Реальне обличчя війни

Як склалася подальша доля героїні знімка, який шокував увесь світ, що їй довелося пережити за майже чотири з половиною роки відтоді,  з’ясувала авторка публікації.

Я повинна ще жити

Так уже сталося, що мене спіткала зовсім неочікувана слава, коли я, закривавлена, випадково потрапила в об’єктив американського фотожурналіста Вольфґанґа Швана. А поруч над загиблим сином тужив убитий горем батько, деяких сусідів виносили з під’їздів на ношах… Тож, безсумнівно, абсолютно не вважаю себе найвразливішою жертвою війни, хоча зазнала багато страждань, утім, саме моє фото для багатьох стало символом обличчя війни… 

— ділиться думками уродженка Златополя, а останнім часом мешканка Чугуєва Олена Курило.

Варто нагадати, що Чугуїв був атакований ворожими ракетами вранці 24 лютого 2022 р., на самому початку рашистського армагеддону, коли й трапилася згадувана подія. Пані Олена, фахова хореографиня та освітянка з понад 30-річним стажем, жила в багатоповерхівці мікрорайону «Авіатор» й того фатального дня, як зазвичай, збиралася на роботу в дитсадок. Тільки-но вранці неподалік пролунали перші вибухи на військовому аеродромі, її чоловік побіг заправляти автівку, а вона хутко зібрала найцінніше — документи, сімейні альбоми й чекала, коли він повернеться.

Аж раптом потужна вибухова хвиля зі страшною силою струснула тендітну (56-кілограмову) жінку, в обличчя їй вп’ялися численні уламки скла з вибитої віконної рами. І тієї ж миті обвалилася стіна, ущент розлетілися вхідні двері…

Я не відчула болю, хоча тіло заціпеніло, проте залишалася при свідомості. Подумки звернулась до себе: я повинна ще жити. Здивувалася, що так багато може сочитися крові з обличчя. Хотіла її змити, та виявилося, що кран у ванній зірвано, тож пішла до сусідів. Їх врятувало диво — аби перебували в іншій половині квартири, сталося б непоправне…

Потім вийшла на подвір’я, де панував страшний хаос — хтось терміново виїжджав, усі були в розпачі, на четвертому поверсі вирувала пожежа… Оперативно прибули медики та рятівники. Тим часом відправила селфі доньці, зателефонувала чоловікові, який чимдуж примчався додому.

Лікарі наполягали доправити мене до лікарні, та я поступилася місцем у кареті швидкої допомоги іншим, бо могла пересуватися самостійно і не вважала себе важкопораненою. До того ж ми з чоловіком згодилися довезти сусідку, дев’яносторічну бабусю Валю, до її родичів, а вже потім самостійно дісталися до чугуївської лікарні.

Місцеві медики справили найліпше враження — діяли чітко, злагоджено, професійно. Мені діагностували контузію, струс мозку, численні рвані рани, пошкодження очей та зубів. Коли перший шок минув, відчула біль. І все ж, отримавши необхідні процедури та вислухавши рекомендації, наполягла на домашній реабілітації,

 — згадує співрозмовниця.

Деякий час травмована перебувала в підземеллі — чоловік облаштував у льоху схованку, де температура становила +2, бо місто тоді нещадно бомбили й обстрілювали. Втім, часу при цьому Олена не гаяла, і разом із донькою вони жваво коментували в соцмережах відгуки поширеного на весь світ промовистого фото (понад два мільйони переглядів!) та розвіювали численні фейкові інсинуації з цього приводу мерзенної скабеєвсько-симонянської гидоти. Хай там як, але зусилля рашистських пропагондонів виявилися марними, принаймні щодо толерантної аудиторії цивілізованих держав світу, бо агентство Ройтерс (Reuters) провело ретельне розслідування й спростувало наклепи. Вкотре доведено, що в росії все будується на брехні та вдаваному «вєлічії».

Світ не без добрих людей

Тим часом ситуація з оком, яке постраждало найбільше, потребувала негайного хірургічного втручання, а звертатися до найвідомішої вітчизняної офтальмологічної клініки в Одесі було недоречно — Південну Пальміру тоді (втім, як і тепер) нещадно руйнували московити.

Дізнавшись про це, вихід знайшли англійські журналісти з «Daily Mail». Саме вони швидко, поза чергою, спромоглися переправити Олену разом із донькою, квартиру якої також ущент розтрощили рашисти на Північній Салтівці в Харкові, до польського Катовіце, де в місцевій клініці травмованій зробили три операції… Десять місяців жінки прожили в комфортній оселі, оренду за яку сплатили благодійники-британці. Крім того, паралельно з реабілітацією, Олена Курило на волонтерських засадах займалася з українськими дітками у тамтешньому творчому закладі.

У цей час відчула величезну моральну підтримку зі всього світу, спілкувалася й дякувала тисячам небайдужих до мого горя. Саме тоді, зокрема, познайомилася з американською художницею, онукою знаного радянського ліричного поета-пісняра Михайла Матусовського родом з Луганщини («На безымянной высоте», «Березовый сок», «Старый клен» та багато інших), Євгенією Гершман. Вражена цим знімком, Женя створила на його основі мій портрет і запропонувала виставити твір на аукціон, аби допомогти нашій родині. Чоловік з донькою підтримали ідею, я також погодилася. Картину придбали за сто тисяч доларів. Це трапилося в березні 2022 року. Порадившись із рідними, вирішили ці кошти цілком спрямувати на допомогу ЗСУ. Женя ретельно проконтролювала надходження суми до призначення, а на мою адресу надійшла вдячність від Офісу Президента за благодійну допомогу, завдяки чому нашим бійцям придбано якісні спорядження та амуніцію. Із Женею, як і з багатьма іншими новими друзями, підтримую постійний зв’язок і безмежно вдячна всім за сердечну щирість, 

— додає землячка.

Пані Олена наголошує, що жодним чином не вбачає лікарської провини в тому, що тричі проопероване око знову потребувало хірургічного втручання через вірусну інфекцію. Таке, на жаль, трапляється. І знову виручили журналісти «Daily Mail», що організували протягом доби збір пожертв на суму 10 тисяч фунтів стерлінгів, аби зробити надскладну операцію у всесвітньо відомій офтальмологічній клініці в Лондоні.

У британській столиці мужня українка перебувала три тижні в гостинній творчій родині Люсі Міддлвік  (Lucy Middleweek). Зізнається, що славетне місто справило на неї незабутнє враження, але весь час, перебуваючи у благополучній атмосфері за кордоном, сподівалася якнайшвидше повернутись додому.

Було цілком комфортно та затишно і в Польщі, де мені пропонували залишитись і працювати, і в Англії — скрізь відчувала турботу й чуйність. Але, повернувшись додому в червні 2023 року, найперше попросила чоловіка заїхати на дачну ділянку. А там, босоніж ходила по траві, досхочу ласувала полуницею, свіжою городиною й відчувала величезну насолоду від смаку, запахів, повітря — найкращих на всій планеті, бо найрідніших!

Отож, їй-богу, варто за всяку ціну боронити нашу квітучу Батьківщину, адже вона в нас одна й іншої такої не буде! 

— резюмує наша героїня.

Наразі Олена Курило очолює в Чугуєві громадську організацію «Захист держави», що опікується військовими, ветеранами, надає безоплатну юридичну допомогу тощо.

Я — активна людина, і поки зможу, допомагатиму іншим. Тим паче в такий скрутний час. Адже ще треба багато зробити: зупинити й розбити ворога, а потім відбудовувати рідний край. Упевнена, що як і мені особисто, так само і нашому народу допомагатиме й далі вся цивілізована світова спільнота, проте вирішальний внесок у розбудову залежатиме передусім від нас, українців. Тож потрібно спромогтися і все належно зробити. Інакше заради чого такі страждання?!