Слобожанщині необхідне надання особливого економічного статусу прифронтових територій! Про що говорив харківський бізнес на зустрічі з президентом Зеленським

Представники харківського бізнесу на зустрічі вкотре повторили: 

Слобожанщині необхідне надання особливого економічного статусу  прифронтових територій.

І керівництво Держави погодолись з нашим закликом!

Я вчора ввечері та сьогодні вранці розмістив анонс цієї розмови і пустив відео. І був трошки збентеженний реакією деяких моїх читачів та колег по громадській діяльності.

Нижче детальна інформація з приводу цієї, сподіваюсь, що доленосної зустрічі для прифронтових територій.

А у якості прев'ю подробно розповім, як же саме відбулася ця зустріч.

Цей захід був організований Харківська обласна військова адміністрація . На ній були присутні і Голова ХОВА Олег Синєгубов , і профільний заступник Євген Іванов , і директор департаменту економіки та міжнародних відносин Іван Дудка.

До крайнього моменту я навіть не знав, що буду на зустрічі з Президентом. Думав, що максимум з Віце-прем'єр-міністром. Якраз повертався з Донбасу, коли мені передзвонили та задали питання, чи можу бути на зустрічі голів громад.

Цього літа ми цілеспрямованно працювали в цьому напрямку, бувши ініціатором підписання побратимських відносин між Чугуєвим та Ірпенем, та Коцюбинською та Печенежськими громадами.

Я ще пожартував, що хоч заявлена тема – місцеве самоврядування, але я буди знову та знову піднімати тематику особливого економічного статусу лдля прифронтових громад.

На це отримав відповідь:

Звичайно, як завжди Ви можете робити те, що будете вважати за потрібне»

Повторюсь, ніяких прохань, завдань або «напутствій» зі сторони обласної влади, про що казати чин і, які теми підіймати або промовчати, не будло! І доречі, жодного разу з такими проханнями та рекомендаціями до мене не зверталися на усіх зустрічах, на яких я був: від тодішньої Першої Віце-премєрки Юлія Свириденко до будь-якого засідання обласного «Діалогу влади та бізнесу»

Я був, звичайно, дещо збентежений, коли помітив більші заходи безпеки на зустрічі.

Моє місце по протоколу було поряд з відомую Харківською керівницею бісквітки Аллою Арестівною Коваленко. Коли ми спілкувалися, вона сказала, що за її інформацією буде Голова Уряду Юлія Свириденко.

Я трошки здивувався, коли побачив на зустрічі і відомих харківських волонтерів, і представників бізнесу, і очільників харківських лікарень та ВИЩів. Тому що з громадами якось не в'язалося:) Хочу сказати, що практично всі з них висловилися і задавали достатньо гострі питання та пропозиції.

Також були присутні і мер Харкова Ігор Терехов з командою фахівців самих різних департаментів були присутні. І доречі задавали дуже конкретні та предметні запитання. На які отримували такі ж відповіді.

Така секретність дійсно, мабуть, потрібно підтримувати в прифронтовому регіоні. Тому що навіть по українському міністру чий його заму під счас його візиту в Харків ворог точно не пошкодує пару Іскандерів.

Довелося трошки зачекати, бо як Виявилося Президент з командою відвідали та повернулися з Волчанська. А потім були у наших бійців у Харківському шпиталі. По закінченні цієї зустрічі жодного невдоволення від будь-кого за очікування я не чув. І це зрозуміло, тому що Сили Оборони України – це найголовніше зараз для усіх нас.

Але зустріч ми почали з Віце-прем'єр-міністром Олексієм Кулебою та заступником Офісу Президента Віктором Микитою. Вони вибачилися за затримку і зразу ж почався конструктивний діалог, який продовжувався десь з годину. Десь півтори години (а може і більше) була і зустріч з Президентом.

Підіймалися різні теми. Перед тим, як перейти до конкретного звіту про спілкування саме з Президентом, хочу сказати , що на цій зустрічі (і в малому форматі, і в розширеному) задавалося багато питань:

- Про діяльність ХТС (було прохання вести реструктуризацію заборгованості на 30 років та мораторій на стягнення майна підприємств по боргам)

- Про забезпечення Харкова водою

- Про фінансування театрів

- Про підняття зарплат лікарям, комунальникам, вчителям (боюсь помилитися, але в прифронтових територіях буде діяти коефіцієнт від 1,5 до 2)

- Про діяльність ВИЩів та компенсацію комунальних платежів та інших розходів.

- Про спеціальні коефіцієнти (тут я вже плавав)

- Про іноземних студентів

- Про підземні садочки та офлайн освіту

Багато питань було по функцінуванню міста та компенсацій на різні програми зі сторони центральної влади.

- Про перший внесок держави по іпотеці фізосіб на прифронтових територіях.

Мої друзі-волонтери та ветерани Eugene Kolyada , Ілля Бардін , Ігор Шишко Alex Kusaiko Роксик Шуманян підіймали багато дуже актуальних тем:

- Про компенсацію майна тим родинам, які залишили своє майно на окупованих територіях і не можуть у повному обсязі пройти процедуру компенсацій. Було озвучено, що розроблена програма, де без збора документів громадяни можуть розраховувати на компенсацію від держави до двух мільйонів гривень

- Про евакуацію та недопущення сегрегації ВПО

- Про будівництво тимчасових центрів для ВПО

- Про передачу приміщень для ветеранського простору, які находяться в державної власності, але Фонд Держмайна чомусь не хоче їх виставляти на продаж

- Про медицинське забеспечення ветеранів

- Про обміни полоненими…

- Про компенсацію родинам загинувших волонтерів (тільки на Слобожанщині їх більше тридцяти)

- Про страхування волонтерів

- Про внесення змін до різних постанов та нормативних документів, які полегшать волонтерську діяльність

Тем було дійсно багато, усього може не згадати.

І відповіді, повторюсь, були вичерпні! Якщо не мали конкретної відповіді зараз, давали свої телефони та домовлялися, коли та як будуть вирішувати цю проблему з залученням профільних фахівців.

А головне, багато говорили на теми підтримки бізнесу прифронтових територій!

1. Закрити небо над Харковом — головне завдання

Саме з цього почалася зустріч. Президент сказав без зайвих вступів:

«Головне завдання — прикрити небо над Харковом.»

Йшлося про реальну систему ППО, яка має зупиняти:

• КАБи,

• ракети,

• безпілотники типу «Шахед» та інші.

І — що важливо — найближчим часом, за словами Президента, мають бути позитивні новини. Тобто процес іде.

________________________________________

2. Страхування військових ризиків (Олексій Кулеба)

Олексій Кулеба озвучив, що законопроєкт по страхуванню військових ризиків — вже майже готовий.

Але є ключова проблема: перестрахування не покриває території ближче 100 км до лінії фронту.

Тобто для практично для усіх прифронтових територій це рішення поки не працює.

А відповідно — не працює і приватне банківське кредитування, і частина міжнародних програм.

Вихід — лише через окрему модель. Вона ще в роботі. Орієнтовний термін запуску — до одного року.

________________________________________

3. Індустріальний "Рамштайн"

Обговорювалась ідея, щоб західне списане обладнання, яке зараз або утилізують, або розпродають — передавати Україні.

Багато компаній на Заході на це готові.

Але ми досі не маємо чіткої процедури: як ввозити, оформлювати, розподіляти.

Якщо з’явиться механізм — це може стати реальною підтримкою для підприємств, які втратили виробничі потужності.

Особливо це актуально для Харкова.

________________________________________

4. Страхування майна та авто

Пан Микита підтвердив: для фізичних осіб є механізми компенсації втрат, кошти є.

Програма працює.

Страхування авто — вже запущене, буде розширюватись.

Рекомендація — звертатись, реєструватись, бо система вже рухається.

________________________________________

5. Компенсація втрат бізнесу

Тема складна, болюча.

Уряд і Офіс Президента працюють над механізмом відшкодування втрат, ведуть перемовини з великими донорами.

Але чіткого інструменту компенсації бізнесу поки немає.

Потрібна прозора, доступна процедура — і ця робота триває.

