Війна трьома рядками

Видання побачило світ у Касселі завдяки підтримці фундації Stiftung Brückner-Kühner, а також стипендії «Hafen der Zuflucht Hessen» від Gefangenes Wort. Якщо перейти за відкритим посиланням із творчої сторінки авторки (@victoriafeshchuk), читач потрапляє на українській варіант тексту. На сайті Читомо подані ілюстрації і з німецьким перекладом, який утілила в життя Ганна Гнедкова. І які ці ілюстрації? Просто дух перехоплює. 

На кожному малюнку гра тетеріс, коли одні кубики накладені на інші. Гра одразу переносить в безтурботне дитинство, на перерви між уроками, та післяурокове дозвілля. Але не тут то було: біля такої гри є й інша реальність, воєнна.

Ілюстрації Ірини Сажинської (верстка й дизайн Оксани Гаджій) символічно поділені навпіл: щасливе дитинство і чорний кіт: ДЕНЬ 1 вчасно схопити кота//триматись за стрічку новин//усю дорогу; наївне складання кубиків один на оден і розмиті чорні цятки:  ДЕНЬ 16 після тривоги у погребі// слимаки повзуть на світло; тривога загроз усе наростає: ДЕНЬ 45 чорні хмарі//це просто хмарі//так себе заспокоюєм; у цей неторкнутий, дитинний світ торкається солдатський будень: ДЕНЬ 125 бачила чоловіка у формі//який вторував «і я тебе»//перш ніж покласти слухавку.

Кожен день впродовж 182 днів авторка описує власні переживання війни. Початок ведеться від 24.02.2022 по 24.08.2022. Піврічні спостереження повномасштабного вторгнення росії на територію України створено за таким маршрутом:  Київ — Луцьк — Демидівка — Київ — Львів \Україна\ — Перемишль \Польща\ — Демидівка — Київ \Україна\ — Кассель \Німеччина\. Себто, поетка переживала війну тут, у себе вдома і вже за кордоном. 

Що прикметно для стилю Вікторії Фещук, так це лаконічність поетичного вислову. Так мало слів, а перед нами вже постає цілий образ такої важкої, неприємної, майже безкінечної війни: ДЕНЬ 4 від сирени і до сирени//встигаєш помити підлоги//або засипле або висохне; ДЕНЬ 14 наснився добрий сон//уперше за два місяці//відбій тривоги; ДЕНЬ 131 поки платила за проїзд//жінка поруч втратила єдиного сина//на фронті.

Далебі цю книжку можна прочитати за годину. А якщо Ви читач швидкий, узагалі хвилин за 30-40. Авторка дуже скоро занурює свого реципієнта в буденність війни. І тут, на мою думку, оцей хід влучно зроблено саме для німецького читача. Адже німецькому обивателю вкрай складно розібратись у всіх трагічних подіях в Україні, котрі стаються майже кожного дня. А тут одне ємке речення, одна влучна фраза, викристалізувана думка й усе стає на свої місця. ДЕНЬ 5 а тепер боїшся довго милити голову//лишитися голою//при загрозі авіаудару; ДЕНЬ 40 стало відомо все більше//звірств// вулиці вимощені болем; ДЕНЬ 105 не встигаєш відспівувати//знайомих і незнайомих//незнайомих і знайомих.

Попри війну життя все одно тече своєю рікою. Люди не перестали їсти: ДЕНЬ 15 пропустили сирени купуючи//сир на ярмарку//запіканці бути; ДЕНЬ 18 сьогодні вбирали картоплі//як на свято мали собі//цілий день без війни; Природа страждає від війни, та навіть війна не в силі змінити ріст рослин плодів, народження й життя тварин і комах, зміну сезонів:  ДЕНЬ 50 прокинулись мурахи//будують хати біля маминих фіалок//до сирен байдужі; ДЕНЬ 51 дерева заквітчуються//мов наречені//перед загрозою авіаудару; ДЕНЬ 67 на могильних квітах//бджоли продовжують свою роботу//які ще будуть меди;  ДЕНЬ 73 київ у воєннім стані//зелений стрункий нашорошений//і однаково весняний; ДЕНЬ 75 майбутнє листя горіха//обіцяє стати//прихистком; ДЕНЬ 85 травень такий холодний//що більшість моїх знайомих//досі в лютневих пальтах; війна ніяк не впливає на релігійні обряди й свята: ДЕНЬ 52 а на вербну неділю//сірі хмарі несли сніг//і дим; ДЕНЬ 57 не принесли з церкви//жодного вогню//світломаскування; ДЕНЬ 61 готували крашанки для померлих//прикладали смородинові листочки//як вони люблять.

Звичайно, війна змінює життя, породжуючи нові звички: ДЕНЬ 64 діти з мого села//ходять в школу плести сітки//так набувають нових знань

Цікаво, що в деяких віршах ужиті колоритні слова, котрих нема в словнику вкраїнської мови. Це, наприклад, “хмарі”, “зимінь”. В Києві таких слів не почуєш, думаю, що такі словеса вживають на Рівненщині. Саме звідти родом творчиня цієї збірки. Ці слова додають своєї барви її авторським рядочкам.

Вікторія Фещук уміщує війну в три рядки. Без ком, без крапок, без великих літер. Війна у свідомості цієї авторки подрібнена на 182 щоденні унікальні спостереження. Бо для кожного війна сприймається по-своєму, кожен неповторимо її проживає. 

Вперше зустрічаю поетку, яка дуже точно й тонко передає моменти війни, зовсім не розтікаючись “мислію по древу”. Бачить це лихоліття на українських землях із різних боків. Передає його не в лоб, не публіцистично, без лозунгів та пропаганди, без документів очевидців війни. Для неї більше важать внутрішні переживання, спілкування з рідними та навколишнім середовищем, подругами й випадковими людьми, пташками й собаками, деревами й квітами. Саме вони дають їй поетичний імпульс, втілений на папері, закарбований у серцях читачів.

Добре, що наших авторів активно перекладають. Прекрасно, що Європа не скупиться на гранти й можливості для наших людей. Бо Україна боронить цілий світ од рашистської нечисті. Європа має постійно це пам’ятати, не забувати, кому вони завдячують своїм спокоєм. Чудовим є те, що саме молодь перекладають, молоді українці є нашим майбутнім, укладати кошти в молодь – це сама вигідна інвестиція з усіх можливих. Дорогу нашим молодим авторам до Європи! До світу!

Слідкуйте за нами в соціальних мережах!

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм