Емоційне відлуння війни

У романі зображено звичайних людей із села і міста. У них прості радощі й негаразди, веселощі й смутки, гуляння й розставання, весілля й похорони. Таким є жанр книги. 

Я б відніс цей роман до соціально-побутового роману, адже в ньому відображається побут українських селян (менше містян), їх світобачення, засноване на християнських цінностях та консервативній моралі. Їх світу загрожує небезпека зовні, спрямована на знищення їх ідентичності: мови і культури, звичаїв і традицій, релігії та самобутності. У цих обставинах вони борються, як можуть або гинуть.

Персонажі. Герої стають заручниками трагічних історичних та складних особистих обставин буття. 2022 рік. Від журналістки за фахом Ольги із Харкова йде чоловік Антон до коханки. Новоспечена сім'я мандрує до Ізраїлю, а на плечах покинутої жінки двійко дітей: хлопчик Семен і новонароджена Анфіса. Ще й війна на додачу жене нещасну жінку за кордон. Її подруга Олеся із болем у серці відпускає свого чоловіка Єгора на війну. З кожним днем вісті із фронту невтішні. Загроза життю коханого чоловіка наростає з кожною дниною і кожною хвилиною. Обидві жінки тікають в Польщу, вже там будують власне життя й життя своїх дітей.

У 1947 році сім'ю Насті й Василя Чабанів із Надсяння насильно депортують до Польщі. Чужа мова, культура, звичаї спочатку лякають й пригнічують. Згодом сім' я обживається й знаходить своє місце в новому світі.

Плюси. Великим позитивом цього роману є опертя головних героїв на християнство. Персонажі мають цінності, які ведуть їх по життю. Це хороший приклад для сучасників, читців цього роману, яким вартувало б нагадати, що вони, ці цінності, в українського народу є, налічують вони тисячоліття.

Ще один плюс той, що авторка не побоялась писати про сучасну російсько-українську війну. Стільки вже написано й відзнято, вже утворився цілий пласт мілітарної літератури, який потрібно вивчати й аналізувати. До честі авторки, вона не боїться конкуренції й підходить до цього пласту літератури з нової вишини, обирає незвичну й не очевидну оптику.

Авторка розкриває тему адаптації людей у новому світі. Тема ця гаряча й важка, непроста й травматична. Особливо вона зачіпає сучасність, адже мільйони людей утекли від війни в невідомість, тільки їх знання, досвід, витримка допомагають триматися на плаву. Писати про це однозначно важливо, навіть необхідно для сучасників. Та чи знайдуть вони себе по тих чужинах? І як їм допоможе книга Олесі Максимець? Будемо сподіватись, допоможе-допоможе.

Мінуси. Ми знаємо скільки кіз, корів, поросят, індиків, курочок у сільських героїв книги, але не знаємо, що вони за люди. Читач обізнаний, до яких ікон молиться той чи інший персонаж, але не знає, який у них характер, звички, душевний світ. Романістка зосередилась на зовнішніх означниках персонажів, але про внутрішній світ розказано вкрай мало.

Цілком неочевидною є аналогія операції "Вісла" 1947 року й повномасштабного вторгнення московитів на українські землі в 2022 році. В минулому столітті поляки воювали з українцями, а в цьому віці польський народ є нашим соратником і добрим другом у боротьбі проти північного варвара. У минулому примусово депортували лише західну частину України, а зараз московія поперла на всю Україну. Авторка за фахом не є істориком, тож це порівняння двох історичних подій залишається під питанням. Непоганим був би коментар фахового історика стосовно історичної концепції цього видання.

Наратив про те, що московщина не нападе, і як це "братній" народ може напасти, а такі міркування зустрічаються в романі часто, звучить вкрай дивно у 2024 році. Якби я тримав цю книгу на початку чи бодай у кінці 2022 року, той тоді з натяжкою в таку байку можна було б повірити. Але після знищених Маріуполя й Бахмуту, понівечених міст і сіл Донеччини й Луганщини, Київщини та Чернігівщини, Сумщини, після стількох понівечених життів це читати вкрай абсурдно. І взагалі війна з росією йде з 2014-ого року, але й досі це для когось новина.

Слово “росія” в авторки вживається чомусь із великої літери.  З 2023 року написання назви країни-агресора «росія» та «російська федерація» з маленької літери не є помилкою, коли вживається у текстах неофіційного характеру. Так постановила Національна комісія зі стандартів державної мови. Про це писав і відомий мовознавець Олександр Авраменко. А в цьому виданні, яке не є офіційним документом,  на хвилиночку значиться один головний редактор і просто два редактори. І знаходиться Видавництво “Навчальна книга - Богдан”, а як думаєте де? І я роззявив рота, коли почитав на технічній сторінці, що в Тернополі на проспекті Степана Бандери, 34а. Я скам’янів від дива, що тернопільське видавництво не править авторку, залишаючи слово “Росія” в її тексті з великої літери. Німа сцена. Доволі грубий недогляд трьох редакторів із файного міста Тернополя.  

Ще одним мінусом, чи радше недоліком цього роману є переповідання усіх подій і перипетій війни в новинному стилі. Вже всім набив оскому телемарафон. а  тут він заліз у книгу. 

Впевнений, що знову читати про одне й те саме, про що писали сотні ЗМІ, перепощували соцмережі, передавали з вуст в уста люди є вкрай травматичним. Травмою це є як для тих, хто був безпосереднім свідком (не дай Боже! учасником) тих подій, так і тих, хто згадує про ці рани власної душі, поранення на тілі рідних міст і сіл. Це болить, отже, писати про це – знову роз’ятрювати рану. Тож частина читачів од такої книжки відхреститься.

Оформлення. Дивлячись на обкладинку, здається, що надія є: дівчина у вишиванці дивиться догори, у вишині летять лелеки за обрій. Око спантеличує лише білий простір внизу, до чого він там? Наче дівчині відрізали половину тіла, і ось вона, ніби й не янгол, бо без крил. Але вже й напівдівчина/напівбілопростір, бо без тіла нижче грудей. Словом, дизайн обкладинки без чогось міцного не інтерпретується. Питання до оформлювачів книги.

Резюме. Якщо вас цікавить роман, написаний у стилістиці XX-ого століття, з родинними традиціями й сільським колоритом, історичними паралелями, емоційними сплесками героїв стосовно крутих життєвих віражів - книга саме для Вас. Атеїстам цю книгу раджу не читати.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм