Клуб любителів української мови

Ця ідея вкладена у вуста героїні-підлітки Софії постійно лунає в творі: забрати всіх, повернути дітей із  російського полону, визволити кожного і кожну із міцної пащі цього лінивого й водночас кровожерливого ведмедя, який уособлює в собі імперію зла.

У творі йдеться про фільтраційний табір із полоненними українськими дітьми на прикордонні двох країн. Героїчні й хоробрі діти готують план утечі і волею випадку опиняються за межами табору. Їм допомагають українські військові-розвідники, вони також, виконуючи бойові завдання, отримали наказ виходити з ворожої території. І ось зірки складаються так, що вони штурмують фільтраційний табір, знищують тамтешню адміністрацію і всі гуртом прямують до українського кордону.

Сама ідея твору мені близька: кожну українську дитину необхідно повернути до своєї домівки, у теплі обійми батька й матері. І як же гірко усвідомлювати, що деяким уже нема куди повертатися, бо їх міста знищені, тата й мами в полоні або вбиті. Про це йдеться в самому тексі, де герої повісті - це діти з Маріуполя, наприклад. росія вкрала в українських дітей їх дитинство. Цей смертний гріх прирікає цю гнилу країну і її недогромадян на безсмертні пекельні муки. Саме цей злочин виявився в очах світової спільноти найтяжчим, саме він за собою поволік виписання ордера на арешт російського диктатора, але віз і нині там. Усе ж хочеться вірити, що зло буде покарано, ми ще станемо свідками гільйотинування усієї кремлядської банди на червоній площі в москві.

Що ж до повісті, то вона мене підкупає. Жирні заголовки в тексті унаочнюють зміст, дуже гарно промальовані герої ілюстратором Артемом Бурликом на обкладинці в кольорі на початку, змальовані в чорно-білому форматі в самій книзі, перед кожним розділом. Вкінці ж промальовано олівцем або чорною ручкою. Повість для дітей  середнього та старшого шкільного віку, тож малечі сміливо можна брати фломастери й розмальовувати чорно-білі картинки, де зображені її герої.

Деякі дискусійні моменти в книзі, які стосуються назви твору, відстаней, невеличких одруківок, залишених літер викликають питання, але не дуже  ріжуть око й вухо.

Потенційно повість "Клуб любителів української мови" могла б стати основою для кіносценарію. Ще дуже довго питання повернення українських дітей стоятиме на порядку денному і фільм стосовно цієї проблематики був би дуже в нагоді. Щоб визволити наших дітей, ми маємо будити суспільство мистецтвом слова і майстерністю кінокадру.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм