Фото з відкритих джерел
У пабликах активно обговорюють новину про те, що Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В.Лисенка уклав два договори на загальну суму в 69 000 гривень щодо створення гімну Харкова.
Новину повідомив Харківський антикорупційний центр.
Користувачі іронізують, дивуються, запитують…
За одним договором 47 000 гривень заплатять за музику для гімну відомому українському композитору Олександру Злотнику (ректор Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра, член Національної спілки композиторів України). Народився 15 листопада 1948 року в місті Тараща, Київської області.
Злотник – автор музики до пісень Назарія Яремчука, Лілії Сандулеси, Оксани Білозір, Іво Бобула, Алли Кудлай, Павла Зіброва, Катерини Бужинської, Наталії Бучинської та багатьох інших. Серед найвідоміших творів Злотника – “Гай, зелений гай”, “Батько і мати”, “Я тебе відпускаю” та інші.
Ще 22 000 грн коштують слова до гімну, які замовили українському поетові-пісняру Олександру Вратарьову.
Він народився 29 червня 1936 року в місті Вінниця. Вірші Вратарьова використовували в спектаклях і відомих мультфільмах (про Капітошку, Петрика П’яточкіна). Його пісні виконували Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Анна Герман, Тамара Гвердцителі, а також Йосип Кобзон і Майя Кристалінська.
"Громада" поцікавилася реакцією користувачів соцмереж на цю новину. Її діапазон від саркастичного «Триндец!!!» до «Це розбазарювання грошей, які в першу чергу (!!!) необхідні для захисту!»
Відомий у нашому регіоні експерт у галузі місцевого самоврядування Віктор Слиш дивується: «А яке відношення має театр до гімну міста - це ж справа міськради ? Обласний гімн я чув при відкритті сесій обласної ради... То нехай замовляють гімн театру опери і балету і не жаліються, що на зарплатню не вистачає…».
Експерт явно має на увазі, що харківські театри, яким з міркувань безпеки заборонено грати вистави, тягнуть жалюгідне існування.
Журналіст Віктор Козоріз іронічно запитує: «А якщо депутати не затвердять текст гімну або музику? Що тоді робити? Як повертати гроші? І чому слова коштують удвічі дешевше, ніж музика? Що це за дискредитація поетичної творчості?»
Один із користувачів згадав історію:
"Я не фанат совка, але цікаво скільки запросив би оркестр за гімн Союзу в листопаді 1941 року? І скільки б їм дали...?"
Останнє питання здалося "Громаді" дещо двозначним: скільки б дали - х-м-мм... років у сталінських місцях не «настільки віддалених», якщо б автори запросили гроші?
Патріотизм ціни не має…
Мешканці показали свою незламність
“Харків від самого початку війни став прифронтовим містом, обстріли не припиняються, а мешканці показали свою незламність та “залізобетонність”, тому було вирішено їх підтримати морально, надати їм сил, створивши гімн міста”, – саме так пояснюють у ХНАТОБі ці закупівлі.
У історії були прецеденти. Щоправда, під обстрілом писався не гімн, а велика симфонія! У залі Ленінградської філармонії за часів блокади міста відбулося виконання Сьомої («Ленінградської») симфонії Дмитра Шостаковича. Свій твір він почав писати у перші тижні Другої світової війни.
При цьому – увага! - композитор брав участь в обороні міста: працював на будівництві протитанкових укріплень, був бійцем протипожежної команди, ночами чергував на горищах та дахах будинків, гасив запальні бомби.
Сьома симфонія Дмитра Шостаковича є не лише одним із найважливіших художніх творів музичної культури XX століття, а й символом стійкості та мужності захисників міста.
З погляду авторки цієї статті, Харків, який ніби щитом прикрив Україну і прийняв смертний бій з темною силою, гідний симфонії. Тим більше, що в ХНАТОБ є оркестр, здатний виконувати такі величні музичні твори. Гімну якось обмаль для Харкова – міста з цікавою і, як ми тепер розуміємо, драматичною історичною долею.
До того ж війна не скасовує потреби місцевого самоврядування: ні в благоустрої, ні в культурному житті (ау! дайте артистам можливість працювати, у нас, що мало захищених підземних майданчиків для такої благородної мети?).
Гроші, прописані у замовленні авторам гімну – 69 000 грн, лише на перший погляд здаються величезними. Середня зарплата у Харкові - 18000 грн. (дуже умовна медіана заробітних плат за даними з вакансій, розміщених на Work.ua в Харкові за останні 3 місяці). Тобто автор музики отримає приблизно 2,5 середні зарплати, а поет – 1,3.
Але з якого дива музику та слова гімну Харкова доручають писати композитору та поету, які в Харкові не народилися, не жили, не творили тут і в принципі до Харкова не мають особистого відношення?
Мимоволі постає питання: у Харкові не залишилося ні композиторів, ні поетів, які розділили з містом його долю? Чому гімн напишуть (при всій повазі до літніх та багаторазово заслужених авторів) – київські діячі культури?
Це що за провінційні комплекси – пієтет перед столичними?
Оголосіть конкурс серед харківських авторів, а до конкурсного комітету – журі запросіть того ж таки Олександра Злотника як ректора Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра. І патріарха пісенної естрадної поезії (з часів Майї Кристалінської) теж можна покликати...
Скільки пісень про Харків заспівали…
Пошукайте на YouTube. І українською мовою, і російською, про Харків співали та співають Людмила Гурченко, Ірина Балабай, Наталка Могилевська, Антон Грунзовський, Павло Зібров, Євгенія Костенко, Ніна Шестакова. Причому пісню у виконанні Могилевської чомусь називають «Гімном Харкова», хоч це – естрадний твір.
Пісню у виконанні Людмили Гурченко «Харков, я люблю тебя, город родной!», пригадується, 2002 року «замовляв» ще Михайло Добкін, коли балотувався до Верховної Ради. Це була передвиборча піар-акція: Михайло Добкін запросив Л. Гурченко до Харкова. Чим і як він віддячив артистці за неймовірний респект до своєї персони, історія замовчує. Автор музики – харківський композитор Геннадій Пугачов.
Зйомки кліпу пісні проходили на тлі "Дзеркального струменя", Держпрому, місць, де пройшло дитинство Л.Гурченко. І пісня явно вийшла непоганою завдяки виконавиці. Людмила Марківна співала із властивим їй емоційним надривом.
У перші дні війни один із користувачів YouTube зняв приголомшливий рімейк цього кліпу. Відеокадри, коли Михайло Маркович проходить під ручкою з Людмілою Марковною біля "Дзеркального струменя", автор замінив! Голос Гурченко залунав на тлі відеоряду з обстрілами, бомбардуваннями та руйнуваннями Харкова. Цей новий кліп багатьох розстрогав до сліз, а глядачі писали у коментарях:
«Це найкраще місто, воно поховає всіх, хто його зруйнував. І буде ще краще, ніж колись. Істинно!».
Після цього стало ще цікавіше!
На музику Геннадія Пугачова Вікторія Вєннікова заспівала зворушливу пісню «Я люблю тебе, місто – герой». На ту мелодію, під яку співала Гурченко.
У кліпі «Мій Харків» вказані автори адаптативного тексту В. Вєннікова, С. Чепурко. Автор оригінального тексту Ю. Копичко. Автор та аранжувальник музики Г. Пугачов.
А як у інших міст?
По різному. «Громада» не береться стверджувати, що виявила усі пісні/гімни українських міст. Але деякі з них – це не гімни, а ліричні вокально-музичні твори, швидше, естрадного жанру. Як, наприклад, «гімн Одеси» – дуже стара пісня 1957 року. Звучить 2 хвилини 15 секунд. Перші рядки (мовою оригіналу):
Когда я пою о широком просторе,
О море, зовущем в чужие края,
О ласковом море,
О счастье и горе,
Пою о тебе я Одесса моя…
Гімн Києва (3 хв 30 сек), як читач уже здогадався: «Як тебе не любити, Києве мій!». Все та же милая лирическая песня многолетней давности.
А ось і гімн Миколаєва! Ось тут ми вже бачимо повну відповідність жанру урочистого гімну. Звучить він 1 хв. 28 сек. У ньому лише 13 рядків. Із заключним класичним «слався!»:
Слався, велич духу, праці і краси!
Слався, Миколаїв — місто рідне!
Крізь століття славу пронеси!
Жанру також відповідають і гімн Черкас (4 хвилини), хоч і співається все ж таки швидше в естрадному стилі, і Полтави. Полтавський, до речі, написаний у дусі українських народних пісень, але у жанрі урочистого співу.
Гімн Харкова, згідно з наявною інформацією, має складатись із 40 рядків. Тривалість мелодії має бути 2 хвилини 26 секунд.
Сьогодні гімн є лише у Харківської області і його виконують (нібито) перед пленарними засіданнями депутати обласної ради. У Харкова немає свого гімну.
Ну от ніколи не повірю, що депутати міськради вивчать усі 40 рядків. Хіба що артисти хору ХНАТОБу їх здолають (професія у них така). Так і бачу щось на кшталт сцени з опери «Борис Годунов»…
Тож загалом забава, як кажуть, не на часі.
P S. Пишіть симфонію про Харків, шановні композитори. Натхненно, як це робив Шостакович. І щоб увесь світ її почув!
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз