Будівля автостанції в селищі Золочів. Фото: Суспільне Харків/Вікторія Якименко.
Між вибухами та тишею: як мешканці Золочівської громади тримаються, навчають дітей і відновлюють життя після атак.
Щоранку жителі Золочівської громади прокидаються не від будильників, а від повідомлень про небезпеку. Для прикордонного селища, яке розташоване за кілька кілометрів від російського кордону, війна давно стала частиною повсякденного життя. Тут уже майже не згадують, коли востаннє був справді спокійний день.
Попри постійні обстріли, громада живе. Люди працюють у комунальних службах, доглядають за господарством і намагаються зберегти звичний ритм життя. У місцевих жителів з’явилася особлива звичка - завжди бути напоготові. Вони знають, де найближче укриття, тримають поруч документи та вміють за лічені хвилини спуститися в підвал.
«Ми вже навчилися жити в цих умовах. Звісно, страшно, коли чуєш вибухи, але люди тримаються. Тут наші домівки, наші рідні, наша земля. Кожен допомагає, чим може», - розповідає мешканка Золочева Олена.
Останні місяці стали для Золочівщини особливо важкими. Ворог атакує житлові будинки, підприємства, медичні заклади та об’єкти інфраструктури. Та попри це люди не залишають рідний край. Для багатьох дім - це не просто будинок, а місце, де пройшло все життя, де ростуть діти й живуть батьки.
Щодня наслідки ворожих ударів ліквідовують працівники комунальних служб. Вони працюють одразу після обстрілів, прибирають території, допомагають відновлювати пошкодження та повертають людям можливість жити у своїх домівках.
«Іноді буває важко, бо після одного відновлення вже доводиться працювати над новими пошкодженнями. Але ми розуміємо, що люди чекають на нашу допомогу. Поки є можливість працювати - будемо робити все, щоб громада жила», - розповідає працівник комунальної служби.
Попри небезпеку, у громаді продовжується освітній процес. Усі діти, які живуть у Золочівській громаді, навчаються дистанційно. Вчителі проводять онлайн-уроки, підтримують учнів не лише у навчанні, а й допомагають їм психологічно переживати складні часи.
«Для дітей дуже важливо відчувати, що життя триває. Ми проводимо уроки онлайн, спілкуємося з ними, підтримуємо. Вони мають знати, що навіть у складні часи поруч є дорослі, які в них вірять», - зазначає Наталія, педагогиня Золочівської громади.
Найбільша сила громади - у її мешканцях. Комунальники відновлюють пошкоджені будівлі, медики допомагають постраждалим, волонтери підтримують тих, хто опинився в біді. У
кожного своя історія, але всіх об’єднує одне бажання - зберегти рідний Золочів.
Сьогодні життя прикордонної громади складається не лише з новин про обстріли. Воно складається з маленьких щоденних перемог: відремонтованого даху, врятованої домівки, допомоги сусідам і віри в те, що колись над селищем знову запанує тиша.
Золочів продовжує жити. І саме в цьому - його справжня сила.
Слідкуйте за нами у соціальних мережах:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз