Головна світлина новини на сайті Gromada Group
У моїй новій п’єсі є сцена під назвою – голос Віталія Шабуніна. Актор з-за куліс читає пост у Фейсбуці Віталія Шабуніна за 2022 рік. Саме з цього поста дізнався про трагічну долю двох волонтерів – Олексія Антонова й Анастасії Тагірової. На “дорозі життя” загинув ще боєць Територіальної оборони міста Києва Богдан Стефанишин. Також був поранений боєць роти Юрій Луньов. Ці імена стали для мене більше, ніж частиною воєнної статистики.
Богдана та Олексія знав особисто, з Анастасією так і не встиг познайомитися. Олексію було всього лише 28 років. Автопідприємець, автолюбитель. Харизматичний, діловитий, впевнений у собі, цілеспрямований. Волонтерив із 2014 року. Олексій допомагав людям на Євромайдані. Слова із нашого гімну "…Душу й тіло…" – це про нього. З першого дня почав укріплювати урядовий квартал, возив мішки з піском. 24 години на добу він возив то їжу, то гуманітарку, то вагони розвантажував. За березень його підприємство лише на пальне витратило мільйон гривень. Безстрашний волонтер евакуйовував наших громадян із гарячих тоді точок. Мова насамперед, про Гостомель, Бучу, Ірпінь та Чернігів. Він не просто працював — він жив тим, що робив. І помер, як жив — рятуючи інших.
30 березня 2022 року вороги обстріляли волонтерську колону із п’яти бусиків. Вони везли до Чернігова гуманітарну допомогу. Також хотіли порятувати чернігівців з окупації. Це сталося на підступах до Чернігова, в селищі Єньків. Олексій помер від отриманих травм, не доїхавши до лікарні. Його віз мікроавтобус, який не зайнявся від мінометного обстрілу, на пробитих колесах. Олексія знав особисто. Царство Небесне! Вічний спокій, тобі брате!
Від двох мін захисник Києва Богдан Стефанишин й хоробра волонтерка Анастасія Тагірова…згоріли живцем. У Богдана залишилася любляча дружина й двоє донечок. У Анастасії залишилися батьки, які палко її любили та виховували. Проклята бойня забрала патріота-підприємця, який допомагав українцям у найтяжчі часи. Росіяни вбили студентку другого курсу НПУ імені М. П. Драгоманова, яка навчалася на факультеті спеціальної та інклюзивної освіти. Майбутню педагогиню, котра могли би бути як чудовою науковицею, так і прекрасною вчителькою в навчальному закладі столиці. Батька двох дітей і чоловіка дружини також забрала війна. Росія вбиває! Кожного дня, кожної години, кожної секунди росія вбиває наших громадян з 2014 року і по цей день.
Це — не просто трагедії. Це злочини. Росіяни забрали молодих, сильних, талановитих українців. Забрали життя, яке могло б творити, навчати, рятувати. Але пам’ять — сильніша за смерть.
…Вчора під Черніговом, виконуючи бойове завдання з порятунку цивільних, загинув мій товариш – боєць тероборони Богдан Стефанишин. Ще один боєць нашої роти – Юра Луньов – отримав поранення. Там же загинув неймовірно світлий Олексій Антонов, логістичний бізнес якого під час війни врятував життя сотень українців. У найнебезпечніші поїздки за кермо він завжди сідав сам. Разом з ними загинула прекрасна дівчина. Великою честю було служити з Богданом і працювати з Олексієм. Друзі, побачимося в кращому світі. «Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки» (Ів. 10, 28)”.
Ось цей пост. Він закарбувався у моїй пам’яті, у моєму оповіданні і моїй п’єсі. Мені дивно читати й дивитися на все те, що зараз відбувається з Віталієм Шабуніним. У 2022 році ми разом волонтерили в штабі на Подолі. Розвантажували гуманітарну допомогу, роздавали переселенцям їжу, укомплектовували бригади ЗСУ необхідними медикаментами, носили мішки картоплі…
Я свято вірю, що моя п’єса “Волонтери” буде поставлена на сцені. У ній звучатимуть голоси сучасних українських героїв, тих, які поклали свої голови за українців і Україну. Про мертвих заговорять живі, живі пам’ятатимуть подвиги мертвих. Герої живі тоді, коли про них говорять, коли про них згадують. У майбутній виставі герої, їх звитяжна смерть буде говорити із залом.
Адже померти гідно – це також привілей не багатьох двоногих, які часом просто тільки користуються благами цивілізації, нічого натомість не віддають взамін.
Олексій, Богдан, Анастасія…Друзі! Ми про Вас не забули. Ніхто не забутий…
Поки ми пам’ятаємо — вони живуть. І поки український театр звучить голосами героїв — наша культура буде сильною, а наша країна — нескореною.
Голос Віталія Шабуніна також лунатиме у майбутньому спектаклі. І лунатиме він голосно, на всю країну.
Слідкуйте за нами у соціальних мережах:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз