V Фестиваль сучасної драми 2025: три дні театрального дійства у Києві

Три дні у столиці України тривав V Фестиваль сучасної драми. Наприкінці квітня гурмани мистецтва споглядали роботи молодих письменників, які пишуть для театру. В рамках фестивалю представили дев’ять п’єс у форматі читань за участі акторів провідних столичних та регіональних театральних колективів. Ці драми були створені учасниками та учасницями V Лабораторії драматургії НСТДУ. В оптиці лабораторії був  жанр: комедія. Молоді митці зі Львова, Полтави, Харкова, Житомирщини, звичайно ж, Києва представили свої роботи публіці. 

Голова Національної спілки театральних діячів України Богдан Струтинський впевнений, що Фестиваль є важливим завершальним етапом Лабораторії драматургії НСТДУ, адже усі охочі – керівники театрів, режисери, актори, продюсери, театрознавці, завліти театрів – змогли познайомитися і почути нові тексти сучасних драматургів.

Кураторкою V Фестивалю сучасної драми виступила Ольга Байбак. Кураторками Лабораторії драматургії НСТДУ виступили Ольга Байбак та Лєна Лягушонкова.

Усі фестивальні події відбувалися на території Театру Драматургів у Подільському районі величного міста Києва. У цьому матеріалі зібрано враження про читання п’єс і коментарі від драматургів  V Фестивалю сучасної драми.

Червона шматина

П’єса «Як я звозила війну у відпустку» драматургині Стани Корунної.

Режисер читання: Михайло Урицький.

Читали акторки: Анастасія Добриніна, Дарія Харлампова.

Музичний супровід (ударна установка): Кирил Кодлубовський.

Виявляється, що я знаю цю драматургиню. Коли намагався з нею познайомитися після читання п’єси, то це було для мене здивування: вона сказала, що знає мене.

Стана Корунна - це псевдонім. У читанні п’єси Стани усіх персонажів грають двоє дівчат і один музикант. Хлопець сидить за барабанною установкою і кожен важливий крок двох героїнь вистукує барабанною паличкою. У п'єсі є ще один предмет, який грає важливу роль: червона шматина. Червона шматина в руках героїнь, вона літає по сцені, вона з ними постійно. Червоний колір - це і колір пристрасті, і колір агресії. Він притягає і відштовхує водночас. Але він за режисерським баченням уписався в читку.

Ще одним елементом вистави була коробочка з написом: "срана Європа". До Європи можна ставитися по-різному. Але чого в неї не забрати, так це допомоги нашим біженцям у важкі роки воєнного лихоліття й підступного нападу росії на Україну.

Коментар від драматургині: «П'єса "Як я звозила війну у відпустку" про відчуття внутрішньої провини та роздвоєння, яке проживали люди з неприфронтових та неокупованих територій у 2022 році. Героїня вирушає за кордон вперше з початку повномасштабного вторгнення і з’ясовує, що віднині вона подорожує не сама, а з Війною. Війна супроводжує її всюди, має кепський характер, пекуче бажання висловитися і підважує авторитет повоєнного мистецтва ХХ ст. та концепцію швейцарського нейтралітету. Але головна проблема не у зіпсованому відпочинку, а в тому, що героїні доведеться поборотися з Війною за право на свій досвід і своє життя».

П’єса розрахована на широку глядацьку авдиторію. Текст пані Стани опублікований на вебресурсах: Ukrdramalib, а також на сайтах НСТДУ і “Бібліотека української драматургії”, він доступний для постановок. На моє питання, чи буде суспільний ефект від постановки вистави за вашою п’єсою, відповідь була такою: «Драматургічний твір не є інструментом суспільних змін, але має терапевтичний потенціал для глядача, особливо якщо мова йде про жанр комедії. Тому мої очікування, що читачі або глядачі зможуть відрефлексувати свій досвід початку повномасштабного вторгнення і критично поглянути на мистецтво ХХ ст., яке стало частиною нашого культурного коду».

РХП

П’єса «Чікі-пікі» драматургині Ольги Мацюпи.

Режисерка читання: Олена Ткачук.

Читали актор(к)и: Світлана Іванцова, Павло Лабунін, Віктор Подолець, Олена Подолець, Дарія Татарин, Тимур Тюрін, Олена Ткачук.

Ви коли-небудь чули, щоб білки, жири, вуглеводи були дійовими персонажами п'єси?

Я ні. І це новинка для мене. Відкриттям на V Фестивалі сучасної драми у Києві стала п'єса Ольги Мацюпа «Чікі-пікі»  в режисурі Олени Ткачук.

На читанні п'єси їдять корисне й шкідливе, огірки й тістечка, городину й жирне. П'ють мінеральну воду й кока-колу. Говорять про минуле й майбутнє, вплив додатка про здорове харчування на суспільство і вплив харчових традицій на різні покоління чоловіків і жінок в Україні. Все це на фоні офісних інтриг, де протиборствують між собою красива й струнка тік-ток блогерка й розумна та гладка працівниця, розробниця додатку про здорове харчування. І ось бос обирає для представлення додатка на конференції красиву й струнку, що ж стається з гладкою й розумною? Вона намагається скоїти самогубство, але не все так просто. До слова, цей матеріал читав колектив Рівненського обласного театру ляльок. І в цьому матеріалі є гротеск, абсурд, буфонада, містика, театр у театрі...збився з ліку від тих жанрів і естетик, які пропонує авторка своєму глядачеві й читачеві. Вражений фантазією авторки, новизною й оригінальністю цієї теми. Дуже кортить побачити на сцені повноцінну виставу. Скандую: Браво! Браво! Браво!

Коментар від драматургині Ольги Мацюпи: «Моя п'єса про політичне сприйняття зайвої ваги й  розлади харчової поведінки. Мені здається, що в тексті немає обмежень щодо аудиторії, однак перші відгуки дали зрозуміти, що для людей, які ніколи не стикались з подібними проблемами, особливо чоловіки, - в тексті є багато незнайомого і нового, адже це про певний досвід, який не є проговорюваним публічно. Для мене було несподіванкою, що за читання взялась режисерка Олена Ткачук з Рівненського обласного театру ляльок. За словами Олени - це дуже підлітковий контент і я з цього втішена.  Якщо відбулось читання, то вже відбулось зацікавлення, але про подальші плани поки не можу говорити. Теми РХП, ожиріння, зайвої ваги, сприйняття свого тіла взагалі не є присутніми для проговорення в українському театрі, тому це одна із перших спроб порефлексувати і проговорити власний досвід, як в контексті щоденного життя, так і через призму минулих травм чи історичного досвіду».

Жопка єнота

П’єса «Поліандрія» драматурга Сергія Кулибишева.

Режисер читання: Давид Петросян.

Читали актор(к)и: Тамара Антропова, Фатіма Горбенко, Людмила Смородіна, Роман Ясіновський, Олександр Яцентюк.

Перед нами розгортається досить незвичний сюжет: з війни до вчительки й педагогині повертається її чоловік після поранення. Повертається він не один...повертаються два Андрії. Вороги вдарили по позиції новою і незвичною зброєю, яка завдала поранення, яке роздвоїло одного чоловіка на двох чоловіків. На порозі в жінки з'являється не один Андрій – двоє! 

І ось про це дізнається сусідка Анна. Вона хоче собі забрати одного Андрія. І тут розпочинається жіноча битва за чоловіків.

У п'єсі дуже добре прописані жіночі персонажі, дуже соковита мова мами головної героїні. Ця читка тривала більше ніж дві години і оригінальний авторський текст налічує 50 сторінок. На фестивалі розповіли, що один із театрів уже взяв у роботу цей текст. І це тішить, що роботами молодих драматургів цікавляться театри й режисери.

Що ще вразило - це жопка єнота. За текстом п’єси, у мами є сусід, який вигадав цікаву пікаперську схему: заманює дівчат, щоб вони почухали філейну частину єнотика, тим самим ставали розкутішими, ближчими до чоловіка. У п'єсі ця схема діє, навіть моделі на неї ведуться. Це вельми цікаво й незвично. Такого в літературі ще ніде не зустрічав. Бажаю авторові, щоб його твір утілився на сцені театру.

Коментар від драматурга Сергія Кулибишева: «Моя п’єса про те, що війна змінила нас усіх — що цивільних, що військових, що прямих жертв війни, що опосередкованих. Після війни ми не будемо такими, як до і визнавати зміни та готуватися до них необхідно вже зараз, бо після війни буде запізно. А якщо більш в лоб, то мій текст про прийняття родинами ветеранів з інвалідністю і про те, що не ветерани мають адаптуватися до цивільного життя, а цивільні мають адаптуватися до тих, хто повернувся з війни іншим. Я писав «Поліандрію» такою, щоб вона була близька і зрозуміла максимально широкій аудиторії. Завдяки роботі організаторів та кураторів Фестивалю сучасної драми — Ольги Байбак та Лєни Лягушонкової, зі мною вже вийшли на контакт представники чотирьох театрів з рідних міст України. Плюс в пʼєсі зацікавлені київські театри. Подивимось, куди це нас приведе. Самому цікаво».

Український марвелівський бойовик

П’єса «Як Козак-характерник, Закарпатський Мольфар і Конотопська Відьма Дідове озеро рятували» драматургині Людмили Тимошенко.

Режисер читання: Микола Бабин.

Актор(к)и: Олена Бушевська, Олександр Ганноченко, Сергій Детюк, Петро Зузяк, Роланд Мішко, Ярослав Чорненький.

Ця п'єса має 11 слів у назві. В еру скорочень всього і всюди - це досить сміливий хід відомої драматургині. Великим плюсом є вже те, що читач-глядач із довгої назви розуміє тему цього твору: екологія й збереження природних українських водойм. Власне, чим запам'ятовується V Фестиваль сучасної драми у Києві, так це різноманіттям тем і способом їх розкриття. Зі сцени на читача-глядача очікують карколомні події, швидкий темп майбутньої вистави, соковита мова авторки, гарно прописані діалоги, багато реквізиту. Дяка режисерові, який узяв на себе хоробрість заявити цей матеріал та представити його публіці. Надприродні сили небайдужі до нашого водного багатства, а от чи такими небайдужими є прості люди, чиновники? Читання п'єси змушує замислитися над темою відповідальності людини за все, що дароване їй природою і Богом.

Коментар від драматургині Людмили Тимошенко: «Це пʼєса-сатира, до якої я маніпулятивно притягнула усім відомих персонажів, для того, щоб поговорити про важливі речі - звернути увагу на злочинне розбазарювання наших земельних ресурсів. Текст розрахований на аудиторію 18 плюс, бо звучить ненормативна лексика. Про подальші кроки з написаною пʼєсою завжди говорити складно. Вона може зацікавити десять театрів, а може не зацікавити нікого. Це завжди загадка, на яку драматург відповіді не знає. Очікувати суспільних змін можна, якщо вистава стає хітом, бажано міжнародним. А щоб це сталося, потрібно, щоб була командна робота багатьох талановитих людей: режисера, акторів, художника і потужна реклама. Поки що такі випадки можна порахувати на двох пальцях».

Мурена часу

«Танець проти Мурени часу» драматургині Юлії Гончар.

Режисерка читання: Кристина Шишкарьова

Актор(к)и: Влад Волинець, Руслан Дяченко, Анна Заря, Інна Полівода.

У рамках V Фестивалю сучасної драми у Києві відбулося читання п'єси відомої української драматургині Юлії Гончар «Танець проти Мурени часу». Читка нагадувала вже готову виставу. Тільки в деяких моментах актори торкалися папірусу. 

У читанні п'єси залучені як професійні актори, так і читець хіп-хопу й танцюристка. Сама п'єса - це і вірші авторки, і цитати видатних філософів, і документальні записи драматургині, і цікаві факти з історії мистецтва й танцю.

Червоною ниткою крізь увесь твір проходила тема зародження, розвитку й дорослішання стосунків між хлопцем і дівчиною, між Павлом і Ангеліною. За формою цей театр був схожий на гру свідомості й підсвідомості, пошук сенсу в простих речах і діях. Нічого подібного на фестивалі не побачив, ця неподібність й оригінальність як матеріалу, так і режисури спонукає до думки про театр, про його унікальність, про таку конструкцію, яка може вражати, дивувати, зрештою навіть можна було помедитувати над побаченим-почутим.

Дякую творчому колективу за ці хвилини переживання незвичного в такій життєвій конструкції.

Коментар від драматургині Юлії Гончар:  «Як авторка я створюю світ і відпускаю його. Читач, слухач, глядач - будь-який приймач - мого тексту в тій чи іншій формі має вважати себе дитиною, що грається в присутності дорослого. Я не даю відповіді на питання сенсу тексту, адже це довгий шлях, як і шлях життя - сенс визначається любов’ю, красою і ритмом. Бачу, що мій текст дуже зайшов молодому поколінню, це радує, вони не брешуть, їм нема чого втрачати. Новаторам та експериментаторам в українському театрі складно прокладати собі дорогу крізь лаврові гілки та класичні тьмяні, але такі знайомі зірки. Щоб залишитись в цифровій енциклопедії України, я сама докладаю зусилля і з командою, з вірою і довірою сама роблю собі свято. Я хочу випустити кліп на декілька пісень з вистави та прокрутить ці пісні по радіо-о-о-о. Очікую, що після перегляду вистави всі швиденько загуглять що таке ейдос, ризома, симулякр і “тінь дрочащей руки на стіні печери”».

  Хтонь

П’єса «Подвійна суцільна» драматургині Ірини Гарець.

Режисери читання: Наталія Торжевська, Станіслав Савченко

Актор(к)и: Максим Бурлака, Гаяна Ваніан, Максим Девізоров,

Максим Курочкін, Анастасія Назарова, Владислава Сандига,

Сергій Сміян, Олександра Шевельова.

Тема війни і тема полону ще довго будуть в українському театрі. І це наша болюча й важка дійсність, і це наша біль вікова. На читанні авторка п'єси розповідала, що працює із кризовими групами. І ясно, що ця робота відображається в її творчості.

Відома драматургиня родом із Полтави Iрина Гарець спільно з акторами різних театрів представила свою п'єсу "Подвійна суцільна".

Яскравим образом цієї читки є міфологічний і фольклорний персонаж "Хтонь". Це уособлення війни, яке руйнує все навколо і залишає попіл, згарища, кров, трупи. Ця сцена в представленні акторів була феєричною і запам'ятовуваною.

Починалася читка в стилі легкої еротичної комедії із вічним трикутником кохання, а тривала й закінчилася для героїв складними маршрутами, які часто роздвоюються в житті. Читка викликала жваву дискусію, добре, що аудиторія не залишається байдужою, шукаючи відповіді на свої питання через драматургію пані Ірини Гарець.

Коментар від драматургині Ірини Гарець: «П’єса «Подвійна суцільна» про сьогодення, про непростий час, в якому ми живемо, про наші переживання і радості, про вибір і відповідальність за свій вибір. Оля і Аня, героїні п’єси, спробували протестувати свій життєвий маршрут. Вони стикнулися з особистими, суспільними, воєнними, любовними подвійними суцільними. П’єса розрахована на дорослу аудиторію, в її основі кілька документальних історій. Можлива постановка п’єси в Театрі Драматургів, наразі шукаємо фінансову підтримку для реалізації вистави. Я сподіваюся, що моя робота допоможе відрефлексувати виклики сьогодення, дати оцінку своєму психологічному стану, спільно пережити воєнний час і згуртуватися».

 Остап Вишня

П’єса «Вписатися за Вишню». Драматургині Тетяни Леонової.

Режисерка читання: Ольга Турутя

Актор(к)и: Ангеліна Боровець, Давид Надточій, Владислав Смирнов (Ріц), Анастасія Швед.

Нарешті на V Фестивалі сучасної драми у Києві знайшлося місце для класика. Це видатний гуморист із трагічною долею - Павло Михайлович Губенко. В народі більше відомий як Остап Вишня. Дуже добре, що сучасна українська молодь кидає свій погляд на класиків 20 століття. Ця п'єса є яскравим цьому підтвердженням. Тетяна Леонова в дебютній своїй п'єсі знайшла такий цікавий ракурс, у якому об'єднала і молодь, і багатостраждальний і незламний Харків, і розповідь про знаменитий Будинок “Cлово”, і в самій п'єсі йдеться про дослідження творчості у різних варіаціях Остапа Вишні. 

Отже, cтолична продюсерська компанія знімає документальний фільм про Остапа Вишню і звертається до працівниці Харківського літмузею, яка пише п'єсу про Вишню. Під час цієї подорожі у працівників відбуваються флеш беки повномасштабки, панічні атаки, здруження одне з одними та знаходження спільних цінностей та інтересів. Девізом Остапа Вишні було: "Хай живуть зайці!". Письменник-мільйонер, популярний і відомий на рівні з Тарасом Шевченком. А ще мисливець, який мав усі види мисливської зброї й безкоштовно консультував харківських собачників. А ще (й це вже про драматизм): Остап Вишня був в'язнем сталінських таборів і від смерті його врятували зовнішні обставини. Така важка доля класика з усмішкою на вустах.

Тож ця п'єса актуальна, як ніколи. Дякую за її оприявнення на сцені.

 Привид у Бродах

П’єса «Брідські явища» драматурга Андрія Бондаренка. Режисер читання: Ігор Матіїв.

Актор(к)и: Сергій Бойко, Олена Корзенюк, Станіслав Крушинський, Мирослав Павліченко, Анна Тамбова, Світлана Телеглова, Роман Ясіновський

На V Фестивалі сучасної драми у Києві  читали п'єсу Андрія Бондаренка "Брідські явища". Це вже друга робота автора, яку я побачив.  І якщо говорити про стиль, і про підхід до роботи, то в мене на думці одне слово - це магічність. П’єса настільки майстерно написана драматургом, що режисер читання разом із акторами зумів створити справжній магічний світ з ефектом людських і потойбічних трансформацій. За жанром його п'єса містична комедія. Події в п’єсі пан Андрій переніс на Львівщину, відмотавши стрічку часу на понад 100 років назад. У простій сільській сім'ї стається горе: помирає син, але він не до кінця відходить по той бік життя. Селянам здається, що він досі до них приходить і щоб розібратися у цій непростій ситуації, до них завітала спеціальна комісія, яка досліджує духовні явища. Сім'я не хоче відпускати дух свого сина, комісія хоче забрати його дух на вивчення й дослідження: це все і про наш час, і про часи минулі й сиві віки. Ми боїмося відпускати наших рідних і близьких, вони навіть із того світу являються нам у снах, пам'яті, старих і пожовклих світлинах, забутих речах, пам'ятних датах.

Упевнений, що ця п'єса скоро з'явиться в одному з українських театрів. І ми підемо її дивитися, і будемо згадувати своїх близьких, і наші близькі згадуватимуть нас. У наших спогадах з'явиться та теплота, той затишок, той щасливий щем миті або митей перебування з тими, кого фізично з нами вже нема.

Дякую пану Андрію за цю чудову п'єсу, бажаю натхнення на нові твори.

Коментар від драматурга Андрія Бондаренка: «Моя п’єса “Брідські явища” розповідає історію про появу привида в одній галицькій родині у 1922 році. Хоча батьки впевнені, що це їхній померлий син, до них прибуває спеціальна комісія, яка хоче офіційно розібратися з причинами явища і винести свій вердикт - чи це справді дух хлопчика, чи якийсь злий дух. П’єса основується на документальному матеріалі - тогочасній брошурі, яка містить протокольні записи роботи цієї комісії. П’єса розрахована на широку дорослу аудиторію. Текстом зацікавився Львівський театр ім. Марії Заньковецької. На жовтень цього року планується вистава на малій сцені театру у режисурі Тетяни Губрій.

Мої подальші кроки - спробувати зацікавити цим матеріалом ще якісь українські театри.

П’єса “Брідські явища” розповідає про події сторічної давності, її головна тема - намагання родини справитися із втратою близької людини внаслідок війни. На жаль, це питання дуже актуальне і для нинішніх українців, травмованих болючим досвідом смерті довкола через жахливу війну, розв’язану росіянами - знову, як і сто років тому. Як пережити смерть рідної людини? Як не втратити зв’язок з тим, хто відійшов назавжди? Мені б хотілося, щоб моя п’єса надавала своїм читачам і глядачам певний безпечний художній простір для осмислення цих болісних, але важливих питань і пошуків своїх власних відповідей».

 Слов’янські Боги в Києві

П’єса «Боги з третього під’їзду» драматургині Олени Шамріної.

Режисерка читання: Олена Шамріна

Актор(к)и: Софія Бровко, Богдан Брусник, Анастасія Лепко, Даніїл Підгаєцький, Віктор Шаманов, Олена Шамріна

V Фестиваль сучасної драми у Києві познайомив із драматургією Олени Шамріної.

Це п'єса про Київ та слов'янську міфологію. Такої п'єси нема в українських театрах. Вона розрахована на підлітків. У творі в шаржованому фокусі показані боги:  Перун, Мокоша, Дажбог, Ярило, песик Симаргл, Велес, Мара, Стрибог. У квартирі, де тусуються боги: безлад, хаос, неприбрано. Боги, як прості люди сваряться й влаштовують розбірки, намагаються збагнути, хто головний у БогоОСББ.

Ця п'єса народилася з настільних ігор, в які грала авторка. П’єсою на читанні дуже зацікавилася одна педагогиня, яка захотіла її поставити у школі зі своїми учнями. Зацікавився п'єсою також й один режисер на читці.

Коментар драматургині Олени Шамріної: «Моя п'єса про слов’янських Богів, які живуть в сучасному Києві. Аудиторія - young adult, тобто від 12 до умовно 35 років. Відкрита до пропозицій роботи із текстом надалі. Можливо, перепишу його. Точно подаватиму на конкурси і читання. Мені б хотілося передати через текст любов до рідного Києва, до його історії. Але не занудно, а в живій, пригодницькій формі».

Бажаємо всім авторам знайти театри для втілення п’єс, прочитаних на V Фестивалі сучасної драми.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм