Ждуни чи жертви? Ким є куп'янчани, що залишаються у місті і контактують з окупантами?

Ви знаєте, що останнім часом було багато уваги прикуто саме до Куп’янська, оскільки російські окупаційні війська мали можливість відправити туди свої підрозділи, диверсійні групи в першу чергу, які і закріпилися на околицях Куп’янська вздовж траси Р-79 по проспекту Конституції та по проспекту захисників Куп’янська.

Але тут найважливіше інше. Справа у тому, що деяка частина з цих окупантів просувалася саме вглиб околиць північно-західної частини Куп’янська, прикриваючись цивільним одягом. Саме ці просування, які ми зараз можемо з вами спостерігати в Куп’янську, відбувалися в багатьох випадках, коли  окупанти групами по двоє-троє не виглядали як середньостатистичні окупанти, їх складно було розпізнати і їм протидіяти.  

Сьогодні я говорю про тих, хто залишається в зоні бойових дій, тих, хто є цивільними особами, утім залишаються в зонах евакуації, там, де відбуваються вже активні бойові дії. Росіяни наступають, ми можемо спостерігати їхні штурмові та диверсійні групи на околицях тих чи інших міст, де повністю зруйновано інфраструктуру, де немає опалення, де немає водозабезпечення, де немає магазинів, де немає аптек, де немає нічого, окрім зруйнованих багатоповерхівок. Але хтось з цивільних там продовжує залишатися.

Я чув багато версій з того, що люди, які там залишаються в зоні бойових дій, вони думають, що далі, коли вони вийдуть за межі цього населеного пункту, вони будуть нікому не потрібні. Вони не зможуть облаштувати своє життя. Перед ними саме страх, страх майбутнього. Що з ними відбудеться далі? Багато хто тікав зі своїх територій, зі своїх міст, зі своїх домівок, вони дійсно відчували цей страх. Території, які зараз знаходиться під тимчасовою російською окупацією, мають багато таких прикладів. І багато хто залишав їх після того, як розумів, що, якщо сьогодні по ним не прилетів реактивний снаряд або снаряд зі ствольної артилерії чи КАБ, то прилетить завтра.

Люди дійсно, попри всі ці проблеми, нерідко продовжують там залишатися. Є інше питання. Чому ті люди, які там залишаються і яких намагаються виправдовувати тим, що, мовляв, це їх домівка? Там у них є улюблена кішечка, улюблений песик, хто буде її годувати?

Чому саме ці люди в Куп’янську надавали цивільний одяг і проводили в цивільному російських окупантів по вулицях та провулках на північній частині міста диверсійні групи? Що їх спонукало це робити, що стало стимулом для них так діяти?

Місто вже перебувало під окупацією деякий час, потім його було звільнено, більш-менш мирне життя тривало недовго, окупанти знову стали завдавати ударів по місту і чинити терористичні дії.  Чому люди, які там жили до окупації, під час окупації, після окупації і зараз у період перед активною фазою бойових дій за місто, інколи дійсно допомагають російським окупантам, щоб наводити артилерію, щоб наводити FPV-дрони, показують шляхи їхнім диверсійним групам. Як назвати цих людей? А-а, зрадники. Назвати їх зрадниками – це привілей. Ждуни. Ось моє ставлення до людей, які залишаються в таких містах. Вони всі ждуни. І мені все одно, як хто може мене критикувати за таке відношення. Якщо ти живеш в місті, у тебе повністю зруйнована домівка, де російські окупанти залишили тебе без світла, без тепла, без води, без нормального життя, але ти допомагаєш російським окупантам вбивати українських військових.  То як тебе назвати?

Я розумію, що в нас досить популярно виставляти, на жаль, ось такі моменти, коли є бабусечка  чи дідусь, які не хочуть виїжджати, чи якась жіночка, чи якийсь чоловік, які не можуть ходити, потребують і не можуть виїхати. Але потім виявляється, що ця жіночка чи цей чоловік наводили удари російської артилерії по позиціях українських підрозділів.

Виникає питання, чому ми втрачаємо деякі наші території, наші населені пункти. Ну так, є питання до системи управління військами. Є питання до лінії оборони, а саме до рубежів, які формуються. Дійсно, це так. Є серйозна проблема, яка не залежить від нас. Це кількісна перевага супротивника. Але з іншого боку, від нас це також залежить, бо ми можемо використовувати методи, які дозволяють знищувати більшу кількість російських окупантів. А про це ми вже говоримо з 24-го року. Саме ми з вами, я не знаю, чи говорять про це в Генеральному штабі чи на якихось інших рівнях.

І є ще одна категорія, яка дійсно впливає на те, як насправді ми можемо утримувати наші території під нашим контролем. Це ждуни. І ця категорія не менш важлива, аніж лінії оборони, стабільні, якісні рубежі, системи управління, достатня кількість сил та достатня кількість засобів. Бо коли у тебе є агент впливу чи шпигун, який може відповідно надавати інформацію супротивнику, то ти можеш бути хоч 100 разів якісним професійним ссошником, але шпигун це набагато гірше, ніж загроза, яку ти бачиш в свої очі і можеш оцінювати цю загрозу.

На жаль, треба визнати дуже важливий аспект, що населений пункт, повторююсь, для того, хто не зрозумів, без світла, без тепла, без води, без магазинів, без продуктів, без нічого. Якщо в ньому залишається людина, яка за жодних умов не хоче виїжджати зі своєї однушки у 28 м², яка вже тричі була під ударами мінометного вогню супротивника, згоріла вщент, і ця людина живе в підвалі. Ну, здається, що це все ж таки не жертва. Це щось набагато гірше для сил оборони України в тилу.

Буду мати надію, що питання щодо тих людей, які не хочуть виїжджати та евакуюватися саме з таких міст, які знаходяться на стику бойових дій, буде дещо інакше представлено у  нашому інформаційному просторі. Бо чомусь, на жаль, наша інформполітика настільки небездоганна, що вона їх ідеалізує. Але той, хто залишається на тимчасово окупованих територіях, коли з десяти будинків населеного пункту зруйновано майже все, а він все одно там залишається. Це точно не патріот України. І той, хто живе на території тимчасово окупованій, хоча мав можливість вийти з неї.

А ми бачили велику кількість прикладів, коли навіть старі люди забирали все, що їм було найдорожче, і залишали ті території, які могли опинитися під окупацією. Тому що вони не хочуть жити під окупацію росіян. Вони хочуть жити в вільній Україні. І той, хто там залишається навіть в таких несприятливих умовах, ну, мабуть, у нього є від цього якийсь профіт або свій світогляд. Він його побудував саме так, щоб його це влаштовувало.

Телеграм-канал КУП`ЯНСЬК Gromada Group 

Facebook КУП`ЯНСЬК Gromada Group

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм