Той, хто має серце — запали свічку, той, хто має душу — пам’ятай завжди…
Всi новини | | 536 | 3 хв читання | Автор: Олег Перегон

Світлини: Борівська селищна рада, Ізюмська РВА
Голодомор. Це не просто голод, коли їжі недостатньо. Це не просто неврожай, коли треба затягти пояси і чекати наступного збіжжя. Це зброя вбивства, коли тебе економно знищують голодом, щоб не витрачати дорогу кулю. І невідворотна смерть, страшна і безжальна, вже не здається горем, бо вона стає визволенням від цієї муки…
Скількох ми втратили під час Голодомору? Існують різні оцінки, різних історичних шкіл та результати застосування різних методик. Згідно одним даним під час Голодомору було страчено голодом дев’ять мільйонів українців. Згідно іншим розрахункам — один або два мільйони. В деяких громадах вдалося встановити імена ледь не кожного загиблого, в деяких — це вже неможливо, бо радянські вбивці ретельно знищили майже всі сліди своїх злочинів…

Історія не знала раніше і, напевне, й надалі не знатиме подібних за підступом злочинів. Адже у головних хліборобів тодішньої «держави» бандитська по суті влада відібрала весь хліб, і заморила їх голодом. А сама бісилася від жиру, закуповуючи для своїх бонз найдорожчі машини світу, і найкрутіші броньовані літаки-члєновози. В селах пухли від голоду, а в обкомах пухли від дармових харчів. Селяни валялися на вулицях міст мертві від голоду, а комуністи — п’яні від безкарності. І все це в одній державі. В один час. В одному місці…
В цей день керівники держави, обласних, районних та місцевих військових адміністрацій звернулися до громадян з урочистим словом, зі спомином цієї страшної трагедії. Начальник Борівської селищної військової адміністрації Олександр Тертишний у своєму зверненні зазначив: «Сьогодні, у День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років — геноциду українського народу, та Голодоморів 1921-1922 років та 1946-1947 років, ми схиляємо голови перед мільйонами українців, які стали жертвами жахливих злочинів комуністичного режиму проти нашого народу. Цей біль живе в кожному з нас, адже Голодомор — це не просто трагедія, це геноцид, який мав на меті знищення української нації, її культури, ідентичності, волі до життя. Ми пам’ятаємо жахіття голоду, репресій і терору, які пережили наші предки у часи, коли Україна була позбавлена своєї державності. Мільйони доль були зруйновані, мільйони сердець перестали битися»...
Керівник додає, що сьогодні наша країна знову бореться за свою свободу і незалежність. Наш народ знову проходить через випробування, які намагаються відібрати у нас майбутнє. «Та цього разу ми — сильна, згуртована, незламна нація, яка має свою державу і вміє за неї боротися, — промовив він: — Наша боротьба сьогодні — це не тільки питання території чи політики. Це питання виживання українського народу, української нації. Ми захищаємо своє право на життя, право на гідність і свободу, аби трагедії минулого ніколи не повторилися».
Олександр Тертишний закликав усіх мешканців громади сьогодні о 16:00 запалити свічку пам’яті, яка буде символом нашої спільної скорботи і нашої незламності, вшанувати пам’ять жертв Голодоморів. «Нехай її світло нагадує кожному, що ми пам’ятаємо і що ми боремося. Ми не допустимо, щоб трагедії Голодоморів повернулися»! — пише він у Зверненні до Громади.
Очільник Ізюмської районної військової адміністрації Степан Масельський нагадує, що за традицією щорічне вшанування пам’яті жертв Голодоморів відбувається в Україні у четверту суботу листопаду.
Керівник підкреслює: «Історія і реалії сьогодення вчать нас головного, що найвищою цінністю для нас, українців, є власна держава, її незалежність та демократичний шлях, який ми обрали. На нас лежить велика відповідальність перед полеглими нашими співвітчизниками – зберегти пам’ять про жертв Голодомору — невинно убієнних — та зупинити продовження геноциду українського народу сьогодні від нашого ворога».
Степан Масельський також закликав усіх громадян приєднатися до всеукраїнської акції «Запали свічку» о 16:00, а під час неї — схилити голови та помолитися на знак скорботи за загиблими…
Вчені кажуть, що Голодомор змінив психологію українців, що і тепер, через стільки років, ми маємо в своїй свідомості та підсвідомості його наслідки. Що певні хвороби сьогодення — це результат страти голодом наших дідів та прадідів. Отже, ми маємо великий обов’язок перед тими, кого було знищено голодоморами. Пам’ятати, свідчити, передавати знання про це горе майбутнім поколінням.
Слідкуйте за нами в соціальних мережах:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз