Юний, юний Штірліц йшов суворим Брянським лісом

Карикатура Олександра Сидоренка
Карикатура Олександра Сидоренка

Квітень 1945 року. Поразка Німеччини очевидна. Гітлер ходить по рейхсканцелярії і всюди бачить ту саму картину: офіцери пиячать і навіть не звертають уваги на свого фюрера. Але тут в одному з кабінетів Гітлер виявляє Штірліца, який сидить за столом і працює. Побачивши главу Третього Рейху, Штірліц схоплюється, піднімає руку і вигукує: «Хайль Гітлер!». У відповідь фюрер втомлено вимовляє: «Максимич, ну хоч би ти не підколював!»

Дуже прикольне повідомлення зустріла у стрічці новин. Виявляється, у Білорусі для учнів 10-11 класів запровадили новий предмет - "Військовий переклад". Затверджений Міністерством освіти документ скрупульозні журналісти виявили на порталі правової інформації Білорусі.

 

Вказується, що навчальна програма факультативних занять має сформувати в учнів професійні навички та вміння військового перекладача, а також допомогти їм здобути знання щодо структури збройних сил США та Великобританії.

 

За підсумками навчання школярі повинні знати військову термінологію та абревіатури, класифікацію військово-топографічних карт, а також загальні відомості про американську та британську армії та їх озброєння.

 

Але найцікавіше не це, а те, що юних «штирлиців» навчать читати зміст бойових документів та передавати їх суть, перекладати з англійської на російську військові та військово-технічні тексти, здійснювати двосторонній (!) переклад бесіди чи допиту військовополоненого, а також визначати за відзнаками військовослужбовців збройних сил навіть Великобританії, їх приналежність до звання і категорії.

 

Справді, батько зібрався воювати з НАТО!? Але чому тільки з американцями та англійцями? А як прикордонні солдати НАТО – родом з Литви чи Польщі? Їх допитувати не треба? Читати та розуміти їхні секретні військові документи вміти не треба? Визначати литовця чи поляка за відзнаками та акцентом в англійській мові не треба?

 

Ааааа! Здогадалася: і Литва, і Польща – «все буде Радянський Союз!»

 

На зустріч із Борманом Штірліц вийшов у будьонівці, співаючи пісню про Москву. «Ви б хоч конспірації дотримувалися», — пробурчав Борман. Штірліц погодився і надів темні окуляри.

 

Пам'ятається, ще в середині минулого століття у великих містах Союзу почали відкривати середні школи з поглибленим вивченням англійської мови, хоча раніше в школах навчали німецьку.

 

Хтось дуже розумний у радянському Мінобразі здогадався, що світ рухається у бік англомовних культурних та технічних зразків.

 

Вчити англійську у такій спецшколі починали з першого класу. Досі пам'ятаю лічилку

 

Teddy bear, Teddy bear, touсh the ground, Teddy bear, Teddy bear, look around!.

 

Навіщо ведмежа Тедді треба було чіпати землю (touсh the ground), а потім дивитися навколо (look around!), для мене, колишньої учениці такої школи, і через півстоліття – загадка.

 

Але пам'ятаю й досі! У нас були англійською мовою географія, історія Англії (про всяк випадок - без Шотландії), історія англійської літератури із заучуванням в оригіналі сонетів Шекспіра та віршів Бернса.

 

У старших класах – технічний переклад та переклад статей ЗМІ. Дозволена газета була лише одна «Moscow news». Газету англійських комуністів Morning Star нам читати не довіряли, хоча вона й продавалася в окремих кіосках «Союздруку». Фрондою було притягнути на урок саме Morning Star замість Moscow news і тим самим тролити милу вчительку-англічанку.

 

Але ніякої «воєнки» англійською не було, хоча Холодна війна була в розпалі і шалена гонка стратегічних ядерних озброєнь – теж. Однак радянському Політбюро на думку не спадало мілітаризувати дітей настільки, щоб допитувати… американських полонених.

 

Завдяки англійській, ми співали пісні гурту «Бітлз». Ну, старше покоління пам'ятає: "Yellow submarine", "Hey Jude, don't make it bad", "Let It Be" та інші. На відміну від наших ровесників зі звичайних шкіл, звичайно, також захоплених творчістю «бітлів», ми розуміли зміст.

 

Нас захоплювали картинки з підручника зі схемою центральних вулиць Лондона та впізнавання Трафальгарської площі, Вестмінстеського абатства та аркового мосту через Темзу.

 

Кожен з нас розумів, що навряд чи ми колись прогуляємося цими вулицями та мостом, але Лондон манив нас і зовсім не був незнайомим. Перед нами відкривався цілий світ!

 

Втім, навіть для тих, хто навчав англійську з першого класу, перекладацька діяльність та ще двостороння на рівні професійних навичок, наприклад, технічних статей, була недоступною. Для цього потрібен інший рівень філологічних знань та лінгвістичної підготовки.

 

Тож у Міністерстві освіти Білорусі, як це заведено у чиновників «радянського зразка», плани свої роздмухали і прикрасили.

 

Тому, думаю, більше, ніж «Руки вгору!» англійською юні білоруські штирліці не засвоять. А ось знайомство зі стандартами та технікою НАТО, хоч би в описі, напевно, приведуть їх у захват.

 

І також, як ми могли півстоліття тому заглянути в щілину під Залізною завісою, білоруські старшокласники, які зовсім недурні і володіють інтернетом, зайвий раз зможуть оцінити різницю між «вони» і «ми»

 

Коротше:

 

повітря свободи зіграло з професором Плейшнером злий жарт…

 

Читайте також:

 

Як ми збили літаючий сарай Кремля? Експертиза Громади

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

 

Telegram: https://t.me/ogoNOVYNA

 

 Facebook: https://www.facebook.com/ogo.novyna     

 

  Viber: http://surl.li/kufhk

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту