Постраждалим від насильства та торгівлі людьми

Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству визначає такі основні форми насильства:

1. фізичне, коли:

• Б’ють чи штовхають;
• Не випускають з власного дому або не пускають до нього;
• Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;
• Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;
• Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;
• Проти волі переміщують у межах однієї держави або за кордон із застосуванням сили, погроз чи обману.

2. економічне, коли: 

• Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• Пошкоджують ваше майно;
• Позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла, майна;
• Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;
• Примушують до жебрацтва;
• Шантажують.

3. сексуальне, коли: 

• Зґвалтували;
• Примушують до небажаних сексуальних контактів;
• Торкаються до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;
• Примушують до сексу з іншими людьми;
• Примушують до збочених форм сексуальних стосунків;
• Примушують займатися порноіндустрією чи секс-бізнесом;
• Примушують до вагітності або аборту;
• Примушують до спостереження за статевим контактом кривдника.

4. психологічне, коли: 

• Систематично принижують і вами маніпулюють;
• Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;
• Переслідують, постійно контролюють, погрожують;
• Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;
• Позбавляють права на захист честі та гідності;
• Шантажують;
• Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.

Що робити?

«Гарячі лінії» з питань запобігання та протидії домашньому насильству (усі дзвінки безкоштовні):

15-47 - урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;

116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 - національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;

116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 - національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;

0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.

Постраждалим від торгівлі людьми

Головною метою торгівлі людьми є експлуатація людини з метою наживи, тому вона може проявлятися у різних формах:

· трудова експлуатація

· сексуальна експлуатація

· використання у порнографії

· залучення до жебракування

· продаж дитини

· вилучення органів

· примусова вагітність/ примусове переривання вагітності

· примусове одруження

· примусове удочеріння / усиновлення з метою наживи

· проведення дослідів над людиною

· використання у збройних конфліктах

· втягнення у злочинну діяльність.

Людина, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, повинна здійснити наступні кроки:

1. Подати за місцем перебування до місцевої держадміністрації заяву про встановлення статусу за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем. Для встановлення статусу дитині, яка постраждала від торгівлі людьми, заява подається до місцевої держадміністрації її законним представником або особою, якій стало відомо про таку дитину.

2. Пройти співбесіду з відповідальною особою, яка призначається протягом трьох днів з дня подання заяви та заповнити опитувальний лист. Під час співбесіди посадовець оформляє розписку про нерозголошення відомостей, які їй стали відомі під час проведення співбесіди.

Доступні види підтримки

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми”, особи, які постраждали від торгівлі людьми у разі потреби можуть отримати комплексну психологічну, соціально-педагогічну, соціально-медичну, юридичну, інформаційну, допомогу у працевлаштуванні та перекваліфікації та інші види допомоги в одному з діючої мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді або центрів соціально-психологічної допомоги.

Людина, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, може подати до місцевої державної адміністрації за місцем перебування заяву про встановлення відповідного статусу. За результатами розгляду заяви та інших матеріалів справи, Міністерство соціальної політики України приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу, таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є основним виконавцем заходів з надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, на які покладені функції зі здійснення оцінки потреб постраждалої особи, розробки плану її реабілітації, координації та контролю за його виконанням.

Також допомогу постраждалі особи можуть отримати в територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Діти, які постраждали від торгівлі людьми можуть бути влаштовані до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.