________________________________________

6. Багато про специфічні проблеми на прикладі свого підприємства говорила Алла Коваленко, наприклад про Рентабельність прифронтового бізнесу, бо усі сім півріч на територію їх підприємств прилітало

Вона сказала те, що всі відчувають:

Наше підприємство не може витримувати такі ж показники рентабельності, як в Ужгороді. А податкова не може цього врахувати, бо так вони прописані.»

Підприємства в Харкові працюють в умовах:

• щоденних тривог,

• нестачі кадрів,

• падіння замовлень,

• обмеженого логістичного плеча.

А фіскальні органи оцінюють їх за "середньою температурою по лікарні".

Це несправедливо. І має бути враховано на рівні законодавства або спецрежимів.

________________________________________

7. Логістичний тупік та усі проблеми

Алла Арестовна чітко пояснила:

Ми експортуємо до Нової Зеландії, Монголії, але працюємо майже в нуль. Бо логістика з’їдає все.»

Проблема в тому, що:

• іноземні перевізники не їдуть далі Львова;

• вантажі треба перевантажувати;

• немає доступних контейнерів;

• усе це — зайві витрати і втрати часу.

У підсумку — підприємства багато втрачають, попри високий рівень продукції.

________________________________________

8. Відповідальність керівників за безпеку людей (на прикладі, озвученому Сергієм Політучим)

Сергій Якович навів приклад свого підприємства. Воно було зруйноване, і він його відновив. Це сильна історія.

Але є зворотний бік: директор цього підприємства боїться карної відповідальності.

Бо якщо під час обстрілу буде поранений або загине працівник — саме директор буде відповідати перед законом.

Хоча всі розуміють, що при ударі КАБом, який долітає за 20–30 секунд, жоден керівник не встигне врятувати всіх.

Це питання не про халатність, а про межу відповідальності в умовах війни.

Президент визнав це і сказав, що тема потребує правового врегулювання.

________________________________________

9. Бронювання працівників

Обговорювалась ідея, щоб підприємства у прифронтових зонах могли бронювати до 75% працівників.

Президент підтвердив: навіть 100% бронювання обговорюється.

Зараз питання виноситься на обговорення з Генеральним штабом.

Це критично важливо для тих, хто працює в умовах обстрілів, але не хоче зупиняти виробництво.

________________________________________

10. Контракти для приватних оборонних компаній

Було запропоновано, щоб приватні оборонні підприємства отримували контракти мінімум на 3 роки.

Це дасть можливість:

• планувати виробництво,

• інвестувати в потужності,

• конкурувати з державними заводами.

Також обговорюється спрощення умов доступу до контрактів.

________________________________________

11. Десятирічна програма підтримки прифронтових територій (Олексій Кулеба, Президент)

Президент і Кулеба анонсували масштабну програму на 10 років.

До неї мають увійти:

• 8 прифронтових областей;

• понад 200 громад.

Програма передбачає:

• фінансування,

• підтримку бізнесу,

• інфраструктуру,

• податкові пільги,

• елементи відбудови.

Головне — вона динамічна, тобто з можливістю адаптації під зміну ситуації.

________________________________________

12. Ігор Єфименко , керівник Харківського Ресурсного Центру, поділився конкретним досвідом участі в:

• програмі «Власна справа»,

• грантах на переробку,

• кредитуванні бізнесу у прифронтових громадах.

Він чітко сказав:

Ці інструменти працюють. Але їх треба зробити доступнішими саме для тих, хто працює під обстрілами, а не тільки для тилу.»

Але, повертаючись до початку розмови.

Коли Президент з командою зайшов до зали, я попросив слово одним із перших. 

Вибачте, можливо, трохи розійшовся — але говорив від серця.

Пане Президенте, я розумію, що вам скаржаться підприємці з усієї України. Всі говорять про труднощі. Але тут, на прифронтових територіях, — зовсім інша реальність. У нас — постійні обстріли. Масове знищення виробництва. Брак людей. Заміновані території. Логістичний тупик. І ще мінімум 15–17 окремих факторів, які ми можемо перелічити. Харків — це форпост оборони та донор безпеки усієї України. Як і інші прифронтові території. І вони мають отримати особливий економічний статус. Це не про жалість. Це про справедливість. Тому що не можна порівнювати умови ведення бізнесу в Харковскій області та на ЗАкарпатті, чи в Сумах та Львові. І я не хочу, щоб Харків став такою самою Дружківкою, з кої тільки шо приїхав, де бізнес обслуговує тільки армію, а економіка не живе. Вона існує на межі. І якщо держава не дасть прифронтовим територіям особливого економічного статусу, то завтра тут не буде що рятувати. Ми, у European Business Association , ще кілька місяців тому розробили "Білу книгу підтримки прифронтових територій". Ми зустрічалися, сперечалися, рахували. І сьогодні це не просто концепція — це реальний інструмент, який можна брати і запускати. Я гордий, що саме Харківський офіс ЄБА - EBA Kharkiv - Kharkiv Office of the European Business Association - був ініціатором таких змін. До нас потім доєднались інші регіони, підключилися багато компаній. Зранку я говорив із Anna Chaika . Ми ще раз проговорили наші пропозиції — зниження ЄСВ до 10%, військового збору — до 1,5%. Це дозволить вижити бізнесу й залишити більше грошей у людей. Крім того, багато напрацювань ми зробили і в КОХА - Коаліції галузевих та бізнес-спільнот Харкова, яка обєдную Харківське регіональне відділення АФНУ Україна , Асоціація приватних роботодавців, Kharkiv IT Cluster , Board Kharkiv , Харківський офіс ЄБА та группу місцевих бізнесменів. Я сказав: усі розрахунки готові. Ми просимо, щоб ви взяли їх і передали в Уряд та Офіс Президента.

Президент уважно слухав. І відповів:

Ми готові взяти ці напрацювання для роботи . І сьогодні ж передайте ці напрацювання і в Уряд, і в ОП, щоб на засіданні Уряду вони були опрацьовані»

Доречі, з Президентом ми навіть трохи подебатували з приводу ре-релокації підприємств з Західної України знову до Харкова. Ну, без жартів з обох сторін не обійшлося, благо я сидів саме напроти нього на відстані в півтора метра і спокійно міг спілкуватися..

Ще раз для скептиків можу повторити: це був живий діалог. 

Один з учасників навіть пожартував: 

Я не з одним президентом спілкувався — але тут вперше в мене не трясуться ноги та руки, та і жартувати можна.

І ще одна деталь: ті, хто хотів — усі виступили. Ніхто не залишився без слова. Час не просто вийшов — ми говорили довше. І склалося враження, що говорили не в повітря.

Президент багато слухав. Іноді — просто мовчки. Іноді — з нотатками. Іноді — реагував напряму. 

І коли він сказав:

Ми готові не тільки співпрацювати, а й взяти ці напрацювання для роботи" — це була не просто формула. Це був сигнал. У всякому разі, я так його сприйняв.

Бо раніше, коли ми піднімали теми особливого економічного статусу прифронтових територій, податків, підтримки бізнесу, компенсацій — нам казали:

Війна! Яке вам зниження податків?»

Ніхто вас не слухатиме. Це все зараз не на часі.»

А розрахуйте нам компенсатори» та інше. 

А іноді дивилися, як на душевнохворих.

А я завжди відповідав:

Цього разу я точно впевнений, що нас не просто вислухали. Нас почули. І почали слухати.

Президент сказав: 

Десятирічна програма підтримки прифронтових територій — запуститься. Вона буде динамічною, буде оновлюватись, буде включати інструменти і для сьогодні, і для відбудови після Перемоги.

А ми — зробимо все, щоб ці інструменти були не з паперу, а з реального досвіду. Щоб Харків не став Дружківкою, а був сильним, живим, економічно стійким.

Я не ідеалізую Владу, але дуже хочеться, щоб ця зустріч — була не винятком. А початком системного діалогу, де прифронтові голоси — це вже не шепіт у кулуарах, а сильна позиція в центрі залу.

Я дуже хочу, щоб ці зміни запрацювали. Щоб 10-річна програма стартувала. Щоб бізнес у Харкові не виживав — а працював. І щоб наш регіон не був більше зоною жертви, а зоною впевненого відновлення.

І точно в нас нема іншого виходу, крім боротьби за майбутнє прифронтових територій. І це саме майбутнє вирішується прямо зараз!

Вибачте за такий стриманний оптимізм!

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:  

Телеграм Фейсбук Інстаграм