Куп’янщина у поданні правозахисників до Міжнародного кримінального суду: десятки злочинів російських окупантів, підвали, катування і переповнені камери

Лише безпосередньо у місті правозахисники зафіксували 49 інцидентів жорсткого позбавлення свободи.

Інформацію про документ та саме подання опублікували на сайті Харківської правозахисної групи.

Харківська правозахисна група у документі «Жорсткі позбавлення свободи на тимчасово окупованих Росією територіях України» описала свідчення людей, яких російські військові та представники окупаційних структур незаконно затримували, утримували в камерах, підвалах і службових приміщеннях, допитували, били, залякували, позбавляли ліків та змушували жити в нелюдських умовах.

Загалом у базі ініціативи «Трибунал для Путіна», на яку спирається ХПГ, зафіксовано 416 інцидентів жорсткого позбавлення фізичної свободи на тимчасово окупованих територіях Харківської, Сумської, Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей. Із них 63 стосуються Куп’янського району. Безпосередньо у місті Куп’янськ задокументовано 49 інцидентів — це майже 12% від загальної кількості випадків, наведених у документі.

Одним із головних місць незаконного утримання у Куп’янську правозахисники називають приміщення Куп’янського районного відділу поліції та ізолятор тимчасового тримання. За свідченнями потерпілих, там людей тримали у переповнених камерах, змушували пити технічну воду, обмежували доступ до їжі, гігієни та медичної допомоги, а також регулярно піддавали психологічному тиску.

Одна з потерпілих, мешканка Куп’янська, була затримана 9 червня 2022 року. До її квартири прийшли п’ятеро озброєних чоловіків — троє російських військових і двоє поліцейських. Вони шукали її сина, який виїхав із міста в день початку повномасштабного вторгнення. Після обшуку в жінки вилучили ноутбук, телефон, український і закордонний паспорти, прикраси та годинник.

Після цього їй одягли на голову балаклаву, погрожуючи зброєю, вивели з квартири та доставили до відділення поліції у Куп’янську. Там у неї забрали прикраси, оглянули тіло, а коли вона через сильний головний біль попросила знеболювальне, їй відмовили.

Жінку помістили до камери №11. За її свідченнями, камера була розрахована на значно меншу кількість людей, але там утримували до десяти жінок. У приміщенні не вистачало повітря, світло горіло постійно, засобів гігієни не було, їжі давали мало, а частина продуктів була зіпсованою. Через таке харчування у потерпілої почалися проблеми зі шлунком.

Особливо тяжким було те, що жінка мала онкологічне захворювання щитоподібної залози, перенесла операцію та постійно потребувала гормональних препаратів. Під час утримання ці ліки в неї відібрали. Попри стан здоров’я, її допитували, питали про сина, про його службу та про проукраїнських мешканців міста.

Під час одного з допитів їй зав’язали очі, зв’язали руки, одягли мішок на голову та погрожували сексуальним насильством. На шістнадцяту добу утримання її знову вивели на допит, очі замотали скотчем, наказали роздягнутися та вдарили електрошокером у плече. Пізніше їй пропонували співпрацювати з окупантами та збирати інформацію про інших затриманих. Коли вона відмовилася, російські військові погрожували вбити її матір і собаку, а також відправити саму жінку до тюрми в Бєлгороді.

Звільнитися їй вдалося лише у вересні 2022 року, коли російські військові почали тікати з Куп’янська. За свідченням потерпілої, 7 вересня конвоїр наглухо зачинив двері камери, а наступного дня ув’язнені зрозуміли, що охорона зникла.

Інше свідчення стосується жінки, яка до повномасштабного вторгнення була Дворічанським селищним головою. Її двічі затримували та утримували у Куп’янському районному відділі поліції. Перший раз це сталося 11 травня 2022 року у її робочому кабінеті. До селищної ради увірвалися близько восьми озброєних російських військових у формі та балаклавах. Вони провели обшук, вилучили комп’ютер, документи, робочі блокноти та телефон, після чого зав’язали жінці очі й вивезли у невідомому напрямку.

Згодом вона зрозуміла, що перебуває у Куп’янському районному відділі поліції. Там її допитували про нібито співпрацю з українськими правоохоронними органами. Фізичного насильства під час першого затримання не застосовували, однак чинили сильний психологічний тиск. Після допиту жінку помістили до двомісної камери №11. Води майже не було, питної води не давали — затримані пили технічну. Їжу приносили двічі на день, але через стрес і страх вона майже не могла їсти. За час першого утримання жінка втратила близько 15 кілограмів.

Після звільнення 13 червня 2022 року вона намагалася повернутися до виконання обов’язків, але представник окупаційної адміністрації повідомив, що їй заборонено працювати. 21 липня російські військові знову затримали її вдома та знову доставили до Куп’янського відділу поліції. Цього разу у двомісній камері тримали від восьми до дванадцяти людей. Постільної білизни не було, люди спали на підлозі або на лахмітті. У камері не вистачало повітря, світло горіло постійно, а затриманих змушували співати гімн Росії та російські пісні. Вона вийшла на свободу вже під час звільнення Куп’янська українськими силами. За її свідченням, тоді з приміщення могли вийти від 130 до 150 утримуваних.

Ще одна історія стосується директорки Лісностінківського ліцею. Попри окупацію, навчальний заклад продовжував працювати дистанційно за українськими освітніми стандартами. Після завершення навчального року представники окупаційної адміністрації вимагали, щоб вона прибула до Куп’янська у так званий «відділ освіти», де мали з’ясувати, хто з педагогів готовий працювати за російською системою. Жінка відмовилася.

26 липня 2022 року до її двору увірвалися шестеро озброєних російських військових, частина з них була в балаклавах. Під час обшуку вони знайшли український прапор. Після цього почали погрожувати розстрілом їй та її чоловікові. Жінку змусили переодягатися у присутності військових, посадили в автомобіль Jeep із символікою «Z», на голову накинули мішок, а руки скували кайданками.

Її везли у напрямку Куп’янська близько двох годин. Дорогою погрожували, питали, «на кого працює», і залякували відправленням на територію так званих «ЛНР» або «ДНР». Зрештою жінку доставили до будівлі у Куп’янську та помістили до камери №12. Камера була розрахована на двох людей, але там перебувало близько дванадцяти жінок. Серед них були жінки з Куп’янська, Дворічної, Вовчанська та Луганщини.

За свідченням потерпілої, камера мала розмір близько 2 на 3 метри. Улітку температура всередині сягала приблизно 50 градусів, туалет був зламаний, вентиляції не було. За ув’язненими постійно спостерігала відеокамера. Їх змушували співати гімн Росії, а тих, хто відмовлявся, били. Жінка бачила, як після тортур до камери приводили побитих жінок, одна з них була напівпритомна. Вона також свідчила про погрози сексуальним насильством. Через відсутність ліків у неї загострився цукровий діабет, за час утримання вона втратила 18 кілограмів.

7 вересня 2022 року, коли у Куп’янську почалися вибухи, російські військові зачинили двері камер, а потім зникли. Ув’язнені самостійно відчинили двері та вийшли на волю.

Окреме свідчення показує, що Куп’янський ізолятор тимчасового тримання використовувався не лише для місцевих мешканців, а й як етапне місце утримання людей, захоплених в інших окупованих населених пунктах Харківщини. Один із потерпілих, військовослужбовець ЗСУ, був затриманий в Ізюмі. Його катували струмом, били, тримали в нелюдських умовах, а під час другого затримання кинули до багажника автомобіля та привезли до ізолятора тимчасового тримання у Куп’янську на вулиці Харківській, 14.

У Куп’янську він перебував у переповненій камері, де було від 11 до 15 людей. Їжу давали раз на день. Потерпілий чув крики людей, яких катували. Наприкінці липня 2022 року його знову вивезли у невідомому напрямку, після чого він опинився у таборі для військовополонених у Бєлгородській області РФ. Додому він повернувся лише 3 січня 2024 року внаслідок обміну полоненими.

Зібрані ХПГ матеріали свідчать про цілий комплекс порушень прав людини у Куп’янську під час окупації: незаконні затримання, свавільне позбавлення свободи, катування, жорстоке й таке, що принижує гідність, поводження, психологічний тиск, погрози сексуальним насильством, примус до співпраці, вилучення документів і майна, відмова в медичній допомозі та утримання людей в умовах, небезпечних для життя і здоров’я.

У правовій оцінці ХПГ такі дії розглядаються як ув’язнення або інше жорстке позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права. Саме ці матеріали правозахисники передали до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду як частину документування злочинів, вчинених під час російської окупації українських територій.

Ознайомитися з повним текстом Подання до Міжнародного кримінального суду «ЖОРСТКІ ПОЗБАВЛЕННЯ СВОБОДИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РОСІЄЮ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ» можна за посиланням.

Читати також:

Куп'янська міська рада і Медичне об'єднання запрошують на роботу

Російські військові завдали ударів по Шевченковому, Грушівці, Приколотному: пошкоджені склади, елеватор, багатоповерхівка

Випускний 2026 у Вільхуватській громаді: свято надії, незламності та нових звершень

Телеграм-канал КУП`ЯНСЬК Gromada Group 

Facebook КУП`ЯНСЬК Gromada Group

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм