Книга Анни Степанюк "Я очима мами, або Рік, коли нас убивали... ".
Є люди в реальній дійсності, які дивують. Вони не тільки дивують - надихають. От Ви можете собі уявити зустріч у реальній дійсності з мамою п'яти дітей? Звати її Анна Степанюк із Білої Церкви. А якщо ця героїчна жінка не тільки народила діточок, ще й сама виховує їх! Щелепа моя впала додолу. А коли дізнався про її творчість, на одному поетичному вечорі ми й познайомилися, то такій жінці хочеться співати осанна й кричати: Браво! Браво! Браво!
Ця неймовірна жінка до того ж пише поезію, видає книжки. Мені до рук потрапила її збірочка "Я очима мами, або Рік, коли нас убивали... ". Саму назву поетичної збірки хочеться поредагувати, хоч у цій книжці є редактор. Росіяни нас почали знищувати ще три століття тому, то який тут рік ставити?
Переяславська рада в 1654 році (368 років назад) - злощасна угода гетьмана Богдана Хмельницького із царатом, 1721-й рік - дата заснування російської імперії (301 рік назад) чи 1775 рік (247 років тому) - із знищення Запорозької Січі… або 1922 рік (100 років тому) від дати заснування сересер... Це все, коли копати в глиб віків, відмінусовувати від чорної дати в сучасній українській історії: 24 лютого росія здійснила акт неспровокованої агресії проти України. Словом, тут хочеться іти від зворотного, поміркувати над тим, а чи було взагалі таке століття, в якому москальські виродки нас не знищували? Нема такого століття, на жаль.
Сама концепція збірки заслуговує на увагу. Почнемо з того, що написана вона мамою очима дитини. Оповідь ведеться від імені маленької Наталочки, яку разом із родиною охоплює війна. Ця книга – дванадцятимісячна поетично-прозаїчна розповідь із життя пересічної маленької громадянки України. Період із 23 січня 2022 року по 23 січня 2022 року. У це важко повірити, складно такий факт сприйняти, але оповідачка є дитиною війни. І це у XXI-ому столітті. Авторка вибрала досить цікаву й незвичну форму, форму, яку я ще не зустрічав у сучукрліті. Ця форма дає авторці більше свободи, більше рухів її поетичної уяви. Родина Наталки переживає сидіння в сховищі, важкий переїзд у невідому країну, складність адаптації на новом.у місці, постійні страшні інформаційні приводи з рідної землі й віра в Перемогу над злом.
За цією поезію й прозою в одній обгортці захована любов до Батьківщини, любов до ближнього й намагання вберегти сім’ю від лютої смерті. А ще авторка вдячна ЗСУ, військовим, які тримають чистим повітряний простір, cтримують кордони від ворога й до останньої краплі крові стоять на захисті рідних осель. Ця книга про перший рік війни, про те, що ми переживали колись і переживатимемо, на жаль, невідомо ще скільки.
Слідкуйте за нами в соціальних мережах!
Телеграм Фейсбук Фейсбук Інстаграм
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз