Уяви, що ти Бог

Від рук катів українського народу, від проклятих орків сильно постраждала ця місцевість: знищений завод “Артема”, людські житла, торговий центр, маленькі кіоски поряд, прилеглі будинки, розгромлена станція метро “Лук’янівська”, понівечена красуня-споруда Київської малої опери. У березні 2022 року росіяни завдали ракетного удару по Києву, чим пошкодили цю історичну будівлю. Засоби масової інформації писали, що в будівлі вибито практично все віконне скло, пошкоджено склопакети, вхідні та внутрішні двері й облицювальне тинькування на стелі холу. Сам будинок належить до памʼятки історії та архітектури Києва, збудований ще в 1902 році. 

Дуже цікава історія Малої опери. Побудована на зорі минулого століття за проєктом архітектора Михайла Артинова. Позиціонувалася ця споруда як Народний будинок. До приходу більшовиків у приміщенні влаштовували  численні культурні заходи та концерти. Після 1945 року й до початку 2000-х будівля належала Лук’янівському трамвайному депо — працівники установи облаштували там Будинок культури. У 2005 році влада міста вирішила реконструювати будівлю, а у 2006 році – створити Малу оперу Києва. Нині приміщення використовується за артпростір, де трудяться музиканти, художники, фотографи та дизайнери.

Маю й особисту історію, пов’язану з цією будівлею. У 2022 році волонтерив у БФ “Заново”. Спочатку з командою плели маскувальні сітки для потреб ЗСУ на території Центрального залізничного вокзалу. Потім штаб перемістився в Малу оперу Києва. На другому поверсі ударною хвилею вибило вікна, пошкоджені стіни й все тут потребувало ремонту. Бачив ці руйнування зсередини. У 2025 мені відкрилася вже відреставрована будівля, і як же приємно спостерігати за відновленням не тільки цієї споруди, а й відродженням українського театру.

Знайома й колега, видатна драматургиня Неда Неждана запросила мене на дві вистави театру, про який нічого не знав.  Після вистав поспілкувався з Анатолієм Левченком про історію створення театру й репертуарні вистави.

Сам Театр “TERRA INCOGNITA” був заснований у жовтні 2019 року.  З початком повномасштабного вторгнення, актори театру були змушені виїхати закордон, а художній керівник 10 місяців перебував в ув'язненні в Донецьку, окупованому російськими силами. На сьогоднішній день у творчому складі театру 23 особи. 14 з них живуть, навчаються, працюють у Києві й задіяні у проєкті відродження мистецької діяльності театру. Інші працівники допомагають театру з Маріуполя стати гідним культурним послом у Європі. Цей театр - єдиний в Європі театр митців-біженців.

У репертуарі творчого колективу вже є вистави: «Голос тихої безодні» Н. Нежданої (дипломант «Вересневих самоцвітів» і SCENE FEST), «Сватання in Gon4arivці» (I ступінь фестивалю «Театр Net»), «POSTПІСНЯ» за Лесею Українкою (лауреат «Мельпомени Таврії» 2024), «Уяви, що ти Бог» (М. Вішнєк), «Кламмова війна» (К. Гензель).

Його місія — зберегти маріупольську культуру, підтримати переселенців через мистецтво та арттерапію, інтегрувати українське мистецтво у світовий контекст.

Плани на 2025–2026 роки в театрі: постановки «Майдан. Інферно», «Слава Героям», «SOBAKA», «Єврейське щастя», «Ніч проти Різдва» для дітей ВПО та гастролі містами України.

У той жаркий день показали дві вистави. Інтервал між ними лише кілька годин. Ці вистави геть не схожі одна на одну ні за ідейним наповненням, ні за формою, ні за режисерським баченням і рішенням. 

Фото: Євген Сосновський

Першою йшла моноп’єса Неди Нежданої “Голос тихої безодні”. У виставі долю однієї жінки поділили на 4 персонажок. Що ж побачили глядачі? 

Фото: Євген Сосновський

Дівчина раптом відчула, що можете літати – як уві сні… Але щось їй заважає. Що? Затамоване неможливе кохання? Страшний біль утрати? Гріх провини? Страх смерті? Двобій вовка і птаха? Пошук найдорожчого? Чи може безодня – яка розростається навколо і в тобі? Голод, репресії, втечі… Пам’ять про минуле живе у серці і спалює твої крила, але вони все одно проростають у тривожне майбутнє… Дія відбувається в українському селі у 1932-33 роках.

Фото: Євген Сосновський

Фото: Євген Сосновський

Окрім Маріупольського незалежного театру “TERRA INCOGNITA”, п’єсу ставили в НЦТМ імені Леся Курбаса творчим об’єднанням «Театр у кошику», в Запорізькому театрі молоді. Публікували цей драматичний матеріал в антологіях сучасної драми «Мотанка» і «Голос тихої безодні та інші голоси».

Фото: Євген Сосновський

Друга вистава, чи радше мініп’єси впаковані в одну виставу, має назву «Уяви, що ти Бог». Такий формат сприймається за метафору величі, змушує замислитися над усією могутністю й жалюгідністю влади одних гомо сапієнсів над іншими. 

Абсолютно різні уявні локації постають перед глядачем: в’язниця, полігон, поле, невизначений простір. У кожній із цих історій людина владарює над людиною, думаючи, що вона може досягти недосяжного, ставши тільки на мить Богом. 

Фото: Дмитро Модний

На сцені майже нема декорацій, мінімальна хореографія, тільки тіло і голос намагаються осягнути драматургію румуно-французького автора Матея Вішнєка, передати думки автора на сцені. Дві вистави вийшли в режисурі Анатолія Левченка. Після кожної вистави творчий колектив розгортав патріотичний прапор. Маріупольці вірять у відродження міста й українського театру в ньому. У цьому пориві їх підтримували глядачі:оплесками, фотографуванням, відгуками на вистави.

Фото: Дмитро Модний

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:  

Телеграм Фейсбук Інстаграм