Про минуле для майбутнього

Хмельковський Л. «Місцевий колорит». Черкаси: “Вертикаль”. Видавець С. Г. Кандич, 2026. 68 стор.

Із задоволенням прочитала свіжу книжку Левка Хмельковського «Місцевий колорит», видану  у Черкаському видавництві «Вертикаль». Якби я не була родом із Радянського союзу і не жила під проводом Комуністичної партії, то не повірила б у справжність цього сюжету,  глибину  та драматичну проблематику, яка розкриває, як історичний контекст, так і психологічну глибину людського вибору. 

Машинопис цієї книжки, за словами автора,  чекав на видання близько 70 років. У радянські часи  видавці воліли не торкатися подібних історій. В основі конфлікту був намір керівника окремої ескадрильї цивільної авіації будь-що зберегти свою посаду і для цього винищити можливих конкурентів. Переслідування командира одного з літаків було несподіваним і безпідставним, але йому надали політичного значення. У творові чітко і тонко описано колектив, як інструмент насильства. «Підготовлені збори» - це не випадковість, а зрежисований ритуал. Комуністична партія використовувала ілюзію голосу  народу для легітимізації репресій. Цькування одного безневинного натовпом демонструє, як індивідуальна мораль розчиняється в колективній жорстокості. Система карала не за реальні провини, а для профілактики та залякування інших, щоб кожен відчував себе потенційною мішенню. Тепер з висоти років  думаєш,  навіщо гнобити чесну людину, чого  негідники з’їдають конкурентів, інакомислячих, чому треба ставити  молодого чоловіка перед вибором: казати правду і втратити можливості розвитку, чи підтримати брехню і одержати бонуси професійного росту і привілеїв.

З тих часів пригадую  як інструктор районного комітету Компартії в Черкасах, казав мені, випускниці Франкового вишу, щоб вступала в партію, тоді і про журналістську роботу поговоримо. Ще в першій половині 1980-их років радянська влада здійснювала жорстокі репресії проти дисидентів та правозахисників, намагалася повністю ізолювати та зламати чи знищити лідерів національного руху. Були Василь Стус, Володимир Івасюк, Ігор Білозір, Олекса Тихий, Юрій Шухевич, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко. Список можна продовжувати.

Книжка Л. Хмельковського змушує згадувати, думати і шукати посили до сьогодення. Для мене головним героєм  цього твору  є не керівник підрозділу цивільної авіації чи  його хворобливий заступник, що живе жінчиним розумом і мріє про керівну посаду, і навіть не Безенко, який не витримав тиску і вийшов з плакатом протесту, висловивши таким чином свою незгоду. Це тоді була новиною, бо не кожен зважився б, а була й абсолютно вивірена КҐБ приписка у психічній несправності чоловіка. Наше покоління знало багато мудрих людей, які закінчували життя у «божевільнях».

Головним героєм твору є молодий очільник  комсомольської організації, механік  Левчаків. Автор тонко змалював через хвилювання юнака наростаючу трагедію компромісу з совістю, вагання молодої людини між вигідними умовами праці та неправдою. Партія свідомо ставила молодь перед цим вибором, купуючи лояльність за базові матеріальні блага чи кар'єру. Але юнак, вихований у дитячому будинку, з досвіду виживання  добре знав,  що вибір на користь «вигідних умов»  не буває безкоштовним. Плата за це - постійний страх викриття, залежність від оцінки твоєї нелегкої роботи.Книжка документальна, автобіографічна, зі зміненими прізвищами й іменами.

І якщо хтось дочитає до кінця твір і почне думати, про що зараз розповість молодий механік, якому надали слово на зборах, підлестивши відпусткою і навчанням, і залякавши, що «механіком залишиться поки сонце для нього сходить»? То я знаю, що він скаже. 

І про це  автор написав багато дослідницьких, історичних, біографічних і художніх книжок. Я впевнена, що виходу у світ  ще чекають його твори, які читатимуться, як документ епохи нашого покоління, відкриють перспективи, які стали доступними вже без «провідної і спрямовуючої сили». 

Книжка  робить емоційний посил - навіть коли система чи ситуація  здається непереможною, збереження внутрішньої правди є єдиним способом залишитися людиною, не  зламатися, знайти сили вистояти і зберегти себе в собі.

 Довідка 

Лев Хмельковський  - письменник, перекладач, журналіст, редактор  найстаршої у світі української газети «Свобода», яку видає Український Народний Союз   Америки. Має державну нагороду Орден «За заслуги» 3-го ступеня, Премію імені І. Багряного.

Народився Лев Хмельковський 19 жовтня  1937 у м. Полонне Камʼянець-Подільської обл., нині Шепетівський район Хмельницької обл. Виховувався в Головчинецькому спеціальному дитячому будинку-інтернаті на Хмельниччині (матір, яка була вчителькою, засуджено до 10-ти р. увʼязнення за вірш про Україну, реабілітовано). Закінчив Камʼянець-Подільський сільськогосподарський технікум, Військову школу авіамеханіків стратегічної авіації, працював  авіамеханіком 92-го авіазагону Українського управління цивільної авіації. 1965–74 — кореспондент обласної газети «Черкаська правда» (зазнав переслідувань, був звільнений з роботи). Понад десять років  працював у Науково – дослідному інституті техніко-економічних  досліджень в хімічній промисловості (Черкаси), де створив галузевий прес-центр союзного значення. Готував науково-популярні фільми, писав сценарії. Від 1986 — на посаді головного редактора Черкаського облрадіомовлення. 1996 емігрував у США. 

 Як прозаїк виступає у жанрі усної історії, автор книг «12 років біля науки» , «Краса і велич України», «Українські храми і монастирі у філателії», публіцистично-документальних праць «1937. Книга-документ про репресії комуністичної доби», «136 призвідців Голодомору», «Чорна хмара над Україною» та ін. Перекладає з російської, польської мов. Переклав і упорядкував книгу «Списки службовців НКВД в Україні (1935–1939)» зібрав, упорядкував інформацію й надрукував ілюстрований довідник «Цвинтар Церкви-памʼятника св. Андрія Первозваного у Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі. Л.Хмельковський був знайомий з поетом В. Симоненком, підтримував контакти з літераторами та журналістами Польщі‚ котрі увійшли до «Солідарності». Разом з останніми підготував і видав у Польщі збірки українських поетів та графіків‚ яких не публікували в СРСР.

Серед виданих в різні роки книжок є такі: «Мобілізовані на смерть», «Без матері», «Сумна комедія», «Америка: українські зустрічі»,. «Незабутній СССР», «Як ми жили», «Моя нещасна мама», «Тернисті стежки до Америки», «Українські літаки над Азербайджаном», «Зірка на ім’я Фелікс», «Війна Сергія Борисенка», «Як я був...: калейдоскоп подій», «Чигиринська змова».І найсвіжіша – «Місцевий колорит».