Катерина Яресько та OSINT- проєкт SeaKrime – вартові українського зерна та Чорного моря

Першою повідомила про розвантаження в ізраїльських портах суден з викраденим росією українським зерном  розслідувачка проєкту SeaKrime Катерина Яресько. Проєкт SeaKrime виник у 2016 році — його створила група активістів. Вже кілька років вони досліджували дії Росії в Чорному морі та розповідали про них. Харків’янка Катерина Яресько, яка стала обличчям команди, розповіла мережі медіа «Громада. Груп» як здійснюються морські розслідування та чому саме факт викрадення українського зерна, який відбувся у квітні 2026 року та пов’язаний з розвантаженням в Ізраїлі, став таким резонансним.

Нагадайте деталі, що відбувалося з українським зерном і до чого тут Ізраїль?

Росіяни вивезли зерно з окупованих територій України і вивантажили його в Ізраїлі. Для цього використали схему «перевалки» в порту Кавказ. Цю схему складно довести, бо судно, яке забирає [і відвозить зерно до фінальної точки], формально не порушує законів — воно стоїть у російських водах. Інші судна заходять у порти окупованих територій і завантажують зерно. Потім вони не йдуть напряму в країну призначення, а підходять до судна (яке стоїть у районі порту Кавказ) і передають йому вантаж.

Крім того, росія оформлює фейкові документи, вказує неправильний порт, де загружає вантаж. Наприклад, зерно завантажене у Феодосії, але в документах пишуть «порт Кавказ», або «один чорноморський російський порт».

Ми спеціально по Ізраїлю не працювали — просто вдалося знайти докази саме по судну «Абінськ». Ми зафіксували, що судно з Керчі перевантажило на нього партію зерна. Далі ми передали ці дані нашим державним органам — у них також була своя інформація. На цій основі почалася взаємодія з Ізраїлем. [Вона] почалася вчасно, але Ізраїль не реагував.

Судно ABINSK проходить протоку Босфор 20 квітня. Автор фото: Yörük Işık

Судно прибуло до ізраїльського порту Хайфи 23 березня і три тижні просто стояло біля порту. 12 квітня воно все-таки зайшло в порт. Того ж дня я перша написала про цю ситуацію. Темою зацікавилися ізраїльські медіа. Почали писати люди, які підтримують Україну, — серед них і вихідці з України, й інші громадяни, навіть росіяни.

Пʼятнадцятого квітня судно вийшло з порту Хайфи. На той момент ми не могли стверджувати, що воно розвантажилося, — підтверджень не було. Ізраїль теж мовчав. Потім ми з колегами з Туреччини зафіксували це судно в Босфорі. Ми порівняли [знімки] те, коли воно прямувало до Ізраїлю і коли поверталося назад. За різницею в осадці було видно, що до Ізраїлю судно йшло завантаженим, а назад — уже порожнім. Тобто в Хайфі його розвантажили.

У 2023 році ви писали про подібний випадок. Це тоді було вперше?

Ми про це знали давно. Але, щоб написати розслідувальний матеріал потрібно зібрати докази. В нас були якісь фрагменти [загальної картини], які говорили про те, що Ізраїль співпрацює з Росією, але ми не могли цього стверджувати. А от у 2023 році нам вперше вдалося зібрати потрібні докази.

Це було турецьке судно Sword Lion. Схема була така: воно не заходило в окуповані кримські порти, а стояло в російському порту Кавказ. Зерно туди підвозило інше судно — Akubensk. Воно кілька разів ходило з Криму і перевантажувало його на Sword Lion.

Капітан турецького судна не міг не знати, що він вивозить. Якщо про це знаю я на відстані, то капітан тим паче знає. Нам вдалося зібрати повну картину. Ми встановили, що купила зерно велика транснаціональна американська агрокорпорація Archer Daniels Midland, яка має значні активи в Україні. Але тоді суспільного резонансу в Ізраїлі не було. Судно стояло біля Хайфи приблизно тиждень, потім пішло: напевно в Ізраїлі відмовилися приймати це зерно.

Ми знаємо, що Ізраїль приймав крадене зерно і до великої війни. Але  вперше офіційно підтвердити, що Ізраїль приймає крадене українське зерно, нам вдалось у 2023 році.  

Ви працюєте в команді SeaKrime. Як виник цей проєкт?

У 2015 році я познайомилася з InformNapalm.

Після цього в мене з’явився блог на InformNapalm. У 2016 році ми з командою зафіксували випадок, коли до Феодосії прийшло цікаве судно. Воно таємно розвантажувалося в незвичайних умовах. Ми тоді зібралися групою і вирішили робити розслідування. Воно було досить гучне, резонансне.

Після цього на мене вийшов фахівець, який має досвід керування судном та судноплавним бізнесом. На той час я взагалі була «нуль» в морській тематиці. А ця людина сказала:

Ви розумієте, що ви зробили? Ви тільки цього не кидайте».

Так ми створили проєкт SeaKrime.

Довідка У 2014 році проєкт InformNapalm створила команда активістів. Одне з їхніх найгучніших розслідувань стосувалося причетності Росії до збиття пасажирського літака Boeing 777 над Донеччиною. Докази збирали самі волонтери — працювали поблизу зони бойових дій і в тилу росіян. За цією темою вони провели два розслідування, а зібрані матеріали передали нідерландській поліції.

Довідка Центр «Миротворець» — це український недержавний проєкт, який з’явився у 2014 році після початку російської агресії. Головне завдання проєкту — збирати дані про російських військових, найманців і людей, які допомагають росіянам. Їхні імена заносять у список під назвою «Чистилище».

Цікаво, про що йшлося у тому аматорському розслідуванні, адже воно стало початком великого проєкту, який ми зараз бачимо?

Судно називалося «Надаліна». Воно зайшло у Феодосію і розвантажувалося в незвичайних умовах. Вночі порт оточили люди в погонах, територію підсвічували прожекторами, інколи їх вимикали. У якийсь момент це нагадувало операцію з військовими скринями — схожими на ті, в яких перевозять великі снаряди або щось подібне.

Судно прибуло із Сирії. Ми не змогли точно встановити, що саме воно перевозило. Але тоді я сказала: навіть якщо там були апельсини, це все одно порушення, бо порт закритий. Ми зафіксували, що судно прийшло, щось розвантажувало, і це оприлюднили. Державним органам залишалося встановити деталі. Такою логікою ми керувались.

Судно "Надаліна". Фото FleetMon

SeaKrime — це OSINT-проєкт, а не просто журналістика, тут потрібні навички роботи з відкритими даними, розуміння морського права, логістики. Хто ви за освітою? Чим займались, крім громадської та волонтерської діяльності?

Зараз я отримую третю освіту. Перша була техніко-математична. Друга освіта в мене юридична. Потім життя трохи все переграло: якийсь час я викладала соціальну педагогіку, займалася соціальною рекламою. У Харкові з 2009 року проводився Міжнародний дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко» (згодом його перейменували на Медіафестиваль «Дитятко») — я входила до журі.

Зараз я здобуваю третю освіту — вже за спеціальністю «журналістика». Паралельно в Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця викладаю журналістські розслідування, OSINT, антикризові комунікації. Пам’ятаю, як у 2022 році, коли все почалось, наш університет перший серед харківських вже 21 березня почав регулярне дистанційне навчання. На початку червня ми вже провели захист дипломних робіт.

З інформації сайту SeaKrime, стає зрозумілим, що росія вивозить українське зерно з 2016 року, зокрема до Сирії. Ви це оприлюднювали. Чи була офіційна реакція?

Так. Ми надали документальну основу нашим державним органам, вони нарешті змогли щось зробити. Після того, як ми зібрали докази [того, що Росія порушує міжнародне право], ми комунікували, зокрема з Туреччиною. Скажімо, почав ходити паром між Туреччиною і Севастополем — завдяки нашій роботі його зупинили. Були масові регулярні поставки з Туреччини в Крим, які теж вдалося зупинити. Кілька суден було заарештовано. Ми робили розслідування про судно Usko Mfu, а згодом його затримали на Дунаї.

Пам’ятаю, ми листувалися з посольством Румунії в Україні, тому що судна, які заходили в Крим, мали менеджмент, зареєстрований у Румунії. Це були сирійці, які працювали через румунську юрисдикцію. У підсумку вони пішли з Криму. 

Це не лише наша заслуга — це робота державних органів, яким допомогли наші напрацювання.

Щодо суден з краденим зерном, які заходять у порти Сирії, Алжиру та Єгипту, Ви повідомляєте постійно. Чому ці маршрути вдається ідентифікувати частіше? У цих країнах росіяни менш приховують такі перевезення?

Ні, саме ці маршрути просто існують. Сирія — дуже показовий напрямок, там це відбувається масово. Коли президентом [Сирії] був Башар аль Асад, як я розумію, [він навіть не намагався] це зупинити, бо Сирія якоюсь мірою перебувала під російською окупацією. Потім там змінилася влада, і постачання краденого з України зерна припинилося. Судно, яке стояло на розвантаженні, задраїло люки і вийшло із Сирії.

Через певний час [судна] перемістилися в Єгипет — і Єгипет відчинив для них свої двері. Потім, за кілька місяців, усе відновилося. Зараз Сирія знову серед основних напрямків, куди надходить [крадене] зерно. Причому зерно закуповує державний оператор. Це не приватні поставки, держава про це точно знає.

Тобто росія і далі співпрацює з Сирією, Алжиром та Єгиптом?

Те, що «співпрацює», — важко сказати. Сирія справді дає краденому зерну «зелене світло» на державному рівні. В Алжирі зараз не бачимо таких перевезень, але минулого року фіксували судна з вугіллям з окуповаого Маріуполя. У Єгипті зерно часто йде не державі, а приватним компаніям.

Отже факти порушення країнами Близького Сходу та Африки стосовно придбання викраденого росією українського зерна не поодинокі. Чому тоді саме розвантаження російського судна, яке перевозило зерно з ТОТ України, викликало такий резонанс у світі?

Причина і різниця, в першу чергу, в суспільстві держави Ізраїль, яка є розвинутою демократією з потужними громадськими інституціями, журналістською спільнотою та українською діаспорою. 

Коли була ситуація з Ізраїлем, звучали різні пояснення від офіційної влади— мовляв, порти могли бути під контролем індійських або китайських компаній, і що тоді Ізраїль міг зробити. Але це не так. Дозвіл на захід судна дає держава. Вона перевіряє якість зерна, отримує митні платежі до бюджету. Роль держави в цих процесах суттєва, особливо коли йдеться про перевезення зерна. Це ж не якусь кавоварку завезли. Від зерна залежить [продовольча] безпека держави, безпека суспільства.

Тоді здійнялася ціла хвиля публікацій в ізраїльських медіа та соціальних мережах, журналістських запитів щодо розвантаження в порту Хайфи російського судна «Абінськ» з краденим українським зерном. До речі, першим, хто підняв це питання, був етнічний росіянин, журналіст, який через протест стосовно війни, розв’язаної росією проти України, змушений був переїхати до Ізраїлю.

І офіційна влада Ізраїлю відреагувала на запит суспільства.  Посол Ізраїля в Україні Михайло Бродський дав інтерв’ю журналістці Діні Бернацькій у якому висловив позицію своєї країни щодо ситуації з краденим українським зерном та суднами, які його перевозили. Як би Ви його прокоментували?

Послухала інтерв'ю з послом Ізраїля Михайлом Бродським на каналі журналістки Діни Бернацької. Моя відповідь така. 

Посол висуває претензії щодо вибіркового висвітлення теми викраденого українського зерна. Зокрема, сказав - напевно це зерно вже розвантажується в якійсь іншій країні, а чомусь ми не чуємо протестів.

Відповідь - на скріншоті.

 Судно двічі відходило трохи далі від ізраїльського узбережжя, однак воно все ще знаходиться поблизу Хайфи.

Посол акцентує на тому, що це лише 2 судна. Це трохи не так.

У 2023 році ми публікували розслідування про доставку зерна з порту Кавказ в Ізраїль турецьким судном. Тоді розголосу не було, а зерно не було прийнято в Ізраїлі.

Також в розслідуванні ізраїльських журналістів показані ще кілька випадків. Посол згадує це розслідування, однак ігнорує викладені там факти.

В Ізраїль ніколи не доставляли зерно напряму з окупованих портів, завжди використовувалася схема з перевантаженням в порту Кавказ, що дуже важко довести. Зокрема наш проєкт SeaKrime про це не писав, ми публікуємо розслідування лише якщо зібрано комплекс доказів. Тому таких публічних підтверджень мало, випадків набагато більше. І ми про це знаємо давно.

Посол каже, що Україна повинна представити докази. Що ізраїльський суд буде розглядати докази, які надала Україна, що росія видала документи щодо російського походження зерна. Якщо наших доказів вистачить, то суд прийме рішення і т.д.

Це неможлива вимога. Ми по крихтам збираємо докази і знаємо як це важко. А росія підробляє документи на державному рівні, що неодноразово зафіксовано і в наших матеріалах, і в розслідуваннях провідних світових медіа. Вимагати від правоохоронних органів України документування злочинів на окупованій території і порівнювати їх з тими, що надані окупантами, як мінімум неетично.

Перевіряти походження зерна це перш за все обов'язок приймаючої сторони - компанії, що купує таке зерно і держави, яка надає дозвіл на вхід судна в порт, приймає митні платежі і т.п.

Посол не розуміє чому стільки уваги саме Ізраїлю в цій ситуації, порівнює з іншими країнами. Можу це пояснити: тому що в Ізраїлі демократичне суспільство, є активна громадська підтримка України, фахові журналісти. І за це я вдячна

Як розвивається ситуація з PANORMITIS після відмови Ізраїля прийняти судно?

PANORMITIS начебто мав намір йти в Порт-Саїд, але потім передумав і ніби-то прямує в Іскендерун (Туреччина). 13 травня PANORMITIS прибув в турецький порт Іскендерун.

Судно не прийняли в Ізраїлі через звернення України щодо походження зерна з окупованих територій. Ми відслідковували, як відреагують в Туреччині.

17 травня PANORMITIS покинув якірну стоянку турецького порту Іскендерун. Поки нема офіційних повідомлень, але схоже що Туреччина відмовилась приймати судно, яке перевозить зерно з окупованих територій України.

Це вже друга країна реагує на звернення України. Спостерігаємо далі.

Які технічні інструменти використовують росіяни, щоб протидіяти морським розслідуваням?

Ми показали на прикладі порушника LAMAR S (IMO: 9154505) як небезпечно покладатися на AIS в морських розслідуванях.

Довідка AIS - це міжнародна радіонавігаційна система, яка використовується на кораблях. Вона автоматично передає дані про судно (назву, розміри, курс, швидкість та поточні координати) на інші кораблі та берегові станції для запобігання зіткненням та координації руху (ред.).

Судно під прапором SAINT KITTS AND NEVIS з 5.05.2026 завантажилося на зерновому терміналі Авліта в окупованому Севастополі, вийшло і вказує порт призначення Тартус (Сирія).

Однак воно не вийшло 7 травня, як ми бачили за сигналом AIS. Воно знаходилося в окупованому Севастополі до 10 травня, капітан був зайнятий тим, що побудував фейкову траєкторію в AIS.

Правда ж ніхто і не здогадається, що судно йде не з порту Кавказ, якщо буде покладатися на це джерело інформації?

Сигнали за добу можна роздивитися.

Однак вчора ми отримали підтвердження, що судно вийшло лише 10 травня, розібралися з сигналами і нанесли наш аналіз на скріншот.

Над чим зараз працює OSINT-проєкт SeaKrime? Адже росія не збирається припиняти свою злочинну діяльність.

Зараз наш OSINT-проєкт відслідковує маршрути кількох суден, пов’язаних з росією.

SPARTA  09.05.2026 стала до причалу в порту Тартус. Судно почало розвантажування військових вантажів і також буде забирати такі вантажі з сирійського порту. SPARTA належить до суден компанії Оборонлогістика, яку створено для перевезень військових вантажів ніби то торговими суднами. Після проходження Гібралтару судно вимкнуло транспондер і все Середземне море пройшло в супроводі військового корабля без AIS, що створює проблеми для безпеки судноплавства. 11.05.26

VICTORIA V 07-8.05.2026 завантажила 6884,951 т вугілля в окупованому Маріуполі, зайшла в російський порт Темрюк, де оформила фейкові документи. Насправді завантаження відбувалося в Маріупольському порту. Судно іде в турецький Іскендерун. Експортер ZULU TRADING LIMITED.

VIKTOR ZABELIN здійснює другий рейс поспіль в Тартус (Сирія) з гарячекатаним сталевим прокатом з окупованого Севастополя. Завантаження 05-10.05.2026 більше 5700 т. Ще один рейс з цим вантажем здійснив KAPITAN YAKOVLEV (IMO: 9077575).16.05.26

LAMAR S, прапор SAINT KITTS AND NEVIS) змінив в AIS порт призначення з Тартус на Іскендерун і зайняв місце на якірній стоянці турецького порту поруч з PANORMITIS (IMO: 9445021). Завантаження 5-10.05.2026 на зерновому терміналі Авліта в окупованому Севастополі, локація: 44.6246, 33.5523. Вантаж: приблизно 40 тис.т. пшениці. Експортер Мостагро (ИНН 9701208412).

16.05.26.

Тож, далі буде.

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:

Телеграм Фейсбук Інстаграм