мову або офіційною у своїй області, або взагалі другою державною. Натомість 81% або бажають її усунення з офіційного спілкування на всій території, або проти її використання у своєму регіоні.

Найбільш відчутні зміни у ставленні до статусу російської мови соціологи зафіксували на Півдні і Сході України. На  Півдні 69% підтримують або повне усунення з офіційної сфери, або принаймні проти, щоб в їх регіоні російська мова була офіційною. На противагу цьому 18% або хочуть, щоб російська мова була офіційною в їх регіоні, або взагалі стала державною.

На Сході України з 3% у 2015 році до 40% зараз стало більше тих, хто підтримує усунення російської мови з офіційного спілкування на всій території. Водночас з 31% до 6% стало менше тих, хто виступає за державний статус російської мови. При цьому зараз 43% вважають, що російська мова може бути офіційною в окремих регіонах, де більшість цього бажає. З них 12% проти того, щоб російська мова стала офіційною в їх регіоні, 28% – підтримують таку ініціативу, а 2% не визначилися. Таким чином, на Сході 52% підтримують або повне усунення з офіційної сфери, або принаймні проти, щоб в їх регіоні російська мова була офіційною. На противагу цьому 34% або хочуть, щоб російська мова була офіційною в їх регіоні, або взагалі стала державною.

Соціологи зауважують, що якби під час опитування вони окремо  підкреслювали, що мова не йде про заборону повсякденного побутового спілкування російською мовою, то ще менше б людей говорили про певний офіційний статус російської мови. У будь-якому випадку фактично у всіх регіонах більшість населення не підтримує надання офіційного статусу російській мові.

Соціологи також зазначають, що питання російської мови тривалий час використовувалося росією та окремими внутрішніми українськими суб’єктами (причому з різних частин політичного спектру, не винятково проросійськими силами) для дестабілізації українського суспільства, навіть попри те, що пересічні українці (зокрема, і російськомовні) серед переліку різних проблем завжди питання мови зараховували до найменш важливих.

Брехливий наратив про утиски і обмеження російськомовних громадян також використовувався і досі використовується росією для обґрунтування вторгнення до України. При цьому за результатами нещодавніх опитувань КМІС, 84% серед українців у цілому і зокрема 81% серед російськомовних громадян вважають, що утисків російськомовного населення немає (2023 рік).

Опитування проводилося методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням). Було  опитано 1052 респонденти, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України, а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищує 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.