Історія Ізюмської центральної лікарні: від минулих часів до сьогодення

У кожної будівлі є своя цікава історія заснування, яка переростає у сьогодення, місто Ізюм не є винятком.  Однією з таких будівель є комунальне некомерційне підприємство Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері.

Фото: city -izyum 

Історія цієї лікарні досить цікава, вона тісно пов’язана з розвитком і становленням Ізюмщини. Першою згадкою про існування лікувального закладу в місті Ізюмі є архівний документ, «Рапорт» Ізюмського городничого Гана, Харківському губернатору і.І. Бахтіну, датований 3 березня 1812 р., про створення городової лікарні. Документ, датований 1822 роком, є списком відставних і практикуючих медичних чиновників у Слобідській губернії. Згідно з архівними документами, що зберігаються в Харківському державному архіві, в 1826 році в місті Ізюмі було розпочато будівництво нової окружної лікарні на 50 ліжок, в 1852 році воно завершилося.

А потім прийшов моторошний сорок перший рік. Слово “війна” внесло свої корективи в долі людей. Вже на третій день після початку війни медичні сестри і лікарі зустрічали перших поранених на Ізюмському залізничному вокзалі.

Незважаючи на те, що ліків, інструментів, місць для хворих, госпіталі, які були розміщені в лікарняних корпусах, будівлях середньої школи №4, у всіх будівлях центру міста, продовжували працювати. А війна продовжувалася.

Легкопоранені розміщувалися навіть в приватному секторі, а також в армійських наметах прямо в саду. Везли в наше місто поранених з шести армій. Під вибухами, обстрілами, медики рятували життя людей, не помічаючи ні дня ні ночі, борючись з втомою, що навалюється. Завдяки їхнім зусиллям багатьом пораненим вдалося вижити..

Хоча лікарня називалася Ізюмською, але вона обслуговувала Савинський, Петровський та Борівський райони. Стаціонарне відділення було розраховане на 150 ліжок: терапевтичних – 30 хірургічних – 40, інфекційних – 45, неврологічних – 20 і 15 ліжок дитячих. У штаті були: головний лікар, Заступник головного лікаря, завідувачі відділеннями терапевтичного, хірургічного, інфекційного, неврологічного та дитячого; ЛОР, офтальмолог, шкільний лікар, рентгенолог, онколог, зубопротезний технік, 2 лікарі швидкої допомоги, 3 стоматологи та 6 дільничних лікарів.

Фото: city -izyum

Лише з 1958 року лікувальний заклад став називатися Ізюмська районна лікарня, та було встановлено новий рентгенологічний апарат, а з 1962 року всі підрозділи об’єднані в раймедоб’єднання, в якому також крім сільських медичних служб, були включені шкірвендиспансер на 12 ліжок і тубдиспансер на 60 ліжок.

А далі лікарня лише процвітала, з'являлися нові прилади, відкриті нові лікувальні відділення, лабораторії , тощо.

З 2003 року відбулися зміни масштабні, а саме, Ізюмська центральна районна лікарня стала називатися Ізюмська Центральна міська лікарня.

До початку повномасштабної війни, лікарня працювала у штатному режимі.

Фото: city -izyum

Але у 2022 році її було зруйновано російськими обстрілами навесні 2022 року. Під час окупації медики героїчно рятували життя людей у надскладних умовах. Масштабну реконструкцію комплексу вартістю понад 1 мільярд гривень зупинили та розірвали договір із підрядником у серпні 2026 року через відсутність фінансування.

Серед об'єктів, про які розповідала редакція, була і Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері в Ізюмі, яка частково була зруйнована у 2022 році, частково відновлена на донорські та бюджеті кошти в наступні роки і яку планували масштабно реконструювати до кінця 2027 року за понад один мільярд гривень.

Фото: shpalta.media

Прикладом може слугувати історія Юрія Кузнецова, хірурга-травматолога із 28-річним досвідом роботи. Коли окупанти тимчасово зайняли Ізюм, Юрій обладнав операційну в підвалі лікарні, використовуючи дві катали на колесах. Він шість місяців жив у закладі, не залишаючи його ні на мить, йому вдалося врятувати 400 життів та прийняти пологи у чотирьох жінок.

Фото: suspilne-media 

Одного разу він пішов на чергування, не знаючи, що повернеться додому через 6 місяців.

"Постраждалих ставало все більше і більше, вони лежали навіть на сходах. Аптеки були пограбовані, розбиті, ми шукав медикаменти навіть на смітниках, по вулицях міста неможливо було пересуватися, так як вони прострілювалися мінометними чергами. Тому медики швидкої допомоги приносили поранених, пробираючись повз будинками".

Згадує Юрій Кузнецов і момент звільнення міста.

"В Ізюмі був військовий шпиталь окупантів. Ми зайшли, а там ні техніки, ні людей. На душі стало так тихо і спокійно. Ми зрозуміли- місто звільнили".

На жаль, так як відбудову лікарні зупинено, то її історія розвитку затормозилася. Договір розірвано, матеріалів немає, проєкт "завис" повністю, і, коли відновлять, невідомо. Віримо у краще майбутнє міста Ізюм.

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:

Телеграм Фейсбук Інстаграм