Колаж автора
Володимир Вакуленко – один із символів сучасної української історії. Жертва путінського режиму. Письменник, який постраждав від кривавого тирана й жорстокої, нелюдської машини вбивства під назвою рф. Учасник Євромайдану, волонтер, перекладач, громадський діяч, організатор літературного й мистецького життя на рідній Харківщині загинув від рук нелюдів у березні 2022 року.
Щоденник окупації, створений письменником, знайшла літераторка Вікторія Амеліна. Саме вона відкопала його біля мешкання Володимира Вакуленка й передала до Українського ПЕН-клубу та Харківського літературного музею. Спільно з Видавництвом VIVAT був виданий щоденника В.Вакуленка, який фіксує злочини рф на території України.
У книзі “Я перетворююсь…” зібрані вірші різних років Володимира-Вакуленка-К. (такий псевдонім автора), спогади журналістки-розслідувачки Катерина Лихогляд. Пані Катерина розшукала свідків трагедії загибелі письменника, долучилась до пошуку загиблих в Ізюмі людей. Зі смертю Вакуленка світ дізнався про місце масового поховання українців в Ізюмі, це близько 400 людей. Їх катували, мордували, знищували й розстрілювали. Таким є терор росіян проти українців, такими є монстри двадцять першого століття. Спільно з командою “Суспільного” пані Катерина створила фільм-розслідування “Записи під вишнею”. “Про зникнення та пошуки дитячого письменника, який став мішенню для окупаційного режиму тільки тому, що був українцем”.
В книзі зібрані й спогади дитячого письменника Сашка Дерманського про Володимира Вакуленка. І сторіночка спогадів про дитячого письменника від його колишньої дружини Ірини Новіцької.
Сам щоденник складається з 36 сторінок рукописного тексту. Автор дуже детально описав окупацію рідного села Капитолівка. У щоденнику можна прочитати про перші тижні вторгнення рашистів, і про зникнення зв’язку, сидіння в холодних підвалах без їжі й води, нахабну й варварську поведінку окупантів, бомбардування шкіл, садків, адміністративних будівель, відсутність харчів і продажництво, сексотство серед місцевих мешканців. Самого автора ворогам продав сусід “за банку тушонки й цигарки”. Дитячий письменник також у своєму передсмертному творінні зазначає: cвої страшніші за ворога.
Ще одним важливим аспектом жертовництва й відданості на благо країні є волонтерство під час окупації. Володимир Вакуленко допомагав місцевій територіальній обороні. Він дбав не тільки про військо, оберігав власну аутичну дитину від рашистів.
Володимира Вакуленка перепоховали у Харкові на День Збройних Сил України. На його честь у різних містах України назвали вулиці. Зокрема, найдовша вулиця в Ізюмі названа іменем Володимира Вакуленка, подібні вулиці існують в Краматорську, Харкові, Конотопі.
У Києві 25 січня 2025 року відбулося засідання літературного клубу YARBOOKLOVERS. Цю зустріч присвячено пам’яті Володимира Вакуленка.
Слідкуйте за нами в соціальних мережах!
Телеграм Фейсбук Фейсбук Інстаграм
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз