Як тепер викручуватиметься Кремль? Інтелектуали соціальних мереж про зустріч у Білому домі. Меми та карикатури

З цього приводу відомий болгер Майкл Накі на своєму ютуб-каналі пожартував:

Якщо це костюм, то я – балерина.

Коли ситуація змінюється не тільки з кожним днем, а час від часу, то найскладніше – відкласти у бік емоції і спокійно оцінити лише конкретні факти та домовленості.

Але фактів так мало, а емоцій так багато, що більшість людей добудовує видиму частину айсберга виключно на основі свого досвіду, побоювань, надій та уподобань.

Після Аляски деякі люди переживали, що Трамп став на бік Путіна. Насправді, так і було - Путін його справді спохмурнів, – зазначає військово-політичний оглядач Іван Яковіна.

Але, на його думку, великий плюс (і мінус) Трампа в тому, що Трамп швидко змінює свою думку з будь-якого питання і починає говорити словами тієї людини, з якою зустрівся щойно.

Так і вийшло: знову гарна розмова, знову повернувся до норми Трамп і жодних вимог здати Росії Донбас. Тепер уже має вимогу до РФ – провести переговори у форматі "Путін-Зеленський", на чому вже давно наполягає Київ і чого категорично не бажає Москва.

І зараз уже в Кремлі хапаються за голову: європейці спохмурніли Трампа, клієнт пішов! У них там пішли мозкові штурми: як би відбрехатися від прямих переговорів на найвищому рівні, не ображаючи і не засмучуючи Трампа?

До речі, справді цікаво, як вони викручуватимуться?

Чому я досить скептично ставлюся до анонсу двосторонньої зустрічі Зеленського з Путіним протягом найближчих двох тижнів як головного підсумку вчорашніх переговорів у Вашингтоні?  Про це розмірковує експерт-міжнародник Максим Ялі.

По-перше, помічник Путіна Ушаков заявив, що російська сторона (тобто Путін) готова на підвищення рівня представництва делегацій на переговорах з Україною, а не на особисту зустріч на рівні президетів.

По-друге, якщо ця зустріч таки відбудеться, тоді Путін втратить один із своїх головних "козирів" - звинувачення Зеленського в нелігітимності через закінчення термінів його повноважень президента, що було його головним аргументом у відмові вести переговори з ним особисто.

Вчений, спеціаліст з міжнародного права Михайло Буроменський вважає, що пропозиція гарантій безпеки від США, звісно краще, ніж нічого. Звісно, ми вже багато різних гарантій отримували, в тому числі від Штатів, і знаємо їм ціну.

А найголовніше, що такі гарантії, надані проти божевільної ядерної держави, мало чого вартують.

Проте, це той випадок, коли не можна відмовитися від того, на що не можна погоджуватися.

Наразі все залежить від готовності Європи до спільної рішучої позиції, яка б витверезила Трампа.

Хоча це мабуть важко зробити, купуючи у Росії щороку товарів на майже сто мільярдів. В основі лишається голий прагматизм, який нарешті має навчити наші еліти, що кожний в цьому світі захищає своє і своїх.

І в цій війні захищають не нас, а своє. Просто наше опинилося поруч з їхнім. Це і є основою всіх політичних та безпекових конфігурацій.

 

Наскільки США готові віддалитися від НАТО, настільки Європа має бути готовою до власних безпекових проектів, в яких вона або буде готовою вважати нас спільним простором, або ж просто глибокоповажним сусідом.

100 млрд доларів на закупівлю американської зброї! Тепер зрозуміло, чому Трамп так раптово "подобрішав" до Зеленського, 

- висловив припущення політичний історик Андрій Попов.

А по суті – це заявлена наша з Європою переговорна позиція, яка зводиться до того, що "ми з Донбасу не відступимо, але тобі доплатимо, щоби не ображався".

Це не означає, що США нашу позицію беззастережно ухвалять, але знову "переключити" Трампа на вимоги до РФ, схоже, все-таки вдалося - якщо всі, включаючи Україну, готові до переговорів з Путіним, то справа залишилася за Кремлем.

А зустрічатися із Зеленським – це перекреслити весь розпроп про "нелегітимне". Тому тепер починає "виляти" Кремль, щоби затягнути час. Ушаков уже заявив, що РФ готова до зустрічі "делегацій вищого рівня" – але не президентів.

Хто тут вигадав найбільше? Трамп. І 100 млрд контрактів на зброю "привіз" Меланії до хати, і омріяну зустріч із "хорошим другом Путіним" отримав (йому це важливо). Так, він безперечно вміє робити угоди. Коли продає інших.

Експерт у надважкій інтелектуальній вазі, відомий політик та вчений-юрист Степан Гавриш зауважив, що Трамп, на відміну від Рейгана, Бушів, Байдена, не є лідером сили Америки. Він її розпорядник, казначей і марнотрат.

Наївний прольот над головою Путіна «Спіріта» і «Блискавок-2» для психоімітації здатності Трампа використати воєнну перевагу США, як при ракетно-бомбовому ударі по Ірану, у Путіна викликало лише скептичну посмішку. Особливо, коли Дональд зніяковіло на мить заплескав цьому в долоні.

Зупинити війну у її розпалі й нарощуванні ескалації Росією неможливо. Путін живиться нею і годується нею. Це єдиний спосіб уже немолодого диктатора залишитися в грі, атакуючи короля, який натомість відповіді сильним фронтом білих фігур метушливо ховається за ними.

Не звертати уваги на війну, загороджуючись двома океанами, неможливо. За серійним виробництвом «Орєшніка» на озброєння російської армії, за замислами кремлівського стратега, скоро поступлять ядерні «Буревісники», які почнуть кружляти над Америкою місяцями.

Навіть якщо би Трампу вдалось примусити Україну до капітуляції, Росія тільки збільшуватиме і модернізуватиме не лише ядерний арсенал, але й масштабуватиме конвенційні сили разом із боєздатною 1,5-мільйонною армією. Причому частину арсеналу вона переноситиме атомними субмаринами у партнерстві з Північною Кореєю ближче до берегів Америки.

Трамп найближчим часом може почути про випробування і виробництво підземного ядерного безпілотника-атомної торпеди «Посейдон» («Статус-6») потужністю 100 мегатонн із необмеженим запасом ходу, призначеної для створення цунамі біля берегів США.

Натомість стратегічній постановці питання про денуклеризацію Росії, звільнення всіх окупованих територій разом із Кримом, під загрозою негайного прийняття України в НАТО і ЄС, спільне управління узгоджених в ООН адміністрацій, Трамп перейшов на темну сторону і допомагає Росії «знову стати Великою». Через міфічну ідею забрати її у Китаю. Що вже принципово неможливо через безліч обставин, які США не зможуть змінити й компенсувати.

Ми у вічному переході — між Добром і Злом, між Раєм і Пеклом, між Пустелею і Землею Обітованною,

– робить висновок Степан Гавриш.

Путін не повинен отримати рятівну стратегічну передишку, попереджає на своїй сторінці у Фейсбуку експерт-міжнародник Володимир Воля.

• Нова реальність почала демонструвати ознаки, що після літа настануть у Росії кризові процеси, запущені війною, почнуть складатися у загрозливий для путінського режиму формат.

У грудні 2024 року я про це говорив і писав у своєму прогнозі: критичне погіршення економічних показників внаслідок війни і санкцій, критичний стан бюджетів, відсутність помітних просувань на фронтах після 3,5 років війни будуть виглядати як очевидні ознаки поразки путінської стратегії. І це може створити передумови для усунення Путіна від влади у грудні 2025 року чи у першому кварталі 2026 року.    

Зараз ми маємо ознаки такої нової реальності. У тому числі, Росія поки що не змогла досягти значних просувань на фронтах.

Крім того, вона стала для Росії більш загрозливою через можливість нових санкцій від США. Як зазначав у липні у дописах і ефірах, навіть Трампові погрози санкціями почали приводити до скорочення експорту російської нафти. 

• Тиск нової реальності змусив Путіна маневрувати з переговорами. Тобто, він усвідомив критичний характер розвитку ситуації.

Його особиста зустріч з Трампом – це застосування найбільш потужного дипломатичного інструменту у ситуації, коли загрози для Росії збільшилися настільки, що потрібно вживати надзвичайних заходів.

Експерт нагадав, що переговори запросила саме Москва.

• Кремль намагається виставляти себе сильним, ведучи переговори з позицію сильного.

По-перше, висуває вимоги, щоб Україна віддала без бою значну частину територій (капітулювала).

По-друге, розганяє в інформаційному полі інтерпретації, що візит Путіна до США, переговори з Трампом, трампова відмова від запровадження санкцій, путінсько-трампівські вимоги до України – це перемога Росії.  

Z-пропаганда намагається показати, що завершення війни і зупинення кризових явищ в економіці стануться до кінця 2025 року.

 

Схоже, що стратегія переговорів з позиції сильного, пропаганда перемоги – це ширма, щоб приховати початок нової критичної реальності для Росії.   

Путіну потрібні території Донецької і Луганської області повністю, щоб перемир’я виглядало перемогою,  а не перемир’ям від слабкості чи від того, що війна та економіка зайшли у глухий кут.

Якщо Україна та Європа відкинуть наполягання Трампа прийняти умови Путіна, то президент США може відмовитися від запровадження санкцій. Ситуація для РФ не погіршиться, але і не будуть зупинені кризові економічні та бюджетні процеси.

• Путін не тримає того, чого вимагає через Трампа, і його завоювання у 2025 році, схоже, вже не будуть більшими, аніж у 2024 році.

До 4-ї річниці війни домінуватиме деморалізуюче усвідомлення, що війна зжерла величезну купу ресурсів Росії, а перемога – не можлива хоч без допомоги Трампа, хоч із трамповою допомогою.

Експерт дійшов висновку:

Процес повинен дозріти!

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (11.08. – 17.08. 2025): Говорун показав світові середній палець… Що чекає на Зеленського у Вашингтоні?

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.