Акторський шлях Руслана Мірошниченка: як амбітний ізюмець став зіркою екрану

Ізюмська земля багата на талановитих людей, які досягли успіхів у різних сферах мистецтва.  Серед них - Руслан Мірошніченко, актор з міста Ізюм.

Руслан Володимирович  Мірошниченко народився у місті Ізюм, Харківської області у 1979 році, у місті, яке навесні 2022 року опинилося в окупації й пробуло під нею близько п'яти місяців.

Усвідомлення того, що Руслан Мірошніченко хоче бути актором прийшло не відразу, спочатку він отримав освіту економіста. Після університету працював за спеціальністю економіста, але , як каже актор "природа взяла своє"  і майже у 30 років , Руслан вступив до Харківського  університету мистецтв на театральний факультет до майстерні Юрія Степановича Євсюкова. Хоча колеги його переконували, що вступити до театрального вишу та закінчити його після 27-28 років майже неможливо, йому вдалося це зробити.

Актор відомий за ролями у таких фільмах і серіалах: "Дві сестри", "ГКЧП", "Служба 112" та інших. Ще він працює у сфері дубляжу: озвучує рекламу, проморолики та аудіогіди, крім кіно, ще грає в театрі.

Актори: Руслан Мірошніченко, Катерина Варченко, Андрій Ісаєнко, зйомки серіалу "Служба 112". Фото з відкритих джерел 

У 2019 році Руслан Мірошніченко пройшов курс беззбройного бою у Британській академії бою в кіно та сценічного бою.

Руслан має як головні, так і другорядні ролі у кіно. Якщо згадувати про головні ролі актора,то не можна забути серіали "Маєток", "Дві сестри", "Людина", "ГКЧП", "Дерев'яне весілля". З другорядних ролей актора можна згадати серіали: "Ментівські війни. Харків-2", "Дільничний з ДВРЗ", "Спадкоємці".

Руслан Мірошніченко у серіалі "Ментівські війни. Харків-2". Фото з відкритих джерел  

Від початку повномасштабного вторгнення, Руслан Мірошніченко активно займається волонтерством. Родина актора виїхала під час окупації - батьки живуть за кордоном, а сестра з племінником наразі проживають у Києві. 

Актор вивчає тактичну медицину та проходить військову підготовку, займається стрільбою. 

Про його додаткові навички відомо, що він володіє українською, польською, англійською та іспанською мовами, вміє дуже гарно співати(баритон), грає на фортепіано, гарно танцює джаз-модерн, контенпорарі. Займається екстремальним водінням- автомобіль, мотоцикл, велосипед, також займається дайвінгом, любить ходити в гори. Катається на роликах та грає на гітарі.

Захоплюється гірськолижний та кінним спортом, плаванням, легкою атлетикою, ковзанярським спортом.

Актор Руслан Мірошніченко. Фото з відкритих джерел

Також дуже вражає досвід роботи актора у театрі та на телебаченні.  До театральних робіт актора Руслана Мірошниченка , що запам'ятовуються, можна віднести такі вистави: "Одруження Фігаро" (2016), Шельменко-денщик(2017), Поневолення любов'ю (2019) та інші. 

У роботі на телебаченні також є визначні ролі Руслана Мірошниченка : Реклама "Бош"(2013), музичний кліп Олександра Марцинкевича (2012) та музичний кліп співачки Ярослави, який був виконаний на пісню "День народження" у тому ж році.

Особисте життя Руслан Мірошніченко ретельно приховує, він не змішує особисте з роботою, тому невідомо, чи є у актора дружина та діти, рідко відвідує світські заходи.

У інтерв'ю виданню Фокус актор про себе каже так: 

Я не вважаю себе медійним актором, особисте життя якого дуже цікавить глядача поза кадром. Я просто чесно намагаюся робити свою роботу, яка приносить мені задоволення, і без якої я просто не уявляю свого життя. Популярність ніколи не була моїм пріоритетом, хоча я і усвідомлюю, що певна медійність є запорукою успіху в нашій професії. Але оце якраз і є певним дисонансом, бо я чітко розділяю професійне і особисте, і дуже не хотів би, щоб колись в майбутньому хтось із моїх близьких постраждав від моєї "популярності". Я рідко ходжу на якісь тусовки, пов’язані з кіно, а свій інстаграм я веду більше з метою збереження важливих моментів мого життя для самого себе і моїх друзів." 

А чим же сьогодні займається Руслан Мірошніченко? Про це ми можемо дізнатися з інтерв'ю:

Сьогодні я, як і мільйони українців, намагаюся наблизити нашу Перемогу. Роблю це тими способами, які, як я вважаю, виходять у мене найкраще. На початку великої війни я досить довгий час волонтерив, витрачаючи сили, енергію і гроші, не замислюючись про те, скільки в мене їх було на той час. Коли зрозумів, що війна — то надовго, я зрозумів, що треба ще й якось заробляти. Почали з’являтися якісь пропозиції по роботі, і я потроху почав повертатися до професійної діяльності".

Хоча раніше актор грав в антренпризах, але зараз він від цього відмовився, бо зрозумів, що це його більше не задовольняє. Натомість він сконцетрувався на проєктах, які зараз на часі: наприклад проєкт "Азовсталь. Голоси", а потім і вистава "Звір", темаю якої є посттравматичний стресовий розлад.

Руслан Мірошніченко, робота над роллю. Фото з відкритих джерел

 Часто у серіалах Руслан Мірошніченко грав негативних героїв. Але, на його думку, поганих хлопців грати цікавіше, бо в них складні душевні переживання та пориви. Лише у серіалі "Дві сестри" він зіграв позитивного персонажа.

Ось як актор розповідає про роль у серіалі"Дві сестри ":

Коли мене запросили на кастинг серіалу "Дві сестри", я пробувався на роль мажора Ігоря (нічого дивного, скажете ви). Але мені запропонували проби ще на роль протагоніста Віктора, чим я був вельми здивований. Не буду приховувати – я був зацікавлений саме у першій ролі – не тільки тому, що мені "звичніше" грати поганих хлопців, але й тому, що доля цього персонажа мені була цікавіше для досліджень. Але продюсери все ж побачили в мені Віктора, і от тоді пазли в мене трохи розсипалися. Бо, дійсно, повноцінних героїв, хороших, позитивних, як в казках, без поганих рис характеру, я ніколи не грав. А формат серіалу диктував саме такого героя."

Актор Руслан Мірошніченко. Фото з відкритих джерел

Зараз Руслан Мірошніченко - актор театру, кіно, дубляжу, модель, в також волонтер, він допомагає військовим Збройних Сил України, щаслива людина, бо в нього є близькі, на яких він може спиратися (батьки сестра та племінник), є робота, яка приносить задоволення.

Ізюмці ж пишаються своїм талановитим земляком та зичать йому нових творчих звершень.

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:

Телеграм Фейсбук Інстаграм