Вовочка: "Я високодуховний, байдужий до багатства і богообраний..."

Вовочка: "Тель-Авів!"

Вчителька: "Єрусалим, Вовочко! Єрусалим! Сідай, два! Завтра, щоб батьки були в школі, у директора, зрозумів?".

Вовочка: "Марь Ванна, ну, не треба! Ну, запитайте мене ще що-небудь..."

Вчителька: "Перерахуй, Вовочко, чим ти відрізняєшся від англосакса..."

Вовочка: "Я високодуховний, байдужий до багатства і вигоди... Е-е-е... А! Ось! Я - соборний! І ще... э... Не пам'ятаю, Марь Ванна..."

Вчителька: "Ти ще й богообраний - зарубай собі на носі! Усе - два. І батьків завтра - до школи..."

...Це гидко, але іноді заходжу "на болота", щоб подивитися на "високодуховне" життя орків.

Величезним потрясінням було, коли лисий професор на прізвище Караганов (до речі, "кара - тюркськими говірками означає "чорний"), так що лисина - світиться, а під нею - чорні думки, запропонував минулого року шандарахнути ядерною зброєю з Москви по "умовній Познані".

Ну, щоб їй, Східній Європі і загалом колективному Заходу, добре так не жилося і страшно стало! А то зовсім страх перед Кремлем втратили!

Тепер цей персонаж (людиною назвати не можу!) вирішив пояснити сотні тисяч трупів чоловічої половини своїх співвітчизників найвищими в його уявленнях патріотичними цілями. 

На сайті козирного інформагентства уряду терористичної федерації вийшло його чергове цілепокладальне інтерв'ю. Професор-філософ, усе-таки, повинен генерувати смисли.

Духопідйомний заголовок свідчить (мовою оригіналу):

«Сергей Караганов: Россия может себе позволить и пушки, и масло» (ria., 11.07.2024).

Що за смисли згенеровано?

Так, ті самі - з анекдоту, які ніяк не міг згадати нещасний Вовочка...

- "...стародавні російські православні мислителі і філософи не сумнівалися, що Росія - це другий Єрусалим"

- "Адже і в давнину вважалося, а тепер це все більш очевидно: росіяни незалежно від їхньої етнічної приналежності - народ, обраний Богом для порятунку людства"

- "Росія може і повинна дозволити собі і гармати, і масло. Але за умови, що попереду вона поставить дух"

- "Завдяки військовому конфлікту із Заходом в Україні Росія не тільки зупиняє його експансію, яка неминуче вела до Третьої світової війни, а й потужно прискорила своє моральне, духовне, політичне та економічне відродження".

- "Найважливіше, це те, що ми усвідомили ту просту обставину, що Росія, за висловом одного яскравого історика, це військова організація, створена російським народом. Так-так, саме так: в інших умовах ми не розвиваємося. Щоб рухатися вперед, нам потрібен стрес, стан напруги"...

Якщо пояснити останній абзац з філософської мови спеціально для Вовочки, орки здатні розвиватися тільки тоді, коли масово самогубствують самі й масово вбивають усе людське навколо себе.

Спочатку здавалося, що цей людиноненависницький жах не може тривати довго, адже те, що відбувається, вочевидь жахливо, ось-ось за поворотом настане кінець цьому божевіллю.

А смертовбивство триває і триває вже третій рік... Незліченна орда, хай на старих танках, преться на нашу рідну землю, поливає її своєю та українською кров'ю. І, вочевидь, посміюється у своїх штабах, коли влучає по дитячій лікарні...

І не видно просвіту в густому тумані з гару і кривавого поту. А "філософи" підкидають у цю топку "вугілля"...

Скільки про минулі дві світові війни написано, прочитано, переглянуто на екрані! Там, у минулому, наші предки пережили подібне Пекло на землі, згораючи в газових печах, розлітаючись на частини від вибухів в окопах, задихаючись під завалами зруйнованих бомбардуваннями будинків...

Як дивно! Ми чомусь вірили, що світ став кращим, що зло забилося під плінтус, і можливе хіба що десь у зовсім відсталих, неосвічених і нерозвинених суспільствах.

Господи, ці правителі орків, що розбагатіли на хабарах, вони ж не можуть не хотіти щасливого життя для своїх дітей десь у Лондоні або на берегах Женевського озера, вони ж набили свої кишені такою кількістю грошей, навіщо ж їм вбивати хвору дитину під крапельницею в Києві або бідну стареньку з козою під Вовчанськом?

Виявляється, хочуть убивати! І їхні філософи їм підказують: це є насолода та імпульс до розвитку.

 Ось їхній ще один філософ-ідеолог Дугін пише у статті "Філософія війни" (мовою оригіналу, бо не хочу торкатися до цього українською):

 Сквозь грязь и агонию, сквозь развороченные валы трупов, сквозь липкие валы страха и истошные приступы ярости проступают спокойные “готические” умиротворенные своды Иного. В войне есть тайный покой, тревожное большое да, сказанное жизни....

Свою мерзенну демагогію про те, що війна - це завжди прекрасно і необхідно "для розвитку", він підкріплює цитатою зі щоденника німецького націонал-соціаліста Юнгера (1895-1998) "Вогонь і кров":

"... Ласкавість крові б'ється над війною як червоне вітрило похмурої галери. Нескінченність її бажання зближує її з любовним жаром...".

Краса-то яка... Від війни, від гір трупів, від смерті ці некрофіли відчувають оргазм.

Довгі роки після Другої світової війни читати подібне вважалося поганим тоном, а то й заборонено (надто дорого в минулому столітті обійшовся людству досвід такої військової романтики!).

Але нескінченний жах полягає в тому, що нам доводиться воювати і виживати в ситуації, нав'язаній нам фашистськими філософами і письменниками.  Ще недавно вони мали славу маргіналів, але ось весь людожерський чад вирвався назовні.

Зла людина не може бути щасливою, бо залишаючись наодинці з собою, вона залишається наодинці з лиходієм,

 

- у цьому був переконаний Іммануїл Кант.

Утім, Кант (1724 - 1804)  "на болотах" оголошений іноагентом, а, залишаючись наодинці із собою-лиходієм, я думаю, ці нелюди рятуються тим, що п'ють гірку...

Читайте також:

Убити генерального директора Rheinmetall... Що відомо?