Нобелівські лауреати Харкова: як жив та працював тут Лев Ландау

Майбутній Нобелівський лауреат Лев Ландау народився Баку в 1908 року у ній інженера-нафтовика. Ще в шкільні роки виявилися його видатні математичні здібності – до тринадцяти років він уже вмів диференціювати та інтегрувати, у школі робити вже не було чого (щоправда, за твори більше трійки не отримував).

У 14 років Лев Ландау вступає відразу на два факультети Бакинського університету – на фізико-математичний та хімічний, а через два роки, враховуючи чудові успіхи у навчанні, його переводять до ленінградського університету на фізичне відділення. У ленінграді Ландау дуже багато працює самостійно, як він пізніше згадував – уночі почали снитися формули. У дев'ятнадцять років він уже закінчує університет і вступає до аспірантури. А ще за два роки Лева Ландау у складі невеликої групи молодих учених відправляють у закордонне відрядження. Ця подорож зіграла дуже важливу роль у становленні його як вченого. Там він знайомиться з багатьма видатними фізиками, зокрема з Нільсом Бором та Альбертом Ейнштейном. Нільса Бора він все життя вважав за свого вчителя.

Повернувшись із цього відрядження, Ландау привіз не лише нові наукові знання, але найголовніше, він привіз із собою дивовижну атмосферу колективної наукової творчості, що панувала серед фізиків-теоретиків. Майже щодня відбувався обмін новими ідеями, наукові дискусії переходили в емоційні суперечки і ніхто не ображався на критику.

Сперечаються скрізь – за столом, біля дошки, на вулиці, на відпочинку, у транспорті. Жарти, каламбури, розіграші – неодмінні складові наукових дискусій. Це було щось нове, зовсім не схоже на стереотип кабінетних учених-затворників, що укорінився у свідомості багатьох поколінь. 

Очевидно, повернувшись до ленінграда, Ландау не захотів працювати так, як було прийнято раніше, почалися конфлікти зі «старшими». Можливо, тому він і опинився у Харкові.

1930 року в Харкові було відкрито Український фізико-технічний інститут (УФТІ), першими співробітниками якого стали колишні молоді вчені Ленінградського фізтеху. Майже всі вони побували за кордоном, у всесвітньо відомих наукових лабораторіях. Очолив інститут І.В. Обреімов. У 1932 році він запросив Лева Ландау на посаду завідувача теоретичного відділу, і дуже скоро Харків стає центром радянської фізики.

Сюди приїжджають вчені з багатьох міст Радянського Союзу, інших країн. Вирує наукове життя не слабше, ніж у Нільса Бора в Копенгагені: спільні постановки експериментів, гарячі суперечки, обговорення результатів, обмін науковими ідеями, доповіді, семінари. З особливим натхненням Ландау займався підготовкою до міжнародної конференції з теоретичної фізики, що відбулася у Харкові навесні 1934 року. На цю конференцію приїхав сам Нільс Бор!

У ХФТІ Ландау вперше захопився експериментальною фізикою, почав тісно співпрацювати з експериментаторами, котрим допомога теоретика – запорука успіху. В інституті на той час проводилися фундаментальні дослідження з фізики низьких температур. Близький друг Лева Ландау Лев Шубнін створив першу в СРСР добре обладнану кріогенну лабораторію, експерименти в якій проводились цілодобово, вдень та вночі. Частину обладнання для цієї лабораторії він із дружиною Ольгою Трапезниковою привіз із закордонного наукового відрядження.

В УФТІ Ландау почав створювати свою наукову школу. Щоб по праву називатись представником цієї школи, потрібно було виконати лише одну умову: здати так званий «теормінімум Ландау». Програму для теормінімуму він складав сам. До неї увійшли майже всі основні розділи теоретичної фізики та математика. Учень повинен був мати здатність сприймати всю фізику як єдине ціле і дуже швидко перемикатися з однієї проблеми на іншу.

Щоб успішно здати теормінімум, потрібно було 2-3 роки серйозно самостійно займатися фізикою, і це, крім основної роботи. Охочих скласти іспити було достатньо, але за період з 1933 по 1966 роки успішно склали теормінімум було всього 43 особи. Але це були аси.

Наприклад, третім у списку тих, хто здав, був всесвітньо відомий учений, майбутній академік Олександр Ахієзер. Він став керівником теоротділу УФТІ відразу після від'їзду Ландау до Москви і очолював його 50 років!

До речі, зовсім недавно в Харкові перейменували вулицю, яка носила ім'я революційного терориста Степана Халтуріна, який у 1880 році підірвав бомбу в Зимовому палаці, щоб убити Олександра II, проте замість царя від вибуху загинули 11 солдатів. Тепер вона носить ім'я братів Олександра та Наума Ахієзерів. Найдивовижніше, що вулиця Ахієзерів та проспект Ландау перетинаються. Малоймовірно, щоб харківські чиновники так добре знали біографії фізиків, які тут працювали. Швидше за все, це випадковий збіг і він символічний.

У Харкові Лев Ландау починає працювати над багатотомником «Курс теоретичної фізики», залучаючи як співавторів своїх колег Ліфшиця, Розенкевича, П'ятигорського. Ця праця була перевидана багато разів, перекладена багатьма мовами, вже багато років є настільною книгою будь-якого фізика-теоретика (що не характерно для літератури з фізики, де наукові дані досить швидко застарівають). Перший том «Курсу» вийшов уже в Москві, але рукопис був написаний у Харкові.

Окрім науково-дослідної роботи в УФТІ Ландау викладав. Спочатку завідував кафедрою теоретичної фізики Харківського машинобудівного інституту (майбутній ХПІ), потім читав курс загальної фізики на фізико-математичному факультеті Харківського державного університету.

Ішов 1937 рік. Подумати тільки – лише сім років тому більшість із молодих вчених УФТІ, зокрема й Лев Ландау, приїхали із закордонних відряджень. Фізика перетворилася на міжнародну науку. До Радянського Союзу теж приїхали іноземні вчені, привезли із собою не лише знання, а й лабораторне обладнання, якого так не вистачало в СРСР. Багато хто приїхав, бо вірив у світлу комуністичну мрію, інші тікали від німецького фашизму. Як швидко все змінилося.

Настав страшний час репресій. Найчесніші, найталановитіші, найнезалежніші потрапляли першими в страшну м'ясорубку НКВС. За так званою «Справою УФТІ» було розстріляно Шубніков, Розенкевич та Горський. Багато хто був заарештований. Звинувачення були стандартні: шкідництво, співпраця з іноземними розвідками, антирадянська пропаганда тощо.

Ландау першим, ще у грудні 1936 року, потрапляє під репресії. Його змушують піти із ХДУ без пояснення причин. Його рятує фізик Петро Капіца, запросивши до очолюваного ним Інституту фізичних проблем, і вже в середині січня 1937 року Ландау переїжджає до москви. З собою він забирає до москви харківську красуню Кору Дробанцеву, з якою довго проживе щасливо.

Закінчився з одного боку прекрасний, з другого — трагічний харківський період життя геніального вченого.  

У москві відбувається неймовірне: замість того, щоб тихенько «залягти на дно», Ландау бере участь у написанні та розмноженні антисталінської листівки, яку планує поширити серед москвичів у першотравневе свято.

НКВС дізнається про це, учасників «змови» заарештовано. Рівно рік Ландау проводить у в'язниці, його знову рятує  Петро Капіца. Він бере Ландау на поруки та вченого випускають, хоча справу проти нього не закривають. Капіца зміг переконати владу, що Ландау дуже потрібен для створення атомної бомби. Тільки це рятує його від розстрілу.

Джерело: MY KHARKIV

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм

–