Що почитати: сучасне українське

Однак велика кількість імен сучасних письменників і письменниць, а також праць із їх творчих доробків залишаються маловідомими для широких читацьких кіл. 

Саме тому пропоную підбірку за різними жанрами, аби кожен зміг знайти собі книгу до душі.

Трилери

«Не озирайся і мовчи» Макс Кідрук, КСД 2017

Якщо ви досі не знайомі з творчістю Макса Кідрука, то саме цю книжку багато книжкових блогерів та звичайних читачів радять прочитати першою. Події розгортаються довкола чотирнадцятирічного Марка, розумного хлопця, який регулярно стає об’єктом цькувань у школі. Однак після знайомства з Сонею його життя змінюється, бо дівчина розповідає про місце, що застигло в часі, де можна сховатися від життєвих труднощів. Якійсь частині читачів буде знайома історія «гри у ліфт», де за допомогою певної послідовності відвідування поверхів на ліфті можна потрапити в інший світ. Однак ця книжка – не лише трилер, де поруч із таємничою історією ліфту, світу та істот за ним, в романі розкриваються теми підліткової жорстокості, родинні взаємини та проблеми ескапізму.

«Уявіть, що на Землі існує місце, яке ніби застигло в часі. Місце, здатне сховати будь-кого, хто прагне втекти від реальності. Уявіть, що для того, аби туди потрапити, достатньо не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.»

«Танці з кістками» Андрій Сем’янків, Віхола 2022

Медичний трилер, що став книгою року 2022 за версією ВВС Україна. Автор розповідає історію патологоанатома-невдахи Северина. Одне його рішення нелегально заробити на продажі зразків людських тканин тягне за собою вервечку химерних та похмурих подій. Однак це роман не про чоловіка, який так робить тому, що він просто поганий. За кожним рішенням стоїть безліч обставин та попередніх рішень, які змушують головного героя раз у раз переходити на новий щабель лицемірства та злочинності. Усе це нашаровується майже непомітно, ніби снігова куля. Жага до грошей і самоствердження у поєднанні зі страхом штовхають на все більш мерзотні дії. Моральна деградація вже не дозволяє обмежуватися маленькими зразками, видаленими з живих чи вкраденими у мертвих. Автор майстерно й реалістично змальовує усі події та переживання героїв, серед яких ви не знайдете жодного однозначно позитивного персонажа. Усі мають свої секрети й приховані бажання, які тягнуть за собою (не?)винні жертви. Як і диктує жанр, текст тримає у напрузі й очікуванні аж до останньої сторінки, але читається напрочуд швидко і легко.

«Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.»

«Більше нікому» Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін, Віват 2020

Руслан Шовковий – робітник фірми із продажу таблеток для схуднення. Має гучне минуле епатажного художника, чиї картини викликали у людей непереборні бажання та емоції. Навколо крутилося стільки еліти, грошей та слави... Але тепер він зав’язав із творчістю. Та звідки тоді всі ці напади, пробіли у пам’яті та малюнки на серветках й шматках паперу у його кишенях? Звідки ці звинувачення у зґвалтуванні та вбивстві неповнолітньої? Чи можемо ми довіряти герою? А чи може він довіряти комусь, чи навіть самому собі? Автор та авторка майстерно прописують персонажів, заплутаний сюжет, діалоги, жарти та побутові сцени. Нам поступово підсовують фрагменти спогадів та видінь, що підігрівають інтерес, постійно утримуючи увагу. Як зазначено на обкладинці, це гостросоціальний психологічний трилер. І якщо «психологічність» чітко прослідковується з самого початку через переживання, рефлексії та спогади героя, то «гостросоціальність» повністю розкривається лише наприкінці.

«Коли думка інших має занадто велике значення, гонитва за славою змінює твоє життя назавжди. Скандально відомий художник у минулому, сьогодні – продавець піґулок для схуднення. Як це сталося? Він не пам’ятає. І чому його підозрюють у вбивстві неповнолітньої? Замість відповідей – лише дивні малюнки, невідомо коли виведені його рукою, і почуття провини за речі, які він не робив. Чи робив, але забув? Час прийняти правду. От тільки вона йому не сподобається»

Детективи

«Білий попіл» Ілларіон Павлюк, ВСЛ 2018

Містичний детектив у стилі нуар, що захоплює атмосферою та екшеном із перших сторінок, утримуючи увагу читачів до самого кінця. Книжки Ілларіона Павлюка здобули популярність у книжковій спільноті й от уже кілька років регулярно отримують схвальні відгуки від читачів, однак на відміну від іншої книги автора «Я бачу, вас цікавить пітьма», «Білий попіл» отримує дещо менше уваги, але так само має заплутаний сюжет, цікавих персонажів та неочікувану розв’язку.

«Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.»

«Не твоє собаче діло» Мартин Якуб, Віват 2021

Другий роман автора про колишнього АТОвця Макса Ґедзя, що розпочав у Києві діяльність приватного детектива, та попри все його можна читати окремо, адже Якуб повноцінно розкриває як головного героя, його почуття і намагання пристосуватися до життя, так і детективну лінію, сповнену загадками, атмосферою столиці та чудовими песиками. Нібито банальна справа поступово обростає новими деталями й відкриттями, підводячи читачів до доволі щемкого фіналу.

«У детектива Макса Ґедзя нова справа: в автомобільній аварії, повертаючись від клієнта, гине юристка Марина, дружина впливового бізнесмена. Поліція списує все на нещасний випадок, однак чоловік вважає, що це вбивство, і наймає колишнього однокласника для розслідування.»

Збірки есеїв, оповідань, малої прози

«Щось зі мною не так» Андрій Любка, Meridian Czernowitz 2022

Збірник есеїв та заміток автора про життя, роботу, спогади й подорожі. З найперших сторінок увагу підкупає простий стиль написання, життєвість і справжня любов Любки до цих історій. Чого лише варті розділи про мистецтво лежати, водіїв «мерседесів-спринтерів», підписання книжок, домашню бібліотеку і черешні. Умовно есеї тут можна поділити на дві категорії: перша - більш жвава, кумедна і, мабуть, буде впізнавана широкій більшості, друга - більш меланхолійна, наповнена особистими спогадами автора про свої мандри, пригоди, відчуття дороги, нового і давно знайомого. Обидві безумовно чудові й варті уваги.

«Це книжка пригод і настроїв, реальних історій і автобіографічних вигадок, універсальний порадник і атлас туристичних маршрутів. У цих текстах свідки Єгови п'ють коньяк, Мілан Кундера опиниться в басейні, а водії «мерседесів-спринтерів» женуться за каретами швидкої допомоги. Словом, абсурдно, зате пізнавально часом меланхолійно, але частіше кумедно.»

«Нічні купання в серпні» Сергій Осока, ВСЛ 2016, 2022

Це історії про пам'ять і про ті речі, що є фундаментом нашої особистості, який оповитий туманом, але просвічується затишним жовтуватим світлом у важкі часи. Сюжети цих оповідань будуть добре знайомі тим, хто часто, бувши малим, проводив дитинство у родичів у селі. Таким людям зворушлива ностальгія при прочитанні буде стовідсотково забезпечена. Більшість оповідань по дитячому світлі та наївні, але завершуються буває на дещо трагічній ноті, залишаючи дивне відчуття невизначеності, що загалом характерно для життєвих ситуацій. Особливої уваги заслуговує те, як автор описує взаємодію між дітьми та  дорослим, що і як одні привносять у життя інших. Гарна книжка аби на кілька годин "відключитися" від нагальних проблем та тривог і поринути у спогади й злегка припалі пилом емоції.

«Ця книжка — найпереконливіший доказ, що всі ми таки родом з дитинства. У новелах та образках Сергія Осоки — анатомія дитячої душі, яку препарує душа доросла, що дорослою остаточно не стала, та не дуже й хоче. Звідси — гранична, ба — навіть позагранична, щирість. Читач вірить оповідачеві беззастережно — як чорно-білій світлині з власного дитинства. Бо всі ці на позір звичайні, традиційні, побутові сюжети, долі й почуття дорослих — рідних, односельців та «чужаків», до яких дотикається дитяча чутливість, — це про кожного. І до кожного, хто пам’ятає й береже в собі Дитину — з її відкриттями й зачудуванням світом, з її гострим болем та розчаруваннями, з її первинною любов’ю до життя і людей.»

«Так, але…» Тарас Прохасько, Meridian Czernowitz 2019

Як зазначає у передмові до книжки Олександр Бойченко «Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв.» Однак пізніше і він, і читачі зазначають, що це саме оповідання. Невеликі історії з життя автора та його роздуми про цілком несподівані речі. Про ті, на які ми в повсякденному житті звертаємо мало уваги. Про філософію бадмінтону і бальконів, про довіру й міру міри, про фіранки, туалети, систему сигналів і про сни. Стиль дійсно вирізняється від загальновживаних. Тарас Прохасько у своїх історіях змінює наш кут зору й крізь призму індивідуальної філософії відкриває новий світ, який зовсім поруч. Тут є місце історіям як із життя автора, так і оточуючих його людей. Прості і влучні описи подій та власних рефлексій швидко затягують і після прочитання однозначно хочеться ще.

Антиутопії

«Маша, або постфашизм» Ярослав Мельник, ВСЛ 2016

Історія, яка змусить вас поставити собі купу запитань. Четверте тисячоліття, планетарна держава Райх, сильний відкат у технологічному прогресі й стори – людиноподібні «тварини», що були виведені фашистами у приблизно 2098 році із в’язнів концтаборів. Сторів тримають як худобу, використовують для різноманітних робіт і їдять. Звучить жахливо, чи не так? Але такі реалії головних героїв цього роману. Глибокий текст, що змушує читача задуматися над питаннями людяності, свободи та її неоднорідності, совісті, щастя, жорстокості, впливу оточення на особистість і впливу мови та усталених мовних штампів на світогляд людини. У тексті достатньо жорстоких, відразливих і часом огидних сцен, включаючи убивства та розчленування як «сторів», так і «людей», тому чутливому читачу краще зайвий раз зважити усі за і проти прочитання роману.

«Четверте тисячоліття. Журналіст «Голосу Рейху» несподівано закохується в самку стора – одну з істот, які мають людське тіло, але яких не вважають за людей – і стає на шлях боротьби за право сторів називатися людьми. Але чи вдасться герою і його соратникам врятуватися від постфашистів? Вони втікають від переслідування в гори, де на них чекають страшні та романтичні пригоди і вічна туга за людською рівністю та свободою. В гостросюжетному футуристичному романі відомого українського письменника стрімка інтрига й вражаючі сцени поєднані з боротьбою ідей та сильним гуманістичним пафосом. Це перший в Україні інтелектуальний трилер про витоки людської жорстокості.»

«Червона зона» Артем Чапай, Нора-друк 2014

Перша асоціація від назви – спогади з ковідних часів, але книжка зовсім не про це. Події розгортаються в недалекому майбутньому на території колишнього Києва. Кордони й стіни для цього світу це все, але кордони не між країнами, а між Зеленими та Червоними зонами. У Зелених зонах «жиріки» живуть у безпеці й достатку, працюють в комфортних офісах, ганяють на омнікоптерах та загалом мають все, що потрібно для комфортного життя. Червоні зони натомість – заповідники бідності та смерті. Люди тут вимушені виживати, існуючи в тотальній тисняві та антисанітарії. Арники помирають від поганої води та цілком виліковних хвороб й витрачають чи не все своє життя на пошук «Точки G» - можливості перебратися в Зелену зону. Гарна антиутопія, яка зачіпає багато гостросоціальних проблем, але, мабуть, підійде не всім. Однак тим, хто готовий читати про миття в канаві, секс у переповненій квартирі, постійний пошук місця для випорожнення, захворювання та сморід немитих тіл – welcome, вас чекає багато цікавого.

«Головний герой роману – молодий журналіст Антон Ципердюк, який живе у світі, поділеному на багаті безпечні “зелені зони” й бідні незахищені “червоні”. Випадково вчинивши злочин, Антон вимушений тікати на територію червоної зони, якої боїться й уявлення про яку має лише зі ЗМІ. Налаштований на найгірше, він саме в цьому середовищі людей, які мають репутацію лузерів, знаходить найкращих друзів і кохану.»

Досвіди проживання війни

«Я бачив його живим, мертвим і знову живим» Валерій Пузік, ВСЛ 2020

Збірка оповідань Валерія Пузіка, дуже контрастних, від чого кожне підсилює попереднє. Частина із них про війну, втрату бійцями своїх побратимів, проблему повернення у мирне життя і страху. Автор і сам був військовим у добровольчому батальйоні, тож тексти наповнені живими, справжніми емоціями, від деяких справді пробиває на сльози. Інша частина про життя дітей та "колоритних" дорослих у селі в мирний час. Вони дають можливість перепочити від напруги, але через деталі все одно можна спостерігати відголоски тривожних часів. Також в одному з оповідань Пузік описує свій режисерський досвід у короткометражному документальному фільмі "Гострий біль" про стоматолога, який їздить у наближені до фронту райони, аби лікувати військових.

«"Я бачив його живим, мертвим і знову живим" — оповідання Валерія Пузіка про дитинство, почуття та стосунки, про мир і війну. Кут зору в усіх цих текстах дуже несподіваний, конфлікт здебільшого внутрішній, а події розгортаються незвично. Автор — майстер деталей, майстер епізоду й ситуації. Його оповідання, на перший погляд імпресіоністичні, повітряні, акварельні, насправді дадуть читачеві змогу відрефлексувати, пережити разом із автором кожен момент оповіді — вдихнути будівельний пил, торкнутися шкірою річкової води, ввібрати в себе нав’язливе гудіння мотора, відчути цілковитий ефект присутності.»

«Доця» Тамара Горіха Зерня, Видавництво Білка 2019

Як зазначає авторка «Кожен діалог чи епізод відбувся в реальному житті, хай навіть не в тому місці й не в той час. За кожним героєм стоїть реальний прототип». Тож цій історії неможливо не вірити. В книжці описуються події у Донецьку до 2014 року, майдан та акції, потім початок війни, окупація, зародження волонтерського руху й історії людей, яким допомагала головна героїня. Це сповідь про почуття, настрої та рішення людей, коли звичний їм світ розпадається на частини, на своїх і чужих. Коли падаєш з ніг, але продовжуєш гнути свою лінію. Що буде далі невідомо, є перемоги й трагічні події, вони закручують героїв у вирі чи то пригод, чи то проклять. Неймовірно щемка книга про жертовність, відданість, гуртування і любов.

«Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою голово. Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.»

«Точка нуль» Артем Чех, Meridian Czernowitz 2017, 2023

Збірка документальної прози, написаної протягом 2015-2016 років, про досвід Артема Чеха перебування у навчальних таборах та в зоні АТО. У коротких історіях на 2-4 сторінки відображені переживання автора, процес переходу від цивільного життя до військового й іноді назад, перебування «на нулі» й опис того, що відбувається зі звичайними людьми в армії. Деякі з цих текстів першопочатково були дописами для соцмереж, пізніше адаптованими для книжки. Автор є тим самим голосом серед бійців, що може донести для широкого загалу правду через ці історії, часом обурливу, жорстоку, відразливу, але правду, якої ми потребуємо.

«"Точка нуль" – це щоденникові записи мобілізованого киянина, який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе. Він не герой, він звичайна людина, зі своїми страхами, тривогами, надіями і сумнівами. Він знає, що так, як раніше, вже не буде, знає, що тепер настає інша реальність і для нього, і для його дружини, і для всіх, хто їде разом з ним в учебку, на полігон, на Схід, до точки нуль…»

Книжки про Харків

«Месопотамія» Сергій Жадан, Meridian Czernowitz 2014, 2022

Якщо мова йде про Харків, то не обійтися без Жадана. 9 прозових текстів та вірші, що їх доповнюють і є фінальним штрихом у складанні незамінної атмосфери міста. Герої та героїні – звичайні люди, в яких ви впізнаєте себе чи своїх знайомих. Сюжети текучі й швидкоплинні, ніби  історії, випадково підслухані десь на вулиці. Вони запам’ятовуються загальними образами й цитатами, але посмак лишається ще надовго.

«Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.»

«Новини» Андрій Войніцький, Фабула 2018

Кримінальний трилер і дебютний роман Андрія Войніцького. Події розгортаються в Харкові, висвітлюючи здебільшого його темну частину, яка притаманна будь-якому місту. Текст бурхливий і непередбачуваний. Журналіст, що висвітлює судовий процес із вбивства дочки заможного чоловіка і кримінального авторитета, за волею випадку чи з власної тупості вплутується у липкий злочинний світ. Часом можна зупинитися посеред читання й запитати себе: що тут в біса вібдувається?  Неосоціалістичне угрупування невдах, неопротестантська церква із пастором наркоманом, пиятики, бійки, розборки, куди це все несеться? Але тим і цікавіше. В романі Войніцького нам зустрічаються абсолютно різні персонажі, та навряд чи когось із них можна назвати позитивним. Бо цей твір про людську байдужість, корупцію, наркотики, «перевертнів у погонах» та вибір, який постійно доводиться робити, виходячи зі складних обставин.

«"Але ж це Харків, дитинко…" — каже собі герой цієї неординарної книги. Рідко можна відчути таку напругу, як у дебютному романі Андрія Войницького, такий болісний саспенс, такі стрімкі й неочікувані повороти сюжету. Це воістину Харків, найсправжніший, тільки замість симпатичного аверсу цієї блискучої монети перед читачем чи не вперше постає похмурий реверс міста-мільйонника, його жорстокий, часом кривавий виворіт, потопаючий у випарах синтетичних наркотиків. Першокласний трилер — і точно вивірена психологічна оповідь про те, як життя, що так багато обіцяло спочатку, розлітається на друзки…»

«Сміття. Харківський детектив у часи постапокаліпсиса» Дмитро Скочко, Віхола 2023

Чи замислювалися ви як виглядатиме Харків після апокаліпсиса? Незалежно від вашої відповіді, ви можете дізнатися бачення цього питання автором даної книжки. На сторінках вас чекатимуть знайомі локації, спотворені екологічною катастрофою та роками наслідків. Однак цінність цього роману не лише в постапокаліптичних декораціях, а й у персонажах та їх історіях. Всі вони прописані дуже добре, а їх розповіді викликають цілий шквал емоцій. Значні частини тексту – оповіді від лиця кожного з персонажів і, що дуже круто, їх мова і манера розповіді різниться, характерно доповнюючи образ. Попри те, що спочатку здається ніби історії ніяк не пов’язані й не мають стосунку до розслідування, у фіналі вам гарантовано сподобається те, як все сплелося в цільну картину.

«2040-й рік. Минуло 15 років після апокаліпсиса, викликаного глобальною екологічною катастрофою. Харків затягнуло чорними хмарами. Люди намагаються просто вижити у світі, де звичайний душ — атрибут розкоші, а прибирання сміття — навдивовижу прибутковий бізнес. Журналістка Ліна отримує завдання — знайти зниклого чоловіка на імʼя Влад. За цю роботу їй готові платити відразу чотири людини: матір, напарник, повія та художник. Але що більше жінка спілкується з ними, то менше розуміє, що відбулося насправді. Кожен розказує власну історію, і жодна з історій не складається у загальний пазл. Тим часом співрозмовники Ліни починають зникати… Що сталося з Владом насправді? Він узагалі існував чи це химерне розслідування не має сенсу?»

Романи поза категоріями

«Перші» Марія Олекса, Віхола 2023

Дебютний роман журналістки Марії Олекси виявився дуже світлою і комфортною історією, чимось таким, із чим хочеться відпочити, поставити життя на паузу і пірнути в емоції. Події відбуваються у двох часових відрізках - теперішньому та спогадах головної героїні про своє підліткове кохання. Мабуть, це приклад того, як сильно на наше життя можуть вплинути попередні досвіди та люди. Це також про підлітковий погляд на життя, дорослішання, боротьбу із власними бажаннями, комплексами та страхами, прив'язаність, суперництво і навіть в якомусь сенсі залежність одне від одного. Тут можна знайти як купу милих, щемких моментів, так і дорослі виважені рефлексії. У багатьох ця книжка викличе ностальгію й занурить у спогади підліткових років й тих самих незабутніх перших досвідів. Літні табори, школа, кафешки, прогулянки парками, перші незграбні, але дорогі серцю побачення, поїздки до бабусі, вступ до університету, нові друзі, проблеми дорослішання.

«…Світла історія про досвіди, які ніколи не повторяться — перші поцілунки та перше кохання, безмежні мрії та плани на майбутнє. Історія двох юних людей — Равлика та Вла, які зустрілися надто рано, щоб зрозуміти, ким вони можуть стати одне для одного. Літній табір, помаранчевий светр, листи та прогулянки старим Києвом. 68 червня, їхнє літо не мало закінчитись ніколи. Але, звісно ж, так не буває. Герої дорослішають та приймають важливі рішення. Вони помиляються, ростуть, створюють нові місця та сенси, аби одного дня зрештою зрозуміти – куди (чи все ж таки за ким) вони бігли увесь цей час.»

«За Перекопом є земля» Анастасія Левкова, Лабораторія 2023

Кримський роман, який продовжує закохувати в себе читачів та читачок, збирати книжкові клуби й отримувати позитивні відгуки. І все це цілком заслужено, адже Анастасія Левкова працювала над книжкою понад 10 років — з 2012 року. Щоб написати її авторка провела більш ніж 200 розмов із 50 мешканцями Кримського півострова. Тепер же ми маємо чудову історію, що не сухо розповідає історію Криму до його окупації росіянами, а шар за шаром занурює нас в цей дивовижний світ і закохує у півострів, навіть якщо ви там ніколи не були. Абсолютно кожний рядок тут важливий, кожен діалог і кожна думка головної героїні розкривають те, як росія планомірно, роками знищувала українську ідентичність, як створювала купу мітів та упереджень щодо кримських татар та проукраїнськи налаштованих українців. У героїні багато хто впізнає себе, особливо ті люди, що зростали у зросійщеному середовищі та були змушені боротися за свою ідентичність й за свою інакшість. І досить часто ця боротьба відбувалася всередині самої людини.

«Задовго до анексії Криму вона зрозуміла, що українка. Ані дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стала цьому на заваді. Дитяча дружба із кримською татаркою і знайомство з цією культурою стало зерном, яке згодом переросте у пошук себе і власної національної ідентичності. У романі переплелися кримськотатарська культура, українська література і родинні таємниці. Разом з головною героїнею і її подругами киримли Аліє й українкою Альоною читач проходить довгий шлях від дитинства дівчат аж до анексії Криму Росією. Серед кримчан побутує приказка: «За Перекопом землі немає», мовляв, байдуже, що діється за перешийком, на материку. Роман Анастасії Левкової показує, що земля є з обох сторін Перекопу. Тільки варто її пізнати і зшити — відкрити материк для Криму, а Крим для материка.»

«Часу немає» Рустем Халіл, ВСЛ 2023

Попри те, що у книзі описуються події всього п'яти днів, сюжет неймовірно насичений, із купою маленьких, але важливих деталей і крутих сюжетних поворотів. Головний герой отримує славу, гроші та владу, перебуваючи у тілах інших людей, але при цьому він залишається гарною людиною й живе не так, аби насолодитися своїми останніми днями, а так, аби залишити після себе слід в історії. Це роман-пробіжка, де події розгортаються справді у ритмі великого міста, кожен розділ буквально проковтується і хочеться ще. Тут і музика, і трилер, і екшн, і трошки любовна історія, і саму крапельку повчання-дорослішання, і політичні змови, і філософські роздуми та ще купа усього, що обов’язково зробить процес читання незабутнім.

«Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.»

Слідкуйте за нами в соціальних мережах та месенджерах:

Телеграм: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti 

https://www.facebook.com/gromada.grp