Бійня чи Відплата? Експертиза Громади

У соціальних мережах з'явились гнівні пости: 

«Доки на голови рашистів, мешканців Бєлгорода, Брянська, Курська й інших міст країни-варварів не почне прилітати так, як прилітає по нам - ці "мирні" істоти будуть залюбки обирати і путіна, і сцятися, вибачаюся, від безкарності! Лише ракетні й інші атаки у відповідь, коли вони на власні очі побачать та власною шкірою відчують те, що бачимо і відчуваємо усі ми, - можуть зупинити це безкарне вбивство українців!!!».

Запеклось кров’ю серце України 

Відплата!  Напевно, немає більшого бажання у нас домогтися здійснення цього життєвого принципу, згідно з яким зло оплачується злом, а добро – добром. Відплата - кара, розплата за злочини та зло. В ім'я перемоги моральних засад життя.

Як тут не згадати рядки Павла Тичини, пораненого у звільненому Харкові 1943:

Погнутий він, покручений стирчав…

Такими взяв би я слізьми заплакав!

Таким би криком закричав!

Але не час оплакувать руїни:

пора відплати, помсти настає.

Мій дух на доброту не розстає.

Запеклось кров’ю серце України –

запеклось і моє.

 

На цьому нараду з питань міжнародної політики та застосування ракет середньої та меньшої дальності повітряного базування можна вважати відкритою…

Одні переконані, що «масове руйнування (у будь який спосіб) інфраструктури російських міст - це життєва необхідність з самого початку повномасштабної агресії Путіна!». 

Інші запитуют: «Ви вважаєте шо Україна переважає рф у кількості ракет, кількості стратегічних бомбардувальників, корабліів -  носіів ракет дальістю 2000 км?». 

Треті застерігають: «вбивством мирних жителів можна лише погіршити своє становище». 

Четверті нарікають: «найболючіше те, що відповідь по містам раші нам забороняють робити наші гаранти-союзники, тобто, зв'язали нам руки за спиною й кажуть: «захищайтеся».

Тактика терору

Так, такої ситуації, яку переживає український народ, мабуть, ще не було в історії воєн. Практично безкарно ворог намагається застосувати проти такої величезної держави як Україна – тактику випаленої землі.

Цікаво, що енциклопедичні джерела запевняють, що спалюють за собою, образно кажучи всі «мости» (поля, інфраструктуру, продовольство, будинки та комунікації), нібито виключно армія, що відступає. Знищує, так би мовити, все живе на власній території, щоби «не дісталося ворогові».

Але ми спостерігаємо на власні очі, що така тактика пішла в минуле, і нині її дотримуються саме агресори, а не ті, що обороняються. Намагаючись захопити чужу територію, виснажити і заподіяти якнайбільше болю державі та населенню, агресор діє терористичними методами, намагаючись знищувати все на своєму шляху!

До цього відносять знищення запасів харчових продуктів та врожаю, забруднення або отруєння джерел питної води, знищення інфраструктури — шляхів та засобів транспорту, техніки, будівель та житла, іноді навіть цілих міст.

З 1907 (!) року «Тактика спаленої землі» номінально вважається міжнародним правом воєнним злочином. Активно застосовувалася російською армією та Червоною армією у період під час Першої  та Другої світових воєн, а також ЗС США під час війни у В'єтнамі та нещодавно ЗС Росії у Сирії.

До речі, Радянський Союз та його правонаступниця Російська Федерація так ніколи офіційно і не визнали руйнування Києва в вересні 1941 року.

Тактика спаленої землі заборонена статтею 54 додаткового протоколу №1 до Женевських конвенцій від 7 червня 1977 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.

Про те, як змінюються уявлення про методи ведення війни, чи виправдана подібна практика в історії воєн і чи веде вона до відплати «Громада», розмовляє з військовим істориком Володимиром Пономаренком та військовим аналітиком, полковником у відставці Федором Дорошенком.

Тактика випаленої землі, килимові бомбардування. А результат?

- Як ви вважаєте, яку мету має російський агресор, спрямовуючи ракети по цивільних об'єктах в Україні?

- У сучасних воєнних умовах практика «випаленої землі» значно відрізняється від радянської, а найголовніше, для неї немає ніякої необхідності, - вважає історик Володимир Пономаренко. - У роки Другої світової війни, вона використовувалася як інструмент залишити ворога на захоплених територіях без можливості поповнити свої припаси та позбавити його можливості ведення подальших воєнних дій. 

Нині росіяни використовують її як інструмент залякування цивільного населення, яке під постійними артилерійськими та авіаційними обстрілами, с їхней точки зору, має припинити опір, та вимагати від українськой влади згоди на вимоги Кремля. 

Саме тому було пошкоджено чи зруйновано понад 50% житлового фонду Чернігова, Маріуполя, Харкова, Сєвєродонецька, Лисичанська, та інших українських міст, до яких доторкнувся «руський мир». 

Суть російської «тактики випаленої землі» зводиться до того, що рашисти повністю знищують авіацією та артилерією територію, зазвичай міст, із цивільним населенням, а потім, якщо вийде, увійти в «пустелю» військами.

Сенс всього цього – залякати не лише українське населення, а й увесь світ, продемонструвати «успішне відновлення імперії». Мовляв, задля досягнення цієї мети – усі засоби хороші і «ми ні перед чим не зупинимося».

Жодних військових завдань при цьому рашисти не переслідують. Головне їх завдання – максимальна цивілізаційна шкода України. У цьому сенсі – це, за своєю сутністю, геноцидна та антицивілізаційна війна.

- Чим відповісти? Сил більше немає терпіти «гру в одні ворота»... Є біблійна істина: око за око, зуб за зуб... Коли під ударами наших ракет почнуть горіти будинки в Росії, страждати російські громадяни так, як страждають українці, можливо, це прискорить закінчення війни?

- Тут важливо визначитися, а яка наша ціль? Бійня чи Відплата? – розмірковує військовий історик. - До безглуздого кровопролиття вдаються, як не дивно, від… безсилля. Росія трощить все поспіль в Україні, бо ось уже майже два роки не може досягти нашої капітуляції.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО підрахували, що «всупереч заяві путіна, що по жодних цивільних об’єктах російська армія ударів не завдає, росія атакувала цивільні об’єкти майже у 60 разів частіше, ніж військові».

Чи приносить жахлива бійня, назвемо це так, бажані для агресора результати?

Можна звернутись до історії Другої світової війни. «Бліц» — бомбардування Великої Британії авіацією гітлерівської Німеччини в період з 7 вересня 1940 до 10 травня 1941.

Бомбардування Лондона тривало протягом 57 ночей поспіль. 

До кінця травня 1941 року понад 40 тисяч мирних жителів, половина з них у Лондоні, було вбито внаслідок бомбардувань. Велика кількість будинків у Лондоні була зруйнована чи пошкоджена. Метою Гітлера було знищення промисловості та виведення Великої Британії з війни, тому, крім Лондона, бомбардування зазнали також такі важливі військові та промислові центри, як Белфаст, Бірмінгем, Брістоль, Кардіфф, Клайдбанк, Ковентрі, Ліверпуль, Ексетер, Гринок, Шеф -Галл, Манчестер, Портсмут, Плімут, Ноттінгем, Брайтон, Істборн, Сандерленд і Саутгемптон.

"Бліц" на Лондон був оголошений актом відплати за нальоти на Берлін. Але така тактика не принесла очікуваних результатів Рейху. Попри прогнози тодішніх аналітиків, бомбардування Лондона під час Другої світової війни не паралізували місто масовою панікою: через місяць після початку атак лондонці спокійно реагували на вибухи. Бійня та геноцид психологічно не може викликати у населення нічого, крім спраги помсти.

Зрештою, під ударами союзників гітлерівська Німеччина капітулювала.

Візьмемо також війну у В'єтнамі (1959 – 1975). Це був надзвичайно жорстокий конфлікт, під час якого США застосували жахливі види зброї.

Американці за допомогою хімічних речовин, а саме Agent Orange (суміші дефоліантів й гербіцидів), знищували листя в джунглях. А живу силу супротивника спалювали напалмом (нафтохімічною запальною речовиною, що горить при температурі 2 700 °C й "чіпляється" за все, чого торкається). В'єтнамцям доводилося тижнями сидіти в укриттях через американські бомбардування. Коли вони виходили назовні, дерева довкола були вже без листя.

Одним з найжахливіших випадків насильства, скоєних проти цивільних, була різанина 1968 року. Рота американських солдатів вбила понад 500 мешканців села Май Лай, зокрема жінок і дітей.

Але в'єтнамський народ переміг американського колоса, зазнавши самих жахливих жертв,  домігся національного завдання – відходу американців та об'єднання країни.

- Будь-який професійний військовий скаже вам: завдання будь-якої війни – це насамперед знищення живої сили та техніки противника, знищення його армії та ліквідація наступального потенціалу. Саме це, а не скажімо, бомбардування Дрездена, змусило німецько-фашистські війська капітулювати 1945 року, - наголошує військовий експерт Федір Дорошенко.

Крім того, напади на громадянське населення не допускаються міжнародним правом ведення війни.  До того ж, західних ракет у нас критично мало, щоб розпорошувати їх, завдаючи ударів, які нічого не можуть змінити на полі бою.

Щодо обстрілів України, то 85-90% ракетних ударів було перехоплено нашими силами оборони. Тобто величезна кількість дорогих боєприпасів РФ витратила "вхолосту". І це, звичайно ж, викликає максимальне роздратування в Кремлі, враховуючи, що противник використовує проти нас різні типи ракет, у тому числі балістику та гіперзвукові «кинджали», які ми успішно ліквідуємо за допомогою Patriot.

Російські експерти неодноразово говорили і продовжують стверджувати, що збити гіперзвукову ракету "Кинжал" навіть сучасними американськими комплексами Patriot неможливо. До травня 2023 року ракети «Кинжал» справді не збивали, доки Україна не продемонструвала, як це робиться.

Безумовно, для захисту наших міст наша система протиракетної оборони потребує доповнення – кількісного та якісного.

Бити по аеродромах, складах, скупченні військ, військовим заводам…

- Згідно з міжнародним правом, держава, яка зазнала нападу, має право на захист, включаючи удари по території агресора. Яку зброю Україна може застосовувати і чого це може призвести?

- Зрозуміло, удари по окупованих Росією територіях, таких, як Кримський півострів, який юридично належить до України, також допустимі. Так само і напади на російський флот у Чорному морі підпадають під дію міжнародного права, - наголошує військовий експерт.

У принципі дозволяється використовувати всі відповідні види зброї: безпілотники, ракети, літаки, крилаті ракети. Однак існують політичні домовленості між українським керівництвом і західними союзниками про те, щоб не використовувати зброю, що поставляється Києву, для ударів у глибині Росії.

- Іранські «шахеди», північнокорейські снаряди… Це вже не просто війна Росії проти України, це виходить війна своєрідної деспотичної коаліції кількох країн проти України. А нам кажуть: західну зброю ви не можете застосовувати по російській території ... Це ж несправедливо!

- Найбільш далекобійну зброю Україна отримує з весни 2023 року від Великобританії та Франції, чиї ракети Storm Shadow та Scalp EG можуть вражати цілі на відстані понад 250 кілометрів. Київ періодично завдає ними ударів по тилах російської армії на окупованих територіях, включаючи Крим, але жодного разу - по визнаній у світі території РФ. Це частина гарантій, наданих Україною Заходу.

Однак нам потрібна далекобійна зброя, якою можна зупинити логістику супротивника на глибині 500 кілометрів, тоді він не зможе виконувати бойові дії ні наступальні, ні оборонні.

Саме така відстань – 500 кілометрів – є в тактико-технічних даних майже всіх далекобійних засобів ураження. Також така відстань дає можливість армії, що обороняється, ліквідувати шляхи підвезення бойової техніки та амуніції війська противника.

Поки що у ЗСУ на озброєнні не будуть такі засоби ураження, зокрема й для атак територією РФ, не можна зупинити рух ворожеї армії. Також необхідно мати в достатній кількості – боєприпаси, які летітимуть на ворога, який ще тільки прямує до лінії фронту, – наголосив військовий експерт.

Також Україні потрібна достатня кількість (кілька тисяч) дронів з дальністю польоту понад 500 кілометрів та бойовою частиною до 100 кілограмів. Саме такі БПЛА можуть завдавати серйозних ударів по ворогові на глибині 500 кілометрів.

Таким чином, можливість захистити територію України та забезпечити нашу перемогу – це додаткові системи протиракетної оборони, розширення їхнього парку та далекобійні ракети, дрони чи спільні інвестиції з партнерами у їхнє виробництво, щоб паритету з далекобійності було досягнуто.

Ці завдання будуть стратегічними для України у 2024 році.

Карикатура Олександра Сидоренка.