В харківській галереї “Аrt-Цяця” відкрилася виставка "Мономіф: Подорож героя"

Затишний куточок на самому початку вулиці Конторської два роки тому став місцем розташування приватної художньої галереї “Аrt-Цяця”, що дивиться своїми вікнами на набережну річки Лопань та Університетську гірку - місце, з якого починався Харків. Здається, в самому повітрі тут так намішано різних епох, що просто неможливо не думати про них, намагаючись провести паралель з нашим воєнним сьогоденням і запитуючи себе: а як захищали цю землю ті, хто жив на ній задовго до нас?

Виставка "Мономіф: Подорож героя" частково є відповіддю на це питання. Її учасниці втілили в своїх роботах символіку древніх міфів та легенд про войовниче минуле наших предків та представників інших етносів, що жили на території України.  

- Ця виставка — про тих, хто завжди боровся за свободу на нашій землі, починаючи з давніх воїнів та войовничих жінок-”косачок”, які існували на українських землях ще в III тисячолітті до нашої ери, - розповідає Анна Котенко. - Лицари Київської Русі, запорізькі козаки, українські січові стрільці, воїни УПА та сучасні наші Герої — кожен із них захищав рідну землю і творив історію України. В той же час українські міфи розповідають про козака Мамая — мудрого воїна з магічними здібностями, русалок — водяних духів, які втілюють таємничість природи. Їхні образи нагадують, що боротьба за свободу — це не лише історія, а й легенди, які живуть в народній пам’яті. Хай їхні персонажі не є реальними людьми, маючи чаклунські властивості, але це теж певним чином надихає нас і надає сил опиратися ворожій навалі. Не випадково останнім часом українські митці - художники, поети, режисери, артисти - звертаються в своїй творчості до надприродних сюжетів. ...Міфи, легенди дають нам відчуття зв’язку з минулим нашого народу, з нашими предками, їхнім світоглядом та культурою, - ділиться Анна. - Нас 350 років гнобили і переконували в тому, що ми нещасні та безпорадні. Але ж насправді так було не завжди. Наш народ був волелюбним, його жінки - досить активними і самостійними. В нашому корінні закладені глибокі сакральні сенси. Невипадково росіяни всіляко намагалися це коріння обрубити, аби ми самі сприймали нашу історію та культуру як кумедну “шароварщину”. І щоби все це не пішло в небуття, хочеться розповісти про архетипи воїнів (як чоловічої, так і жіночої статі), що в різні способи захищали цю землю. Це задум нашої виставки.

Котенко Анна Віталіївна (Анна Кот)

Екстерном закінчила школу, мріючи стати архітектором-дизайнером. Вступила на архітектурний факультет ХДТУБА (колишній ХІСІ) у 14 років. Малювати навчилася ще в дитинствi, наразі є універсальною художницею. З 2006 року регулярно виставляє свої живописні та графічні роботи на персональних та групових виставках.  Роботи  Анни Котенко знаходяться у приватних колекціях Голландії, України та Ізраїлю, а також - у музеї ННЦ "Інститут метрології" (Харків).

“Художник, який не хоче миритися з умовами сучасного арт-ринку”, - так позиціонує себе мисткиня.

А ще Анна активно допомагає своєю творчістю нашим захисникам, зокрема прикрашає художнім розписом гільзи та ящики від снарядів, тубуси від ракет, уламки ворожих бомб. Таким чином ці відходи війни перетворюються в предмети інтер'єру та побуту, що символізують наше прагнення миру. А реалізація цих речей на волонтерськких аукціонах дає можливість допомагати ЗСУ. За цю співпрацю Анні Котенко було вручено грамоту і прапор бойової бригади.

Авторка представлених на виставці ляльок-мотанок - Яна Гончаренко - розповідає, що створила цілу серію своїх робіт саме для цієї експозиції:

- Мої ляльки-мотанки вбрані як жінки-войовниці, а на їхніх обличчях вишиті оберегові символи. Отже, це ляльки-обереги. Це для мене нова тема, бо в моєму розумінні лялька-мотанка завжди була просто дитячою іграшкою, яку ще до недавніх часів матері намотували з ганчірок, аби на якийсь час зайняти дитину. Я завжди робила декоративні ляльки-мотанки - для дому, для інтер’єрів, і для нагадування про те, хто ми є. Але під впливом теми цієї виставки я налаштувалася на використання прадавніх символів, які захищали воїнів, і вишила їх на обличчях ляльок. Таким чином, роботи вже задумані як обереги - не тому що це мотанки, а тому що в них закладено майстром цей сенс. Ці образи мотанок створені саме для цієї виставки. Зараз вже багато жінок знаходять в собі сили та вміння воювати поруч із чоловіками. Але і ті, хто залишається в тилу, можуть певним чином захищати націю: виховувати дітей, доглядати оселі, розвивати культуру і зберігати історію та передавати ці знання наступним поколінням, аби вони не забулися.

Гончаренко Яна Валентинівна

Лялькарка з міста Харків. Почала свій творчій шлях в 2022 році. Учасниця та призерка багатьох всеукраїнських виставок ляльок-мотанок. Переможниця всеукраїнського конкурсу авторської ляльки в номінації "Мотанки та народні ляльки" на тему "Міфологія" (м. Кременець).

На відкриття виставки завітали харківські музиканти Олексій Павленко (Сивий) та Юрій Храбатин. Пісні в їхньому виконанні перегукувались з темою виставки. Жива музика надала заходу камерності, водночас нагадуючи гостям про вічні цінності.

Найближчим часом виставка поповниться новими роботами, над якими наразі працюють обидві майстрині. 

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм