Новий начальник Генштабу РФ та інші нелюди. Односельці, друзі юності та соцмережі про уродженців України в російському генералітеті

Спостерігачі звернули увагу, що на офіційному порталі нормативно-правових актів опубліковано проєкт постанови уряду, який передбачає погодження кандидатури "т.в.о. начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації генерал-полковника В. Позніхіра".

Те, що на посаді Герасимова опинився Віктор Вікторович Позніхір - перший заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС РФ, нічого несподіваного немає - це всього лише наступна найвища сходинка в його військовій кар'єрі.

"Громада" поцікавилася його публічними висловлюваннями і дійшла висновку, що це абсолютний яструб.

Так, ще у квітні 2019 року він гучно попередив про ризики "країн, що розміщують у себе ПРО США". І заявив РИА Новости, що саме ці країни "ризикують стати першочерговими об'єктами ураження".

Він також пригрозив екологічними наслідками. На його думку, розміщення ПРО пов'язане з ризиком радіаційного зараження території.

- При цьому можуть постраждати держави, які не беруть участі в реалізації протиракетних планів Пентагону, - підкреслив він.

Звернемо увагу тих, хто далекий від військової справи, на те, що

Протиракетна оборона (ПРО) — сукупність заходів розвідувального, радіотехнічного та вогневого характеру, призначена для захисту (оборони) охоронюваних об'єктів від ракетної зброї. Протиракетна оборона дуже тісно пов'язана з протиповітряною обороною, тож часто здійснюється одними і тими ж комплексами.

Тобто має характер оборони, а не нападу. Однак у Генштабі РФ заявили, що глобальна система ПРО нібито надає Білому дому можливість завдати раптового ядерного удару по РФ. Отже, Вашингтон нарощує сили для нейтралізації стратегічного потенціалу армій Росії та Китаю.

Чому високопоставлений російський воєначальник погрожував знищувати саме оборонні засоби "ймовірного противника", а не засоби нападу? Загадка! Спадає на думку тільки одна думка: якщо сам виношував агресивні плани.

Про нього практично невідомо широкому загалу. Біографічної довідки про нього у відкритих джерелах поки що немає. Однак в Україні знайшлися земляки, які добре пам'ятають Віктора Вікторовича та його родину.

- Сьогодні я жахнувся, коли  дізнався, що новим головою генштабу армії росії став генерал-полковник Віктор Позніхір, написал в соцсетях его земляк Володимир Васильович Сахнюк. - Бо виявляється, що я з цим перевертнем у різний час закінчував одну й ту ж саму Дубов'язівську середню школу. Отут, у нас, на Сумщині, недалеко від Конотопа. Але я її закінчив на 5 років раніше.

А цей Позніхір і народився, і виріс, і закінчив школу у смт Дубов'язівці Конотопського району Сумської області. Батько його,  Віктор Позніхір, більше трьох десятків років керував місцевим Будинком Культури. А синочок десь у 1978 році став курсантом військового училища. А потім був офіцером спочатку радянської, а потім російської армії. Перед вторгненням до України уже генералом воював у Сирії.

 І ось тепер тепер наш земляк генерал Позніхір  буде бомбити і знищувати рідну Сумщину і ще ріднішу Конотопщину. Не дай Господь, може добратись і до Дубов'язівки. Де його народила мати. І де на центральній алеї цвинтаря всім впадає в очі коштовний пам'ятник на могилі його батька. Теж Віктора, і теж Позніхіра.

Перший заступник начальника Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації (відомого як ГРУ) генерал-лейтенант Володимир Алексєєв народився і виріс у селі Голодьки Вінницької області.

З 2019 року перебуває під санкціями Євросоюзу як відповідальний за зберігання, перевезення і застосування отруйної речовини "Новачок" 4 березня 2018 року в Солсбері (Велика Британія).

З 2022 року в санкційному списку Канади, України, Великої Британії серед "соратників російського режиму, які є співучасниками агресії проти України".

Він причетний до масової загибелі населення в Сирії, за що отримав звання Героя Росії (2017).

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну відповідав за розвідувальне забезпечення російської агресії проти нашого народу і держави, організацію підготовки вихідних даних для нанесення ударів по нашій території та легалізацію російської присутності на окупованих територіях.

Під час виходу захисників Маріуполя з "Азовсталі" у травні 2022 року російський генерал письмово обіцяв командиру "Азова" Денису "Редісу" Прокопенку і тим самим усім українським воїнам гарантії безпеки та звільнення з полону за три-чотири місяці.

 

"Усе змінилося, коли ми потрапили в Оленівку і там перші допити і ставлення до нас уже показало, що вони порушили своє слово. І в принципі всі ті обіцянки й умови, які вони обіцяли нашій стороні, не будуть виконані. Тоді я зрозумів у котре, що Російська Федерація не виконала свої зобов'язання і всіх просто обдурила", - констатував потім офіцер "Азова" Дмитро «Дипломат» Андрющенко. 

Генерал Володимир Алексєєв, який має українське коріння і, більше того, українських друзів, однокласників, маму з татом (які, щоправда, вже померли), заступник начальника Головного розвідувального управління Генштабу РФ, відвідував Україну аж до жовтня 2014 року, коли приїжджав на похорон матері.

Велике питання: як цей персонаж міг вільно в'їхати в Україну в той час, коли ще з літа того самого року в розпалі точилися бої на Донбасі, і чоловікам із російськими паспортами в'їзд на територію нашої країни було заборонено?  І відкрито брав участь у похороні матері? Не виключено, що хтось "прикрив" і допоміг йому тихо здійснити "синівський обов'язок"...

Його односельці журяться, мовляв, говорили, що ракети тут не падатимуть, адже він "не буде бомбити свою рідну матір, яка в труні лежить..."

Однокласниця російського генерала розповіла, що в юності нинішній герой Росії марив військовою справою. За її словами, він писав своєрідні любовні зізнання у віршах:

- Розумієте, прямо так і писав: люблю тебе, як офіцерські погони на плечах...

Російська служба Бі-Бі-Сі повідомила, що Алексєєв був одним із головних керівників усіх "добровольчих" нерегулярних формувань, зокрема приватної військової компанії ПВК "Редут".

Радіо Свобода зазначало, що вагнерівські канали називали саме Алексєєва "одним із засновників" ПВК Вагнера.

Під час заколоту Пригожина переляканий заступник голови російської військової розвідки засвітився на відео з ватажком "вагнерівців" і заступником міністра оборони Євкуровим. І це, ймовірно, стало для нього фатальним...

З посиланням на російське джерело в Телеграм Інститут вивчення війни ISW писав про звільнення генерал-лейтенанта Володимира Алексєєва.

Останні публічні повідомлення про нього, які спостерігав ISW, стосувалися нагородження Алексєєвим військовослужбовців російської десантно-штурмової бригади "Еспаньола" 30 листопада 2023 року.

Чи то похід Пригожина на Москву, чи то несподівана скандальна історія з його донькою, яка виявилася раптом громадянкою однієї з країн НАТО, але щось послужило йому погану службу, і, за деякими даними, він сам подав у відставку.

- За деякими відомостями, він вів з африканськими диктаторами та іншими переговори про продовження дій російських найманців, які зміцнюють і підтримують африканські режими, що тримаються на багнетах Кремля, - міркує наш військовий оглядач Федір Дорошенко. - Ще влітку минулого року Алексєєв найактивнішим чином брав участь в оприбуткуванні пригожинської спадщини в Африці. Кажуть, усе пригожинське господарство намагався перевести на ГРУ, на Міністерство оборони. Тож він володіє величезним багажем знань, інформації щодо Африки. Це дуже цінний авантюрист, таких людей не звільняють.

Олег Володимирович Маковецький (нар. 1966) - генерал-лейтенант Повітряно-космічних сил Росії, який віддавав накази бомбардування Харкова і Харківської області 2022 року.

Народився в Чугуєві Харківської області. Закінчив Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків імені А.Ф. М'ясникова (1983-1987). Учасник бойових дій у Чечні, Таджикистані та Сирії.

Під час досудового розслідування було встановлено, що Маковецький віддавав накази про масове бомбардування Харкова і Харківської області, під час яких використовували, зокрема, й авіабомби "ФАБ-500".

Ці бомбардування призвели до загибелі мирних жителів, часткового і повного руйнування багатоповерхових будинків, медичних установ і навчальних закладів, гуртожитків, будівель адміністративного призначення.

Харківською обласною прокуратурою Олегу Маковецькому "висунуто підозру щодо посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей, підозру за фактом порушення законів та звичаїв війни, сполучених з умисним вбивством (ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 438 КК України)".

"Він сміє воювати з онуками тих, чиї діди воювали і гинули пліч-о-пліч із його дідами в тій, як ми думали - останній великій війні. Він наказав бомбити Харків, як це зробили нацисти", - проклинають його і в Харкові, і в Чугуєві.

Михайло Юрійович Теплинський (нар. 1969) - командувач Повітряно-десантними військами (з 2022). Герой Російської Федерації (1995). Генерал-полковник (2021). З 30 жовтня 2023 року ─ командувач угруповання військ "Дніпро" так званої СВО.

Через вторгнення Росії в Україну перебуває під санкціями країн Євросоюзу, Великої Британії та інших держав.

Генерал-полковник Михайло Теплинський народився там, де зараз воює, - у селі Моспине Донецької області. Після закінчення школи одразу вступив до військового училища ВДВ. Брав участь у збройному конфлікті в Придністров'ї, у Першій і Другій чеченських війнах. Портал https://war-proekt.media/#base_top "Проєкт" повідомляє, що під час першої чеченської війни, з грудня 1994 по березень 1995 року, старший лейтенант Теплинський знищив близько 30 чеченців, встановивши свій особистий бойовий рекорд. Він також брав участь у війні в Сирії.

До повномасштабного вторгнення в Моспиному жили мама й батько Теплинського. Юрій Теплинський помер 2021 року, а матір - Ніну Максимівну - син евакуював до Росії. Кажуть, що вже після початку повномасштабної війни.

Родом із Миколаєва і дружина генерала - Наталія Теплинська.

Про те, що відбувається в голові дружини генерала, говорить той факт, що вона водночас є прихильницею РПЦ та різних окультистів, бажає «мочити бандерівців» і шкодує, що колись не звалила за кордон. Класичний російський когнитивний дисонанс.

Брат Теплинський Дмитро Юрійович (1976) у 2006 р. став фігурантом кримінальної справи за ст. 314 ч. 2 КК України (незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів) - разом із двома подільниками силоміць ввів місцевому підприємцю амфетамін, вимагаючи гроші.

Військовий злочинець, генерал-лейтенант Михайло Зусько командував 58-ю загальновійськовою армією, що наступала з Криму на Миколаїв.

Він народився в багатодітній сім'ї на Волині.

До 2007 року на стінах вже недійсної школи, в якій навчався зрадник зі своїми дванадцятьма братами і сестрами, висів його портрет.

Почав воювати проти українців ще 2014 року на Донбасі.

В армійських колах украй популярна легенда, що саме з вини генерала Зуська 58-та армія рашистської федерації зазнала найтяжчих втрат у перші місяці війни, тож більшість з'єднань, які входили до її складу, довелося терміново доукомплектовувати після осінньої мобілізації 2022 року. "Бездарний стратег" -

таку оцінку діям російських військ під керівництвом Зуська дає аналітик з Австрії Том Купер.

Сільська голова із його рідного волинського села Ветли Любов Павлік розповідає:

Я не знаю, як його назвати. Це нелюд. Він уродженець села Ветли, але виїхав звідси ще в 1989 році. 33 роки він у нас не проживає. Востаннє він був у Ветлах в 2012 році.

Местные вспоминают, что даже родная мать от Зусько отказалась.

Як писала "Громада"  Арешт російських командувачів. Подробиці з Гааги на уродженця Одеси, генерал-лейтенанта Сергія Кобилаша - командувача дальньої авіації ПКС РФ виписано ордер на арешт Міжнародним кримінальним судом.

Він бере безпосередню участь у відкритому військовому вторгненні в Україну і відповідальний за нанесення літаками стратегічної авіації масованих ударів крилатими ракетами по українських містах, зокрема і по його рідній Одесі.

Командувач дальньої авіації ЗС РФ, генерал-лейтенант Сергій Кобилаш народився в Одесі, а зараз, уперше після Другої світової війни, здійснює килимове бомбометання густонаселених територій.

Генерал відзначився в усіх останніх кривавих війнах, розв'язаних РФ:

• війна в Афганістані (1979-1989);
• перша чеченська війна;
• друга чеченська війна;
• російсько-грузинська війна (2008);
• інтервенція Росії в Сирію;
• вторгнення Росії в Україну.

За даними Головного управління розвідки Міноборони України, керував бомбардуваннями Маріуполя.

Кобилаш також скоював злочини проти людяності під час першої та другої чеченських воєн, здобув звання "героя РФ" за участь в агресії проти Грузії, і був причетний до знищення мирного населення в Сирії.

Нині, як повідомляють російські ЗМІ, командувач дальньої авіації генерал-лейтенант Сергій Кобилаш пишається, що більшість екіпажів дальньої авіації Повітряно-космічних сил Росії здобули бойовий досвід під час спеціальної військової операції (СВО) в Україні.

- Дальня авіація є компонентом Стратегічних ядерних сил. З'єднання і частини Дальньої авіації базуються від Новгорода на заході країни до Анадиря й Уссурійська на сході, від Тіксі на півночі й до Благовєщенська на півдні Росії, - коментує наш військовий оглядач, полковник у відставці Федір Дорошенко. - Тому, коли деякі політичні експерти сподіваються, що, якщо президент країни-терориста ухвалить рішення застосувати тактичну ядерну зброю, то, можливо, це рішення спробує бокірувати хтось із підлеглих.

Судячи з "подвигів" Кобилаша в цілій низці воєн, а також висловлювань нового начальника Генштабу Віктора Позніхіра, покоління російських генералів, виховане в СРСР, цілком поділяє агресивні настрої свого верховного головнокомандувача.

Федір Дорошенко нагадав, що основне озброєння літаків дальньої авіації РФ: авіаційні крилаті ракети великої дальності та ракети оперативно-тактичного призначення в ядерному і звичайному спорядженні, а також авіаційні бомби різного призначення і калібру.

"Чи будуть повішені в Гаазі? - запитують в українських соцмережах. - Навряд чи!".  Але припускають, що ці воєначальники рано чи пізно будуть "повішені своїми"...

Як виявив медіа-проект про війну в Україні,  кожен восьмий офіцер російської армії вторгнення пов'язаний з Україною.

- Якщо вірити даним, представленим аналітиком Володимиром Бєлоусовим за 2017 рік, серед національностей офіцерського складу ЗС РФ 53% - українці і 28% - росіяни. Далі наводилося уточнення, що з роками відсоток етнічних українців дещо скоротився, а росіян збільшився.

І у ФСБ працює дуже багато людей родом з України.

Зрозуміло, що вони вже давно є громадянами РФ, давно присягнули, давно своїми справами зафіксували свою лояльність, і безглуздо називати їх "зрадниками" щодо рідної України. Вони виросли і виховані в тій імперській і військово-політичній обстановці, яка сформувала їхній світогляд. А кров на їхніх руках уже давно, з часів першої Чеченської...

Вельми показово, що першим загиблим в Україні в березні 2022 року високопоставленим російським військовим, який загинув у березні 2022 року, став заступник командувача 41-ї загальновійськової армії, генерал-майор Андрій Суховецький - уродженець Мелітополя Запорізької області.

Рідна земля його не прийняла - поховали в Новоросійську.

Читайте також:

"Их там нет". Три війни в Україні та інші війни імперії після 1945 року...

Слідкуйте за нами в соціальних мережах та месенджерах:

Телеграм: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti 

https://www.facebook.com/gromada.grp