Тільки уявіть собі: з неба бомбардують нас бомбами і ракетами, а громадяни самозабутньо мутузять один одного... Хіт-парад гібридних інструментів війни

Як повідомляється, очолював все співзасновник громадської організації, яка ще з 2015 року відома своїми актиукраїнськими акціями. Під виглядом «віче» зловмисники хотіли оголосити «про усунення від влади» чинного військово-політичного керівництва України.  Після того захопити будівлю ВР та заблокувати її роботу. Тепер всім організаторам загрожує до 10 років за ґратами.

Не виключено, що російські куратори вірили, що такого роду провокації здатні вилитися у справжній "Майдан-3". Після щирої надії "захопити Київ за три дні, а Харків - за день", черговій дурості московських стратегів уже не дивуєшся.

Знаючи колишню харківську публіку з російсько-шовіністичними поглядами, яка вештається в експертних z-колах, можна собі уявити потік "аналітичних" публічних статей і непублічних доповідей про те, як "русский мир" нібито "ждуть" в Одесі й Харкові, і про те, що "української культури не існує".

У цієї публіки немає іншого виходу, вона все ще сподівається повернутися до Харкова чи Одеси і навіть віртуально ділить між собою посади в окупаційних адміністраціях.

І на цій хвилі в Кремлі не припиняють спроб влаштувати хаос в Україні.

"Майдан-3" мав розпочатися із заворушень. Більшість присутніх людей мали намір використати наосліп, тобто вони б поняття не мали про змову, а зібралися б на "мирне віче".

Щойно збереться кілька тисяч людей, включно із "роззявками", організатори "планували поширити інформацію про заворушення в Києві через українські та зарубіжні інформаційні ресурси.

Ну, типу попередні Майдани, завдяки широкому розголосу, народ же підтримав... Змовники подумали, що і цього разу спрацює! Не здивуюся, що про всяк випадок усі гасла і заклики зазвучали б українською мовою.

"У такий спосіб вони сподівалися підірвати суспільно-політичну ситуацію всередині нашої країни, що зіграло б на користь Росії", - підкреслюється в заяві СБУ.

Давайте з вами разом подумаємо про те, на якому тлі готувалася ця амбітна "заварушка"?

Якими б важкими не були бої на фронті і якою б затяжною не ставала війна, для російської влади дедалі очевидніше, що їм українців не здолати. Ситуація на фронті, хоч би якою рухомою в той чи інший бік на пару-трійку сотень метрів або кілометрів вона була, нагадує таку картину: баран (Росія) тупо б'ється лобом об стіну українських захисників.

Звідси російські спроби вдаватися до інших методів ведення війни, які з 2014 року ми звикли називати "гібридними".

"Громада" зібрала для своїх читачів найочевидніші з них і навіть спробувала відкрити завісу таємних.

Спробуємо скласти своєрідний хіт-парад

1. "Заварушка" в Києві

Зараз у Кремля немає важелів впливу на політичні партії та демократичні процедури в Україні. Практично всі прокремлівські політики дезавуйовані або перебувають за межами країни. І, дійсно, залишається використовувати хіба що "фріків" і сурогатні навколополітичні громадські організації. Наприклад, ось таких "активістів", затриманих СБУ.

Хоча життєздатність цього плану, м'яко кажучи, викликає сумніви, він став нагадуванням про те, що Кремль, як і раніше, сповнений рішучості змістити уряд і президента Володимира Зеленського будь-якими засобами.

2.  Війна всіх проти всіх

Незважаючи на так звану втому кожного з нас від війни, на відсутність електрики та постійні бомбардування, навіть на деяке зниження довіри до влади, потенціал українського суспільства до опору не вичерпується. Це підтверджують регулярні соціологічні заміри громадської думки.

І якщо запитати пересічного українця, чи бажає він негайних виборів глави держави, чи повалення влади через Майдан, то громадянин, швидше за все, покрутить пальцем біля скроні.

Які можуть бути внутрішні розбірки перед лицем злісного ворога?

Авторка цих рядків навіть припускає, що якби якісь персонажі під опозиційними прапорами і гаслами "викотилися" під Верховну Раду, то й поліцейської операції б не знадобилося - їх швиденько відмутузили б самі перехожі...

А ось кров ці протестувальники пролити могли б, судячи з того, що під час обшуків у них було знайдено зброю.

Зазвичай у таких випадках створюються кілька нечисленних диверсійних груп, які організовують, курують і направляють "обурених активістів" до спровокованих дій.

Тільки уявіть собі: з неба бомбардують нас ракетами, а громадяни самозабутньо мутузять один одного... Як і було задумано.

3. Інтелігенція як цільова аудиторія

Псевдомайданна акція розраховувалася, якщо можна так висловитися, на "мас-маркет" - на широку публіку.

На третій позиції нашого хіт-параду - робота з цільовою аудиторією. Це демократично налаштована інтелігенція, яка звикла міркувати, оцінювати те, що відбувається, за методом "з одного боку, а - з іншого боку...", у всьому докопуватися до першопричин і рефлексувати на тему "не все так однозначно".

Ці чудові люди ніколи не візьмуть до рук зброї, не стануть наводити ворожі ракети на рідні міста, але вони свідомо чи мимоволі сіють сумніви у свідомості й душах тих, хто звик дослухатися до думки "розумних людей", які чудово викладають свої суперечливі сентенції.

 Що помітно: у телеграм-каналах і в ютубі стали з'являтися експерти, історики та політологи, деякі з яких мовчали з 2014 року, ніяк не виявляючи своєї позиції. І раптом вони заговорили!

Їхні міркування не виходять за межі коректної суспільно-політичної дискусії, а кремлівські наративи звучать підспудно в загальному потоці словесних міркувань. Наприклад, один із них іронізує над збірною України з футболу, інший - переконує, що, таки так, Путін не зупиниться перед застосуванням тактичної ядерної зброї в Україні чи Європі.

Слухачі кивають головою.

Але все це разом узяте, по-перше, принижує країну, що стікає кров'ю, по-друге, вселяє думку про безперспективність опору. І саме це - мета!

4. "Тітоньки" замість "тітушок"

Крім традиційних проросійських "ботів", які танцюють у соціальних мережах і в коментарях на ютуб-каналах, у бій пішли акаунти реальних людей (хоча й часто із закритим профілем), які, судячи з деталей у коментарях, з Л\ДНР або Криму. А судячи зі стилістики, це тітоньки віком 50+.

Вони регулярно відвідують сторінки українських нардепів, журналістів, лідерів думок і коментують, не вдаючись до лайки і відвертої дурості. Методичка саме така: "якщо війна продовжиться, скоро в Україні зовсім не залишиться людей"; "якщо ми хочемо зберегти країну для наших дітей і онуків, треба припинити війну".

Страшний наратив, особливої емоційної сили! Затьмарює все, навіть природні в таких випадках запитання: хіба українці цю війну починали? Хіба війна не припиниться, якщо той, хто її розпочав, виведе свої війська і забереться з української землі? Яку країну ми хочемо залишити нашим дітям і онукам під російською владою, для якої право людини на життя не існує?

Це росіяни гинуть у Вовчанську і Часів ярі тисячами, це Путін низько кланяється північно-корейському царьку в пошуках снарядів і гарматного м'яса, Кремлю конче необхідні сили для переозброєння і перегрупування...

Але здатися, припинити опір і піти з рідної землі повинні при цьому українці.

Щодо окупантів, то їх тактика не зміниться — вони продовжать жертвувати великою кількістю людей заради досягнення невеликих успіхів

Завдання ЗСУ на найближчий час — за допомогою нового західного озброєння втримати позиції.

5. Загроза повного знищення українців

Російська державна пропаганда погрожує українцям неприкритим геноцидом, якщо Зеленський не віддасть території, які вимагає Путін.

Більше жодної брехні про "звільнення" і "захист" людей. Перестали навіть робити вигляд, що Росія намагається комусь допомогти. Тим, кого ще недавно називали "братнім народом", тепер погрожують повним знищенням.

Коли в Європі вкотре блокують чергове російське ЗМІ і говорять про інформаційну війну, яку росіяни ведуть проти Заходу, - це викликає обурення в самій Росії, щоправда, це обурення здається дивним, якщо читати пости заступника секретаря російського Радбезу.

Звісно, такого роду погрози можуть налякати слабкі душі, але, гадаю, вони викликають зворотний ефект. Усвідомлення необхідності продовжувати боротися. 

На підтвердження - свіжа соціологія від групи "Рейтинг". 67% жителів місцевих громад першою статтею витрат місцевого бюджету (а отже, своїх податків) назвали потреби ЗСУ).

Поза конкурсом: «В дни тягостных раздумий смотрю на Ваш портрет…»

Ну і на закуску - поза конкурсом - розкішний тролінг, інформаційна спецоперація всередині РФ, як повідомляється, від якогось руху противників війни.

Український Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки повідомляє як депутати Держдуми «потоваришували» з фейковим z-поетом і прийшли в захват від поезії Третього рейху.

28 червня журналіст-розслідувач Андрій Захаров розповів цікаву і повчальну історію про Z-поета Геннадія Ракітіна. Серед віршів, надрукованих на його сторінці у російській соцмережі, є, наприклад, «Перед портретом». Пост із ним супроводжувався фотографією Путіна, на яку ліричний герой дивився «в дни тягостных раздумий», «в сиянье глаз читая на свой вопрос ответ».

Ось зразок такої графоманської творчості

Як пише Захаров, НАСПРАВДІ,  «Перед портретом» – переклад вірша Геріберта Менцеля, «Гомера штурмових загонів», штурмовика та члена НСДАП з 1933 року.

Оригінал був присвячений Адольфу Гітлеру. В іншому вірші «Безіменний штурмовик» став «Безіменним бійцем ПВК Вагнер».

На його акаунт у соцмережах були підписані десятки депутатів Держдуми, військові, вископоставлені держслужбовці і навіть кінорежисер Нікіта Міхалков!

Але самого Геннадія Ракітіна взагалі не існує! Його створила російська антивоєнна спільнота.  Під цією особистістю переховувалась група активістів, які перекладали вірші німецьких поетів часів Третього Райху. Іноді змінювали у творах власні імена, але суть залишалася тою ж.

Читайте також:

Світова преса заступилася за Харків, ворожі мотоцикли піднімають пил на сході, поляки готуються до війни...