«Політична кав'ярня»: асиметрично-позиційна війна, Путін - у замкнутому колі. Чи є «стратегія» у головкома Сирського?

Щоправда, Сирський не став повідомляти в інтерв'ю, коли це може статися.

Ситуацію на лінії фронту в Україні харківські аналітики обговорювали в ефірі Харківського пресклубу «Політична кав'ярня».

Як і очікувалося військовими оглядачами, ситуація на полі бою влітку в Україні дуже складна. 

З точки зору кандидата історичних наук, політолога Євгена Ярошенка, найгостріше вона склалася на Покровському напрямку, де росіяни зібрали найпотужніше угруповання і постійно тиснуть, намагаючись витіснити наших захисників.

Всім очевидно, що їм це дається важко, з величезною кількістю втрат і, зрозуміло, що довго тривати такий наступ не може.

Аналогічна ситуація і в Часів ярі. Однак на Покровському напрямку окупаційні війська діють найбільш інтенсивно.

Для стримування противника є певні резерви, однак ми знову чекаємо на зброю.

За ситуацією, що складається в російській армії, ми бачимо, що і в них великі труднощі і з кадрами, і зі зброєю. Але Росія має більше переваг із мобілізаційним ресурсом і продовжить на нас тиск.

Судячи з оцінок Євгена Ярошенка, наразі ситуація - невизначена.

Доктор юридичних наук, відомий політик Степан Гавриш пропонує спочатку визначитися з типом війни.

- Це війна - позиційна чи позиційно-маневрена? - розмірковує Степан Гавриш. На його думку, друге визначення ближче до характеристики ситуації.

Такого ми не спостерігали в жодній із попередніх воєн:

Невеликими групами, іноді - менше взводу, іноді - ротними групами без підтримки бронетехніки, росіяни витісняють українські сили оборони з котрольованих ними населених пунктів, метр за метром, кілометр за кілометром.

Це і є завдання Путіна, якого він не приховує.

Після здачі Авдіївки, після звільнення практично всього Генерального штабу ЗСУ, ми повільно відступаємо.

Експерт визнає, що Росія, на жаль, поки що володіє у війні повною ініціативою, нав'язуючи спосіб ведення цієї війни Генеральному штабу ЗСУ, якому доводиться здійснювати дуже непросту оборонну стратегію, пов'язану, як сказав генерал-полковник Сирський The Guardian, з тим, що Україні необхідно берегти живу силу.

За словами головнокомандувача британським журналістам, тактика ЗСУ на полі бою відрізняється від тактики російської армії, яка кидає значну кількість піхоти, щоб роздобути «100-200 метрів» території.

Для нас дуже важливо зберегти життя наших бійців. Ми не захищаємо руїни до смерті,

- сказав Сирський.

Він додав, що не бажає «досягати мети за будь-яку ціну», і іноді військам доводиться переходити на більш «вигідні позиції».

Хоча, як зауважив Степан Гавриш, «руїни» - це і є наразі Україна, з точки зору розуміння того, за що ми взагалі воюємо.

Втрати противника дуже великі. Їхнє співвідношення оцінюється 1 (Україна) до 4 (Росія) у тих випадках, коли окупанти намагаються рухатися броньованим ударним «кулаком», і 1 (Україна) до 11 (Росія), коли вони наступають невеликими групами, часом, за день здійснюючи сотні штурмів.

І в сенсі людських втрат Україна перебуває у більш вигідній ситуації.

Україна відповідає ударами маневрених груп, безпосередньо в тих місцях, де РФ цього не очікує, прорізаючи ворожий фронт.

- І така війна, дійсно, буде дуже виснажливою для РФ. Особливо на окупованих територіях, де знищуються логістичні ланцюжки, склади з боєприпасами та табори з особовим складом,

- переконаний він.

Тому важко сказати, чи є стратегія у генерала Сирського, продовжує міркувати Степан Гавриш, який вважає, що не випадково екс-головнокомандувач Валерій Залужний виступив у Лондоні.

Ми бачимо, що головний наратив цієї війни і у президента Зеленського, і у генерала Сирського: найголовніше - зберегти життя українських солдатів і офіцерів. І це можливо в пасивній формі ведення цієї війни з нашого боку, коли ми чекаємо нових надходжень зброї.

Однак тему контрнаступальних операцій української армії, на думку експерта, замінила тема «глобального миру», «переговорів наприкінці листопада», плани яких, судячи з усього, «засекречено», і експертам не зрозуміло, що вони означають.

Як вважає Степан Гавриш, можливо, це змушує головкома Сирського говорити про необхідність збереження живої сили і не битися «за руїни».

- За цих обставин, стратегія Путіна полягає в тому, щоб вийти на кордони Донецької області, - міркує Степан Гавриш. - Ми бачимо, як росіяни практично вийшли на околиці Торецька, є загроза захоплення Покровська.

При цьому експерт упевнений, що українська громадськість часто перебільшує можливості російських збройних сил. Як приклад він навів танки. Росія розконсервовує приблизно 70 танків на місяць і виробляє 20-30 нових. Україна їх знищує в набагато більших кількостях. Військова промисловість досягла піка та більше не зростає.  

Наступальні можливості російської армії можуть бути розтягнуті на багато років, - констатував Степан Гавриш

Можливо, на цьому заснований «план Зеленського»: росіяни зацікавлені в переговорах для того, щоб поповнити свій економічний і військовий потенціал.

Як думає експерт, Путін, імовірно, має намір у вересні-листопаді завершити повну окупацію Донецької та Луганської областей, і на цій основі відбуватимуться якісь переговори.

Не випадково президент Фінляндії Александр Стубб вважає, що в питанні переговорів між Росією та Україною «досягнуто точки, коли їх потрібно починати».

- Це означає, що в середовищі лідерів ЄС і НАТО точаться дискусії про те, на які поступки могла б піти Україна для того, щоб перезавантажити ситуацію за допомогою дипломатичних зусиль.

Доктор юридичних наук визнав, що поки що ми не розуміємо, як можуть розвиватися подальші події, і в цьому сенсі питання - а чи є стратегія у Сирського? - стає актуальним.

Чи пов'язана його стратегія з відновленням української ініціативи на полі бою, відновленням нашого наступального ресурсу і боєготовності для того, щоб продовжувати нашу за своєю суттю визвольну війну? Чи вона спрямована на створення умов для того, щоб РФ, нарешті, визнала свою нездатність далі рухатися вглиб України?

Експерт зазначив, що в цьому контексті існує чимало протиріч. Єдине, що, на його думку, очевидно: РФ найближчими місяцями нарощуватиме наступальні зусилля. І дуже важливо, як поведеться Європейський союз, наприклад, посилюючи економічні санкції.

...Оглядачка «Громади», слухаючи ефір, при цьому подумала: що поки що бракує однієї, але, найімовірніше, вирішальної зброї для українських контрнаступальних операцій - довгоочікуваних літаків-винищувачів для підтримки наших наземних операцій із повітря. А повітряна підтримка - нестаріюча класика ведення успішної війни.

Адже про досвід контрнаступу 2023 року без підтримки з повітря ми прекрасно пам'ятаємо.

Можливо, саме з цією обставиною пов'язані наративи і голови нашої держави, і головнокомандувача ЗСУ?

За свіжою інформацією, опублікованою Нью-Йорк Таймс, поставки в Україну F-16 відбудуться поки що в обмеженій кількості.

Україна сподівається використовувати західні винищувачі F-16 уже влітку цього року, але через обмежену кількість підготовленого персоналу зможе задіяти не більше десяти винищувачів.

Іншим головним обмежуючим фактором, кажуть чиновники, є кількість навченого технічного та допоміжного персоналу на землі, щоб забезпечити політ F-16.

У цьому сенсі говорити про стратегію, яка може змінити хід війни, на думку доктора юридичних наук, - нереально.

Є стратегія активної оборони, з максимальним ступенем знищення наступаючих військ противника і його техніки, нанесення ударів углиб території противника способом «тисячі порізів»,

 - підсумував Степан Гавриш.

А ось з точки зору експерта-міжнародника Володимира Волі, інтерв'ю головкома Сирського газеті The Guardian - це суто медійний проєкт.

Але йому очевидно, що план наступальних операцій з українського боку готується.

- Це припущення, - акцентує він, - однак такий розвиток подій видається логічним з погляду необхідності поставити крапку у весняно-осінній військовій кампанії 2024 року.

Ситуацію на полі бою він охарактеризував як асиметрично-позиційну війну, оскільки істотних проривів на фронті немає, але водночас інтенсивність боїв дуже висока на значній протяжності лінії фронту з тиском переважаючого ресурсу РФ, з тактичними просуваннями противника, за які він платить величезну ціну.

Асиметричність і тактичне просування окупаційних військ - це результат обстрілу українських позицій КАБами, «м'ясних штурмів» супротивника і відсутності підтримки українських військ з повітря.

Чи зможе Путін у такий спосіб досягти результату, який він міг би записати собі в актив на кінець 2024 року, - питання вельми риторичне.

- Бо ми бачимо, що, незважаючи на бомбардування КАБами, наші війська просто так не відступають, а відходять тільки тоді, коли росіянам вдається повністю знищити населений пункт, який ми обороняємо.

Поки там є що захищати, - ми обороняємося. Коли там уже нічого захищати, ми відступаємо. Дозволяємо росіянам заходити «в руїни», де ЗСУ їх колошматять усіма засобами і способами, послідовно знищуючи.

І вже зараз експерту видно, що РФ пробуксовує.

- І це пробуксовування цілком усвідомлює особисто Путін, - упевнений Володимир Воля.

Зокрема, виснажуються фінанси на ведення війни. Про це свідчать і призначення нового міністра оборони, і порушення гучних корупційних справ, і викачування коштів не тільки з федерального, а й з регіональних бюджетів, і з наймом добровільного «гарматного м'яса» (про що свідчить зростання винагороди за участь у «СВО» за рахунок місцевих бюджетів), і затримки з обіцяними виплатами.

Це означає, що ефект від вербувального потенціалу в РФ істотно падає.

- По суті, стратегія війни на виснаження Росії, яку спочатку прийняли США та інші наші основні партнери, спрацьовує. Потрібно тільки набратися терпіння.

Шкода, що ресурси України також виснажуються, але Росію інакше перемогти неможливо,

- міркує Володимир Воля.

Росія повинна втомитися від безперспективності нескінченних «м'ясних штурмів», які не дають жодних можливостей для стратегічних просувань.

- І до осені, я думаю, має стати очевидним, що РФ віддає величезну кількість грошей і людей, а просування особливого немає. І Путін дуже цього боїться, намагаючись дедалі більше й більше інтесифікувати «м'ясні штурми», рухаючись замкнутим колом.

При цьому експерт зауважив, що «ніяких переговорів» немає.

Є розмови про те, що нібито готуються переговори. Але ми бачимо тільки те, що ніхто не готовий до переговорів. І навіть глава МЗС КНР Ван Ї за підсумками візиту в країну українського колеги зафіксував абсолютно унікальну для китайської позиції тезу: війна має завершитися мирними переговорами, але час для них ще не настав.

P. S. Коли стаття була готова, «Громада» дізналася, що Сполучені Штати погодились оснастити ракетами американського виробництва винищувачі F-16, які Україна отримає від європейських союзників. Про це повідомила газета The Wall Street Journal. Джерела The Wall Street Jorunal відмовилися назвати конкретні терміни передання Україні F-16 та озброєння до них з міркувань безпеки.

Дивіться і слухайте ефір:

Читайте також:

Чому відрубана голова Марії Антуанетти несамовито кричить: «Стояти! Стояти! Стояти!» ..? Карнавал, «скрепи» та Олімпіада-2024