Як рашисти у катівнях "перевиховували" мешканців Куп'янська: аналітика Центру прав людини ZMINA

Джерело: 

“І не таких ламали”: як росіяни хотіли “перевиховати” мешканців Куп’янська

“85% чоловіків пройде через цей ізолятор: аналіз свідчень утримуваних у райвідділі поліції під час окупації Куп’янська

У перші дні повномасштабного вторгнення голова Куп’янська Геннадій Мацегора пішов на співпрацю з росіянами та передав місто під їхній контроль. 1 березня місцеві мешканці вийшли на акцію проти окупації. Військові РФ розігнали їх силою: стріляли над головами з автоматів, кидали гранати зі сльозогінним газом та димові шашки. Тоді ж росіяни викрали одного з організаторів мітингу – місцевого активіста й депутата Миколу Маслія. Його місце перебування досі невідоме.

Щоб приборкати чи принаймні залякати населення, у Куп’янську, як і в інших окупованих містах України, сили РФ почали незаконно затримувати та катувати цивільних мешканців. За даними українських правоохоронців, росіяни облаштували в Куп’янську щонайменше чотири катівні. Одну з них – в ізоляторі тимчасового тримання районного відділу поліції. Цивільних тримали в ІТТ від березня до вересня 2022 року, коли місто звільнили ЗСУ, а затримані самі вибралися з камер.

Росіяни називали утримання в катівні “перевихованням” та погрожували, що через ІТТ пройдуть майже всі чоловіки міста. Затриманих тут били, позбавляли сну, схиляли до співпраці та доносів, а також відправляли на примусові роботи.

Оскільки катівні – поширена російська практика на окупованих територіях, таке ставлення до цивільних затриманих може становити злочини проти людяності, наголошують правозахисники ZMINA у звіті.

З перших днів окупації росіяни розвернули на захоплених територіях систему репресій проукраїнського населення. Вони вишукували насамперед тих, хто, на їхню думку, міг бути пов’язаний з рухом спротиву чи зі Збройними силами України. Таких затриманих сили РФ називали “політичними”.

Ізолятор тимчасового утримання. Фото: Сергій Кочмарський

Так, щонайменше чотирьох місцевих мешканців затримали через участь у проукраїнському мітингу 1 березня 2022 року. Росіяни, зокрема, передивлялися відео з акції в соцмережах, розпізнавали людей та вишукували їх у місті. 

Водночас звинувачення в протидії окупації могли бути дуже суб’єктивними: росіянам часом було досить лише натяку на підтримку України в оточенні підозрюваної людини.

На затримання зазвичай приїжджали від двох до вісімнадцяти представників РФ. Вони завжди були зі зброєю, переважно – в камуфляжній формі без розпізнавальних знаків. Водночас траплялися випадки, коли цивільних затримували люди в чорній формі. Одного разу на одязі представника РФ був напис “ФСБ”, іншого – “Спецпідрозділ Росії”.

Прогулянковий дворик. Фото: Сергій Кочмарський

Під час затримань росіяни не представлялися. Здебільшого вони ховали свої обличчя за балаклавами чи масками. Представники РФ вочевидь дуже переймалися, щоб їх не впізнали потерпілі, тож усіляко обмежували їхню можливість бачити: на очі затриманим натягували шапки, пакети, мішки, змушували тримати голову опущеною. Крім того, цивільним зазвичай ще й фіксували руки позаду стяжками, наручниками чи скотчем.

Потерпілих переважно забирали з їхніх будинків чи місць роботи. Це, зокрема, свідчить про те, що росіяни мали персональні дані цих людей та знали, де їх шукати. Якщо людину затримували на вулиці чи на роботі, зазвичай військові РФ спочатку везли її додому, щоб провести обшук. 

“Вони шукали в мене вдома підтвердження… шукали прапори, якісь націоналістичні листівки, шукали все, що пов’язане з Україною”, – переказує один з потерпілих.

Під час обшуків росіяни вилучали особисті речі затриманих, особливо мобільні телефони та ноутбуки. Вони перевіряли збережені файли, фотографії, підписки в соціальних мережах, особисті листування та навіть відновлювали видалений контент. Часом потерпілим закидали ці знахідки як додаткові причини для продовження утримання в ІТТ.

У процесі затримань та обшуків росіяни знущалися з цивільних: приставляли до них зброю та погрожували розстрілом, били по голові, по тулубу.

З тридцяти свідчень опитаних, що лягли в основу аналітичного звіту, у жодному випадку ані затримуваним, ані їхнім рідним чи близьким не повідомляли, куди саме забирають людину. Жодних звинувачень їм також не висували. Більшості цивільних не дозволяли зв’язуватися з рідними протягом усього часу утримання. Нерідко, навіть коли рідні верталися до росіян напряму, щоб підтвердити місце перебування затриманих, їм повідомляли, що в ІТТ таких немає.

Детально у матеріалах ZMINA:

“І не таких ламали”: як росіяни хотіли “перевиховати” мешканців Куп’янська

“85% чоловіків пройде через цей ізолятор: аналіз свідчень утримуваних у райвідділі поліції під час окупації Куп’янська