Глобальне зледеніння. Кадр з фільму "Післязавтра"
Чи є щось страшніше війни, в епіцентрі якої завдяки агресивній росії зараз опинилася Україна й яка загрожує перерости у третю світову? По-перше, не обманюйте себе: третя світова вже йде. У найкривавіший конфлікт 21-го століття вже втягнулися десятки країн, світ розділився на два табори і кожен наступний крок робить ситуацію, на жаль, не кращою, а гіршою. А по-друге – таки є дещо страшніше за будь яку війну.
Із будь якою війною, навіть із ядерною, людство може дати собі раду. У війні можна й перемагати, й домовлятися, й долати наслідки. Навіть у можливій ядерні катастрофі є якась надія. А от що робити, якщо війну нам об’явить планета? Як з нею домовлятися? Й чи є надія вижити у кліматичному апокаліпсисі?
Тут теж треба визнати, що питання дещо запізнилося, бо й ця, кліматична, війна планети проти людства вже йде. За останні пару десятиліть ми вже бачили і посилення вулканічної діяльності, й страшні циклони, що змивають міста і села, й страшенної сили землетруси, що руйнують та вбивають усе живе, й посухи, й зміну кліматичних поясів, і густонаселені острови, що невпинно йдуть під воду, тому що тануть льодовики, а рівень океану невпинно піднімається. От прямо зараз у нас на очах потопає Європа…
Людство завжди намагалося якось осмислити життя планети, яка є нашою єдиною домівкою (принаймні зараз) й зрозуміти, як до неї, до планети, пристосуватися. Згадки про страшні потопи й пророцтва про «кінець світу» та про «кари небесні» супроводжують нас з початку історії. Предки весь час попереджають нас про щось страшне й катастрофічне. При чому йдеться про декілька видів проблем: каміння з неба, вулкани, потопи, глобальне зледеніння тощо.
Із камінням, як виявилося, найпростіше: вже розробляються методи моніторингу руху астероїдів та комет та руйнування чи зміни шляху найбільш небезпечних з них.
Вулканічна діяльність може вплинути на всю планету цілком, але зазвичай цей вплив згодом розсіюється, хтось та щось виживає і все починається спочатку. Зараз людство має засоби моніторингу життя вулканів та методи рятування від них. Хоча, звісно, тут є «але»…
Потопи видаються більш загрозливими, бо невідомо, як від них боронитися. Є надія, що вони ніколи не змивають усе живе, завжди були локальними, а глобальними їх вважають зазвичай ті, хто потрапив у епіцентр, та йому видається, що це дійсно кінець світу.
А от зледеніння – найстрашніша загроза, бо кригою може вкритися геть уся планета. Де і як у цьому разі шукати порятунку - наразі невідомо.
І ось – ми винайшли кінематограф й почали візуалізувати усі ці страхіття. Фільмів-катастроф знято безліч, але автора найбільше вразили три: «Ной», «2012» та «Післязавтра».
Ні, ми тут не будемо оцінювати технічні подробиці та гру акторів. Нас зараз цікавить три речі: концепція катастроф, яку взяли за основу сценаристи та режисери, та рецепти спасіння. Якщо вони, звісно, у фільмах є.
Будівництво посеред пустелі
Про всесвітній потоп та святого Ноя, що побудував за наказом Бога Ковчег та врятував для подальшого життя «всякої тварі по парі», знято безліч стрічок. Але ми поговоримо про фільм, що зроблений у Німеччині за співучастю США на грані тисячоліть Джоном Ірвіном та Пітером Барнсом, де у головній ролі – Джон Войт. Тоді, перед стрибком у нове тисячоліття, всі тільки що й теревенили про кінець світу. От Ірвін й вирішив зняти стрічку про той самий кінець. Прем’єра сталася у 1999 році.
Ну, ви пам’ятаєте, як все було: гріховне людство розчарувало Творця, він вирішив своє творіння знищити, прийняв рішення залишити когось «на розплід», обрав останнього праведника та дав йому інструкцію.
У цій стрічці автора вразили не епічність реконструкції допотопного життя, не дивний чоловік, що вимагає якоїсь там справедливості й чує голоси (з ким не буває), і навіть не спец ефекти про вселенську зливу (на початку століття вони були ще так собі…), що змила все і вся. Вражає саме епічна картина будівництва Ковчега.
«Нащо тобі корабель у пустелі?» – питають у Ноя. «Це для Бога…» - відповідає він.
Люди навколо регочуть, називають його божевільним, але його сім’ї цього вистачає, бо ж патріархат: як батько сказав – так і буде.
І от, десь у безкрайній напівпустелі, дивна людина, під обстрілом насмішок, образ та погроз співгромадян, рубить залишки лісу та зводить із дорогоцінної деревини подобу підводного човна. Віруючий. Впертий. Відповідальний та самодостатній. Він витрачає на цю затію всі свої статки. Він не пив і не їв вдосталь, не співав і не танцював на святах, не віддавався лінощам відтоді, як отримав від Творця такий дивний наказ.
Дружина питає в нього: «Це ось помешкання для тварин, а де будуть жити люди? Там каюти тільки для нас з тобою та наших дітей…» І Ной відводить очі… Він знає, що нікого з людей не візьме. Він знає, що всі, окрім його сім’ї, загинуть. Бо Ковчег – для обраних. І знаєте – це йому не муляє. Він спокійний. Бо це він же ж обраний, не вони…
Все інше – не цікаво. Все інше – як завжди у блокбастерах, драмах, мелодрамах та інших стрічках. А оце, на перший погляд, нічим не виправдане, вперте будівництво та такий собі релігійний пофігізм головного героя, його безжальність до доль усіх інших – оце вражає. Бо це – така собі кіновідповідь усім нам: кимось там обрані отримають шанс, а увесь загал – та кому він потрібен в решті решт…
Чи був Ной Ірвіна гуманістом? Ні. Він був віруючим. Чи хвилювала його трагедія людства? Ні. Він робив те, що наказав Бог. Як би Бог наказав кинути своїх дітей, він би кинув. Якщо б наказав вбити дружину – вбив би. Вся мораль цієї біблейської історії й цього фільму в одному: вір та роби те, що тобі наказано…
Бог тут, до речі, теж не гуманіст. Накосячив. Створив якихось монстрів. Усіх знищив без жалю. А ще він виявився дещо лінькуватим. Бо не схотів ізнов витрачати час та сили на створення нових тварин та людей. Так би мовити – за новим проєктом, бо старий явно був бракованим. І що отримав? Збережене насіння знов дало негідні плоди… І знов треба усіх знищувати…
Крижані гойдалки
Ще до офіційної прем'єри фільму-катастрофи Ролланда Еммеріха «Післязавтра» (відбулася 2004 року), навколо цієї роботи виникли політичні та наукові дискусії.
Коротко про сюжет. Світ на грані страшної кліматичної катастрофи. На перший погляд йде глобальне потепління: крига тане, океан виходить з берегів, по всій планеті буревії та зливи. Але вчені зрозуміли, що за цим обов’язково прийде глобальне зледеніння, бо у атмосфері все більше водяної пари, сонця все менше й врешті це призведе до похолодання. Зміни відбуваються все стрімкіше. І ось над Канадою виявлено потужну циркуляцію повітря, у Сибіру неймовірно швидко падає температура, а в Австралії вирує руйнівний тайфун. Виникає «температурне дно». На поверхні Землі дуже швидко формуються три холодні циклони величезного розміру. Формується гігантське «око циклона», з якого стрімко починається зледеніння… Далі все, як завжди: герої намагаються вижити. Когось рятують. Більшість – гине. Фінал не позитивний. Попри те, що частина планети ще жива, ситуація не має шансу на її повернення у попередній стан.
Деякі фахівці з клімату звинуватили Еммеріха мало не в нагнітанні паніки. Вони вважали, що переведення океанської «конвеєрної стрічки» і клімату загалом на холодніший режим у попередні епохи тривало багато десятиліть, а у фільмі «провал» Північної півкулі з помірного клімату в широке заледеніння стався за лічені дні. Коли фільм подивилися мільйони людей, він став своєрідною затравкою для серйозних наукових досліджень.
Через кілька років спеціальних експериментів раптом з'ясувалося: Еммеріх недалекий від істини!
Професор Вільям Паттерсон із канадського університету Саскачевану дійшов висновку, що 13 тисячоліть тому «перемикання» Європи з теплого і м'якого клімату на льодовиковий тривало всього 6 місяців, а не сотні років, як вчені думали раніше. Паттерсон відновив картину катастрофи за зразками відкладень з озера Lough Monreagh у західній частині Ірландії. Ізотопний аналіз показав, що катастрофічне заморожування тривало близько півроку, при цьому всі рослини і тварини, що перебували в озері, загинули. А процес виходу Північної півкулі з заледеніння і підйом температур тривав приблизно два століття: вражаючий контраст із кількома місяцями, що пішли на охолодження.
Ця інформація знову підштовхнула дискусії щодо природних коливань земного клімату.
Низка фахівців вважають: той факт, що розквіт людської цивілізації припав на період порівняльної стабільності між зледеніннями - схожий на фантастику.
А палеонтолог, геолог, біолог і астробіолог професор Пітер Ворд у результаті багаторічних досліджень робить парадоксальний висновок: Земля і життя - речі ледь сумісні. Ворд вирахував, що за час розвитку життя на планеті, як результат суто земних процесів, сталося 15 масових вимирань практично всіх живих організмів. І це не випадковість, а особливість нашого рідного світу.
Вчені з'ясували, що екологічні катаклізми завжди супроводжувалися зміною рівня моря. Для того, щоб підтвердити наявність такого зв'язку, доктор Пітерс проаналізував вміст різних речовин (в основному карбонатів та інших мінералів) в осадових породах за останні 540 мільйонів років. З'ясувалося, що скорочення площі стародавніх морів викликано природними причинами: рухом материкових плит. Вони періодично «ворушаться», планета ніби «дихає», це збільшує або зменшує площу шельфових мілин, що найдраматичнішим чином впливає на еволюцію тварин і регулярно призводить до масового вимирання видів.
«Не можна розглядати вимирання як несподіваний та ізольований процес», - додає доктор Пітерс.
Він упевнений, що результати дослідження змусять замислитися не тільки вчених, а й суспільство загалом, оскільки зі зміною рівня води у Світовому океані ми стикаємося і зараз: унаслідок танення арктичних льодів, наприклад.
Один із провідних британських фахівців із проблем довкілля, вчений і дипломат сер Кріспін Тікелл, теж стверджує, що існування людства перебуває під загрозою. Через глобальні зміни клімату, на його думку, через 200 років на Землі може залишитися ледь 2 мільярди людей. Тікелл каже, що наше виживання «не гарантується», і що присутність людей на Землі може бути «не більше, ніж епізодом в історії планети».
Загалом - сьогодні вже ніхто не критикує Еммеріха за його кіноверсію планетарної катастрофи. Сьогодні багато хто зрозумів, що висловлені ним ідеї мають солідне наукове обґрунтування. Вони засновані на гіпотезах, які сьогодні поділяють більшість учених світу.
Планета регулярно зазнає великомасштабних геологічних катастроф, пов'язаних з її життєдіяльністю, її взаємодією з навколишнім світом, рухом навколосонячною орбітою, рухом у галактиці і загалом у Всесвіті. Зокрема, кілька закономірних циклів сонячної активності мають звичай у певні періоди накладатися один на одний, що призводить до катастрофічних явищ, які, своєю чергою, катастрофічно впливають на планети загалом і на Землю особливо. Катастрофічні геофізичні явища, накопичуючись за багато тисячоліть, вихлюпуються протягом дуже коротких періодів, внаслідок цього «миттєво» змінюється зовнішній вигляд планети, що позбавляє живих істот можливості пристосуватися до змін, а тому відбуваються масові вимирання біологічних видів.
Чи дає Еммеріх у своєму фільмі якісь поради? Тільки одну: ми повинні бути готові до всього. В тому числі і до швидкої повної загибелі геть усіх. А як цьому зарадити – думати повинні усі разом. Не воювати. Не витрачати час та ресурси на шизофренічні забаганки. Ми повинні концентруватися на єднанні заради виживання виду. Якщо ми дійсно розумний вид…
Останній вулкан
Так, це про майя казали, що вони призначили нашу тотальну загибель на 2012 рік. Але тодішні інтерпретатори майянських текстів помилилися. Майя казали не про загибель світу, а про початок нового етапу буття. Але саме ця казочка так сподобалася знову ж таки спеціалісту з візуалізації катастроф Ролланду Еммеріху, що у 2009 році він зняв нову стрічку із зовсім простенькою назвою: «2012».
У стрічці є і спалахи на Сонці, і потоки нейтрино, і ядро планети, що зайнято сморозігрівом, й велетенський супервулкан Йєллоустонського парку. Звісно, все у підсумку спрацьовує разом і вибухає катастрофа. Здавалося б, фільм цілком голлівудський: приголомшливі спецефекти, жорстока битва за виживання основних героїв, кохання і щасливе завершення епопеї. Але є в цьому фільмі й абсолютно несподівані повороти та сенси.
Особисто мене вразили не розмір хвиль і глибина провалів. Мене вразила глибина правди про те, хто врятується, а хто - неминуче загине.
За сюжетом фільму, про майбутню катастрофу уряди світу знали за кілька років. Президент США першим отримав страшну інформацію. Він «чесно» інформує лідерів усіх країн про небезпеку. І що вони роблять? Правильно: секретний проект! Таємно від усіх народів світу будують гігантські ковчеги, де врятуються обрані! Це Ной будував на очах у всіх, бо його сусіди й гадки не мали, що він будує та що на них чекає. Але ж ми тепер в курсі й тому – все треба будувати секретно!
Президенти, королі, прем'єри і супер-товстосуми витратили ці роки з користю: скинулися і в найглибшій таємниці побудували для себе ковчеги. За найменшу спробу зробити цю таємницю надбанням гласності, «базік» убивали. Розмови, що «люди планети повинні знати про те, що відбувається», виникли тільки тоді, коли йшлося вже не про можливість порятунку, а лише про можливість «попрощатися один з одним». Слова ці вкладені в уста дуже позитивного героя - чорношкірого президента США. В іншому епізоді Президент із мудрою, філософською такою фізіономією пояснює комусь, що «природа сама вирішить, кому вижити в цій ситуації».
Коли катастрофа вже у розпалі, «доброго» президента США замучує совість. Він рятуватися відмовляється й гине разом з усіма. Біля ковчегів розгортається епічна картина битви за право попасти на борт. А людство гине у шоці, бо не йме віри, що нікого про це не попередили…
Кінець картини теж вражає… цинізмом! Оскільки супутники злива не дістала, вони працюють, врятовані на ковчегах отримують інформацію про стан планети й раптом бачать, що водою залито не все й не все розвалилося та загинуло! Виходить, можна було спрогнозувати, де буде найбезпечніше, можна було попередити людей, щоб врятувалося якнайбільше… Але навіщо? Щоб потім рятувати врятованих? Та хай вже гинуть одразу, ніж будуть страждати та виживати…
Автори фільму ставлять перед героями проблему: померти разом з усіма або врятуватися, щоб дати початок новому людству. І цей колективно-узагальнений, сам собою обраний «Ной», природно, вирішує питання на користь власного порятунку, мотивуючи тим, що на всіх місця в ковчезі все одно не вистачить, не вистачить теплих ковдр і шматка хліба, все одно звичайним людям не врятуватися! І тому - не варто навіть замислюватися про тих, кого змиває гігантське цунамі, і про тих, хто замерзає на теплих учора материках.
Яка логіка звичайної людини? Вона дуже проста: «Усе нормально, тому що, як і раніше, працює телевізор, є хліб у магазині і вода у водопроводі. Все нормально, тому що уряд мовчить, але ж вони ж там не сволота? Вони ж попередять, якщо що! Вони ж саме для цього там і поставлені! Вони ж не можуть нас ось так просто взяти і кинути!» А вони - можуть. Навіть найкращі й найдобріші - можуть. І фільм показав це з жахливою ясністю.
Вони цілком можуть вже зараз точно знати, коли почнуться незворотні явища, що саме відбуватиметься, які ділянки земної кори зруйнуються вщент, а які - будуть найстабільнішими та найбезпечнішими.
Вони просто зараз цілком можуть будувати на своїх таємних верфях таємні «ковчеги», щоб врятуватися від оскаженілої планети у відкритому океані. Вони можуть будувати на своїх таємних космодромах таємні «туристські» космічні кораблі, щоб вирушити на давно вже розділений на ділянки і розпроданий Місяць.
Вони вже створили банки сперми, можливо, для вирощування «обслуговуючого персоналу». Вони створили банк культурних рослин (десь на Шпіцбергені, до речі) для відновлення сільського господарства. Вони оцифрували бібліотеки і сховали подалі оригінали великих творів мистецтва. Вони давно вже мають над-технології для облаштування таємних притулків, у яких цілком можна прожити пару-трійку сотень років до того, як планета почне повертатися у звичний для людини стан.
Той, біблійний, Ной теж мав особливе знання і не дуже-то ділився ним із тими, хто з нього сміявся. Не ділився, щоб не відібрали запаси і ковчег. А ще тому, що, за наявності знань і ресурсів, подібний ковчег могли б побудувати багато хто, однак Ною, схоже, дуже вже заманливо було опинитися в підсумку єдиним власником цілої планети! Його не мучило питання: а що ж буде з іншими?
І ось у мене виникає запитання: а для чого, власне, Еммеріх зняв ці фільми? Щоб вкотре налякати нас? Щоб заробити гроші та славу? Чи все ж таки для того, щоб попередити?
Ні, я не вірю в нашу миттєву загибель найближчим часом. Але абсолютно впевнена, що потрібно припиняти холодні й гарячі війни і братися за розум.
Професор Ворд у своїх книгах переконує аудиторію: «Ми повинні не сподіватися на «мудру саморегуляцію» матінки-Землі, а активно допомагати їй... Стан справ можна виправити. Але з розумом. Ми все ще можемо покласти руку на пульт управління».
А я додам: ми не повинні тупо сподіватися на те, що уряди стурбовані нашим загальним порятунком. Ми повинні подбати про себе самі. Подбати, щоб покірливо не обвуглюватися у вулканічній лаві, не летіти в прірву розломів, не тонути в морській безодні - не бути, загалом, такими обурливо безпорадними і приреченими, як масовка у фільмі «2012». Потрібно, нарешті, навчитися розуміти «послання Бога» і будувати власні ковчеги замість того, щоб сміятися над тими, хто їх уже заклав і зводить верхні палуби…
P.S. Ще кілька деталей привернули увагу в цьому дивному американському блокбастері: суть того, що відбувається у світі, першим зрозумів індієць, ковчеги для порятунку цивілізації побудували китайці, а пустити в ковчеги кинутих на причалах «незапланованих» людей першим погодився російський президент. Тобто пальму першості в науці американці віддали Індії, в техніці - Китаю, а в гуманізмі - Росії! У реальності росіяни люто ненавидять американців, вважаючи їх монстрами, від яких усе зло на планеті. А от американці до росіян відносяться більш ніж лояльно: у фільмі росіяни - не найгірша частина людства, серед них є навіть позитивні персонажі. Такий от парадокс. Якщо це був голуб миру з оливковою гілочкою в дзьобі, росіяни його не впізнали. І він пролетів мимо...
І останнє. Хто там врятувався у тих ковчегах, яке людство з них виросте – це у фільмі покрито мороком. Якщо вже із праведника Ноя виросло те, що маємо зараз, то з тих, що купили «квитки» на ковчеги 21-го століття, точно нічого доброго не буде…
Слідкуйте за нами в соціальних мережах:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз