Війна – це мир! Cвобода – це рабство! Незнання – це сила!”. „1984” Джорджа Орвелла у постановці театру " Вільні"

На день смерті видатного українського театрального режисера Леся Курбаса відбулася цікава постановка театру "Вільні". Цей театр знаходиться в Києві біля метро Олімпійська. Досить компактне розміщення театру дозволяє киянам і гостям міста в нього заглянути, побачити сценічні творіння молодих лицедіїв.

Того вечора грали "1984" за Дж. Орвеллом. Досить популярний твір, як в Україні, так і за її межами. Маємо справу з бестселером. У світі продано понад 8 мільйонів примірників. А колись ця книга була заборонена в тоталітарних державах. Наприклад, у совєцькому союзі твір "1984" став відомим тільки після 1988 року.

Навіть деякі бібліотеки в США забороняли в себе тримати цю працю англійського письменника. Та що там казати, описані паном Дж. Орвеллом тоталітарні країни нікуди не зникли.

В 2022 році в Білорусі вийшов наказ про заборону продавати цей роман. Слово автора настільки відчутне, а описана ним тоталітарна реальність настільки зрима, що сучасні диктатори б'ються в пропасниці від згадки про роман "1984". І все недарма, бо Старший брат хоче за всіма спостерігати і контролювати кожну думку, кожен крок, кожен вдих і видих своїх громадян.

Роман набув популярності після екранізації, і вже потім багатьох, численних сценічних адаптацій.

Таку адаптацію я спостерігав і в столиці.

Сцена перегороджена сіткою, на героях чорні плащі, убогі одежини на акторах, через кожні 5-10 хвилин лунає тривога, яка відволікає і акторів, і пересмикує глядачів відблисками червоного ліхтаря. Зі сцени лунають крилаті орвеллівські слова: “Війна - це мир! Свобода - це рабство! Незнання – це сила!”.

Як це все по-сучасному. Ми живемо у війні, як нам усе це так болить. Найдужче відчувається, якою брехнею годує московщина своїх громадян і всенький світ. Підмініючи поняття, ерефія підмінює і їх визначення. Кожен день годує всіх навколо дезінформацією про події в Україні, викривлює оптику реальності, робить її спотвореною, та вигідною їй самій.

Попри все вистава досить пластична. Тут потрібно віддати належне хореографу, пластичні номери виявились напрочуд переконливими й наочними, щоби відобразити похмурі сцени антиутопічної орвеллівської дійсності.

У романі створюється атмосфера постійного нагляду за громадянами, двомислення, переписування історії у вигідному для тоталітарної держави ракурсі та нової мової, створення власного словника. На театральній сцені ці ідеї відображається через такі форми: світло, звук, рухи акторів і сценографію. У постановках використовують динамічні сценографічні рішення, зокрема камери відеоспостереження, екрани та світло, які передають присутність "Великого Брата", створюючи постійний ефект нагляду за громадянами.

Театр "Вільні" пішов іншим шляхом. Створив спеціальний реквізит: посередині сцени дерев'яний каркас із дірками. В ці дірки актори вглядаються своїми очима, ніби спостерігаючи за Вінстоном і Джулією - головними героями, які боряться проти тоталітарної системи. Саме так і створюється ефект підглядання, відсутності будь-якого приватного життя людей.

Звісно, за свій вибір не бути такими, які усі, не йти за сірою масою, тупою отарою овець, які скандують заїжджені гасла, Вінстон і Джулія розплачуються власною свободою. У своєму щоденнику він напише: "Свобода — це можливість сказати, що два на два — чотири". Старший брат позбавляє їх такої можливості, насаджуючи думку, що 2*2=5. З цього починається брехня: з викривлення реальності, спотворення дійсності.

 На допитах головних героїв, у виставі дуже влучно передають атмосферу жаху й приниження особистості, Вінстон ще намагається триматися, але його стійкості характеру вистачає ненадовго й під тиском катувань він здається, зраджуючи Джулію. Вінстон Сміт уразливий, але сміливий чоловік, який переживає складний внутрішній конфлікт. Його поступова деградація, особливо під час сцени тортур, є кульмінаційним моментом, що глибоко зворушує глядачів.

Тоталітарна система ламає людей, змушує підкорятись собі, виконувати її волю. Тільки відчайдухи можуть протистояти системі, боротися за власні права й свободи. В історії України маємо багато прикладів боротьби за власну людську гідність, права, cвободи громадян. Ці приклади надихають нас зараз, сотні й тисячі українських героїв боронять нас від окупанта, захищають від натиску тоталітаризму у вигляді рашистскої диктатури.

У виставі задіяні такі актори: Олександр Нестеренко, Ганна Приходько, Сергій Чернієвський, Влад Смолянюк, Тетяна Дзюбинська, Анна Глуховцова, Севіль Мехтієва, Марія Давиденко, Вікторія Кулага, Інна Полівода, Олексій Гроза, Анастасія Ніконова

Режисер вистави - Олександра Кісілевська.

Київський театр «Вільні» створений під час повномасштабного вторгнення. У його складі актори та режисери, які втратили місця своєї творчості. За два роки театр створив 30 вистав для дітей та дорослих

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм