Харківський Університет Каразіна: три роки війни

Ми не були до цього готові...

«Початок війни був надважкий та надскладний, — згадує Анатолій Валерійович Бабічев, проректор ХНУ ім. Каразіна, кандидат наук, доцент, заслужений працівник та відмінник освіти України, — На 2 тижні був припинений освітній процес. Більшість студентів, викладачів, науковців не знали, що сталося, що робити та що буде далі... Ми не були до цього готові й оголосили про призупинення роботи університету. Міністерство освіти радило нам виїхати та релакувати виш до більш безпечного міста».

Проте стан розгубленості, за словами проректора, тривав не довго. Каразінці згадали історію, а саме, що за 220 років існування виш здолав на своєму шляху Першу і Другу світові війни, під час останньої, частина вишу була евакуйована, а частина залишалася у Харкові; репресії 20-х — 30-х років минулого сторіччя, коли науковці просто зникали; часи голодомору... В університеті постійно були якісь стреси, проте він все це пережив та відновився. 

«На обговореннях, які тривали у лютому та березні 2022 року, ми прийшли висновку: Харків без Харківського університету - це не Харків. І якщо поїхати — це буде означати, що ми не віримо в перемогу. До того ж військові запитували нас —  Якщо ви поїдете, кого ми будемо захищати?», — згадує Анатолій Бабічев.

 

Після обговорень було прийнято дуже важливе, на погляд Анатолія Валерійовича, рішення — університет нікуди не евакуюється та залишається працювати. Каразінська родина об'єдналася за ради єдиних цілей — перемогти та допомогти один одному й університету не просто вижити, а почати працювати та розвиватися.

В першу чергу треба було відновити освітній процес, але це було вкрай складно зробити: 

«Наші сервери, — каже проректор вишу, — знаходилися у різних будівлях та місцях, на той час небезпечних, бо були десятки прильотів по спорудах закладу, лабораторіях з обладнанням... Багато з них були знищені. Перші місяці ми намагалися знайти тих, хто допоможе перенести обладнання в безпечніші місця, переформувати, під'єднати його. Але особливо важко було, майже щодня, отримувати інформацію про втрати серед співробітників університету. Кажучи про них я одразу згадую Олега Амосова, професора нашого інституту державного управління, який  вийшов на ринок і вже не повернувся додому... А ще нашого студента з факультету психології, який намагався разом з батьком евакуюватися з Ізюма й не повернувся, бо їх машину розстріляли».

Окрім цього, на сьогодні, понад 50 студентів та викладачів вишу загинули захищаючи Україну в лавах ЗСУ. Їх світлини та імена увічнені на стенді тимчасового меморіалу і, на жаль, до цього списку продовжують додаватися прізвища нових героїв.

«Це для нас найболючіша тема. Після перемоги ми більш фундаментально увічнимо їх пам'ять», — каже Анатолій Бабічев. 

Перше півріччя 2022 року, за словами Анатолія Валерійовича, в університеті був один великий волонтерський штаб:

«Ми намагалися забезпечити ліками старше покоління, де кого треба було евакуйовувати із Харкова, наприклад, у когось зі студентів була мати неходяча. А щоб врятувати іноземців ми взагалі проводили цілі спецоперації, бо громадський транспорт тоді не працював і ми виводили їх до вокзалу, навіть, по шпалах метро. Тобто було багато питань, починаючи від того, як кого нагодувати та вилікувати. Це був важкий період», — згадує Анатолій Бабічев.

Загалом, за його словами, університет водночас втратив близько 5000 студентів іноземців, а разом з ними й суттєві бюджетні надходження. 

Проте, завдяки оперативним діям, каразінцям вдалося відновити освітній процес.

«Керівництво закладу, декани факультетів та більшість служб, без яких неможливо функціонування університету, зокрема відділ кадрів, бухгалтерія та інші співробітники та співробітниці — всі були тут та забезпечували освітній процес. І попри проблеми з транспортом щодня ходили на роботу. Багато хто з охоронців залишалися ночувати в університеті, щоб зберегти майно. Ми кожному вдячні, від професорів та професорок до прибиральниць. Хоча тоді всі були прибиральниками та прибиральницям, у нас близько 40 будівель в різних частинах міста тому після прильотів треба було прибирати наслідки влучань. Можна згадувати годинами різні епізоди того часу, але головне, що громада з'єдналася», — підсумував Анатолій Бабічев. 

 

Згодом вдалося відновити освітній процес в онлайн форматі. І хоча з понад 24 000 студентів й студенток, викладачів та викладачок, які навчалися та працювали в виші до війни, зараз залишилося лише 18 000, головний університет Харкова навчився, навіть, отримувати зиск з війни...

Війна — це величезні втрати, але й можливості

«Війна — це величезні втрати, але й можливості. Вона стимулює робити щось нове, щоб вижити та перемогти», — каже Анатолій Валерійович.

Сьогодні, за його словами, з'явилося багато нових проєктів. До війни була повна стабільність і відповідно було старіння наукових кадрів, а зараз молодь відчуває, що можна зробити кар'єру та заробити трохи грошей. До цього багато хто вважав що цього неможливо досягти в науці.

«Наразі в країні дуже великі потреби у сфері охорони здоров'я тому за три роки ми відкрили нові освітні програми. В галузі охорони здоров'я такі як: стоматологія, фізична терапія, реабілітація, медична психологія і це не лише на рівні бакалаврівських та магістерських програм, а й в межах післядипломної освіти.

 

Ми шукаємо можливості запровадження спільних програм з іншими університетами, зокрема європейськими. Наприклад, під час війни, ми відкрили освітній хаб в Мюнхені, де до нас вступають громадяни та громадянки України які виїхали до Німеччини. Зараз там понад 400 осіб навчаються на чотирьох факультетах. Зробити хаб допомогли випускники та випускниці університету, які закінчили його 20-30 років тому. Для студентів медичного факультету створений освітній хаб в Івано-франківську. Є багато наукових проєктів, які втілюються завдяки грантовим програмам ЄС та інших партнерів. В створенні нових проєктів дуже допомагають науковці нашого вишу, які виїхали за кордон та тимчасово працюють в університетах Європи та Сполучених Штатів Америки   — університет зумів багато чого нового до себе затягнути», — каже Анатолій Валерійович.

 

Каразінці бачать та вміють використовувати свої плюси та переваги. 

В першу чергу — це можливість здійснювати міждисциплінарні дослідження. 

«Сучасна наука, — зауважує Анатолій Бабічев, — каже про міждисциплінарні проєкти. Плюс нашого університету полягає в тому, що в ньому є майже всі напрямки наукової діяльності й для нас не проблема долучити колегу математика до фізичного або соціологічного факультету, щоб попрацювати над новим проєкт.

 

Наразі у нас є дуже цікаві наукові проєкти пов'язані з ядерною медициною, які реалізуються завдяки співпраці медичного та фізико-технічного факультетів з біологами та хіміками. Вони почали дослідження у напрямку діагностування та лікування онкозахворювань  радіофармпрепаратами. У нас на те дуже амбітні плани.  Наразі ми шукаємо інвесторів, тому що це досить коштовний проєкт. Ми думаємо і про виробництво таких препаратів, бо Україна ніколи ще такого не виробляла взагалі.

 

Наші радіофізики та електронники також сьогодні є потрібними з погляду навчання, тому що останні роки в Україні в цих галузях був спад, а зараз з'явилися оборонні тематики, наприклад, є потреби в БПЛА.

  

На факультеті психології зараз найбільший попит бо, через війну, багато людей, зокрема військових та членів їх родин, потребують психологічної допомоги та консультацій.

 

В планах, на медичному факультеті започаткувати ще одну програму — Лабораторію досліджень, яка є сьогодні також дуже важливою. Ця програма буде забезпечуватися не лише медичним факультетом, а й біологічним», — поділився планами на майбутнє проректор університету Каразіна.

Але головною цінністю та здобутком вишу Анатолій Бабічев вважає людей, які зуміли об'єднатися під час чергового лихоліття, за ради збереження та розвитку Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна.  

P.S. Університет Каразіна - був першим серед Українських вишів за версією найпрестижнішого у світі  британського рейтингу університетів QS та єдиним, який 7 років поспіль входив у ТОП 500 зазначеного рейтингу.