Сила духу: як Ізюмський краєзнавчий музей став осередком культурної пам'яті під час окупації

Кожен музей зберігає нашу генетичну пам'ять , а музеї бережуть такі самовіддані люди, як Галина Іванова – директорка Ізюмського Краєзнавчого музею імені М.В. Сібільова.

Музей створений 14 січня 1920 року з ініціативи ізюмського краєзнавця та археолога Миколи Сібільова, якого призначили директором і зберігачем музею. 20 травня 1920 року музей відкрився для відвідувачів.

З моменту утворення музейна експозиція складалася з картинної галереї та 3-х відділів: природи, історичного й історико-революційного. Згодом сформований археологічний відділ. До музею потрапили збережені від воєнних дій 1918–1920 років культурні цінності, зокрема частина архіву ізюмського міського врядування; предмети з поміщицьких маєтків: старовинні книги, картини, твори прикладного мистецтва; військові нагороди козаків Ізюмського полку; палеонтологічна та зоологічна колекції Ізюмського реального училища; зібрані земством в Ізюмському повіті корисні копалини. У музей був переданий портрет громадського діяча XVIII ст., найбільшого землевласника Ізюмського повіту А. О. Самборського пензля австрійського портретиста Й. Б. Лампі. 1921 року фонд музею складали 1039 експонати. За 1920 рік з колекціями музею ознайомилися 3815 відвідувачів.

Фото: esu.com

У 1920-х роках музейна експозиція збільшилася завдяки надходженням після проведених на території Ізюмщини археологічних експедицій під керівництвом Олександра Федоровського, Петра Єфименка та Сергія Гамченка. У музеї виставляються приватні археологічні колекції лісничого Ю. В. Богдановича та інженера О. Ф. Запоріна. Музей видає друком низку краєзнавчих збірок. Через 3 роки після відкриття музею професор О. С. Федоровський писав: «Прикладом великої культурної роботи, присвяченої справі краєзнавства, є Ізюмський музей».

«Наш музей — один з найстаріших краєзнавчих музеїв на Слобожанщині. Він заснований в 1920 році видатним краєзнавцем, археологом Миколою Вікентійовичем Сібільовим, ім'я якого носить Ізюмський музей. В історії музею були різні періоди. 

На 20-30 роки минулого століття припав розквіт краєзнавчої роботи. В той час фонди музею значно поповнились знаряддями праці та побуту первісної людини. Крім того, одним з головних напрямів роботи музею стає порятунок культурних цінностей, яким через наслідки подій громадянської війни загрожувала небезпека. Вдалося врятувати частину архіву міського врядування, до музею збиралися книги, картини, твори мистецтва з поміщицьких маєтків. Зокрема до музею було передано портрет відомого громадського діяча А.А. Самборського пензля відомого італійського портретиста XVIII століття Ж.Б. Лампі, інші коштовні речі з маєтків Малиновських, Розенів, Вольховських, Напрестольне Євангеліє в срібному з позолотою окладі (до речі, це видання 1707 року), військові нагороди козаків Ізюмського полку та багато іншого»,- говорить Галина Анатоліївна Іванова, директорка музею.

Під час Другої Світової війни було безповоротно втрачено частину музейної колекції, зруйновано і будівлю музею. Але працівникам вдалося врятувати найбільш цінні експонати, які в подальшому стали основою нової музейної колекції. Вже у 1947 році Ізюмський музей відчинив свої двері для відвідувачів у пристосованому будинку, побудованому на початку ХІХ століття.

Але найтяжчим був період окупації міста для музею, бо з'явилися мародери, і вкрали більшість експонатів, було пробито дах, пошкоджено стіни, вибито вікна, зникла електроенергія та опалення. Окупанти викрали з музею директорське крісло, кілька самоварів і муляжні шаблі.

«Для того, щоб запамʼятали, щоб не забули, щоб через два роки не сказали, що тут нічого такого не було, саме для цього ми і збираємо ці експонати. І ми збираємо, і люди збирають, і ми все це зберігаємо. А попередні всі наші експонати ми вивезли на тимчасове зберігання, тому нам залишається тільки працювати над новими»,- розповіла Галина Іванова.

Музейний заклад мав багатий фонд з багатьма унікальними, автентичними експонатами. Його колекції, що висвітлюють життя, побут та культуру мешканців Ізюмщини в давні часи, включають чимало артефактів.Загальна кількість фонду закладу складало близько 11 тисяч експонатів. Найціннішим серед них науковці вважають Євангеліє 1707 року. Цю книгу, що має обгортку, розкішно декоровану сріблом та позолотою, подарував Ізюмському Преображенському собору цар Петро І.Але під час війни та окупації, нажаль, дуже багато експонатів було викрадено та понівечено та Євангеліє вдалося врятувати і перенести назад у музей.

У музеї є наукова співробітниця Діна Листопад, вона особисто прийшла в музей під кулями, під час артобстрілів, і сховала Євангеліє, сказала, що ховала так, щоб його ніхто не знайшов. І воно живе!

Нині експонати перебувають у сховищі Ізюмського краєзнавчого музею, який взяли під цілодобову охорону військові.

Будівля музею в поганому стані, є потрапляння у дах, зараз працюють над тим, щоб законсервувати його. Вся колекція, вся експозиція збереглася, нічого не поцупили, хоча місто пограбоване дуже сильно.

Під час Другої світової війни частина колекції та будівля закладу були знищені. Напрестольне Євангеліє — подарунок Петра Першого Ізюмському Преображенському собору. У музеї до вторгнення РФ в Україну експонувалися предмети середньовіччя, козацької доби, нумізматична колекція, етюди Сергія Васильківського та інших художників тощо.

«Весь наш музейний фонд зберігся. Ми його вивезли у безпечне місце. Зараз ми працюємо над тим, що створюємо музей. Робоча назва — музей окупації. Ми збираємо речі, які залишила русня. Збираємо все, починаючи від листівок, які вони розкидали, закінчуючи хвостовиками від ракет. Це дуже-дуже важливо. Нам потрібно зберегти пам’ять. Цей досвід [окупації] навчив нас одному — ми, українці, повинні жити заради України, заради нашої держави», — сказала Іванова.

Ось що Галина Анатоліївна Іванова каже про період окупації:

Окупація — як іржа. Вона поступово просякає тебе. Вона настільки в тебе в’їдається, що ти звикаєшся з думкою, що так буде завжди. Говорять, що Харків — це залізобетон, а от Ізюм — це як гума. Знаєте, ми прийняли це все, але потім воно раз — і виштовхнулося. Все почало відновлюватися. Але те, що залишилося — ці шрами, вирви, цей біль, буде дуже довго у нас всередині

.

Колекцію музею окупації в Ізюмі краєзнавці збирають разом з редакцією місцевої газети «Обрії Ізюмщини», не стоїть осторонь і директорка музею Галина Іванова.

Експозиція Ізюмського краєзнавчого музею імені Миколи Сібілова розташована у старовинному житловому будинку 1818 року побудови (реконструйований).

У залах музею працюють виставки: «Історія Ізюмщини», «Ізюм — повітове місто», фотовиставка «Ізюм з висоти пташиного польоту».

Музей організовує екскурсії містом Ізюм, а також надає науково-методичну допомогу навчальним закладам міста.

Постійно діють три демонстраційні зали:

• Історія краю (XVIII–XIX ст.ст.):

• Предмети побуту, портрет А. О. Самборського, пейзажі ізюмських художників.

• Історія краю (XIX–XX ст.ст.):

• Предмети, що ілюструють життя Ізюмщини за давніх часів, колекція грошових знаків

• Етнографічна експозиція народних майстрів:

• Роботи ізюмських майстрів.

 Ізюмський краєзнавчий музей ім. М. В. Сібільова пережив багато випробувань, але продовжує працювати та радувати людей.