Колаж Олени Зеленіної.
Маріуполь - єдине велике українське місто, яке за три роки кровопролитної війни Росії вдалося спочатку захопити, а потім і утримати. Ціною розгрому інфраструктури, масового відтоку мешканців (за різними оцінками, від 280 тис. до 430 тис.) та їхньої загибелі (за українськими оцінками, щонайменше 20 тис.).
Приклад Маріуполя - це приклад того, що могло б чекати на Харків, Одесу, Запоріжжя, якби СВОлочна операція повністю пішла за путінським планом.
Тепер Росія всіляко прагне закріпити у свідомості місцевих і не тільки жителів: вона тут була завжди.
Про те, як у зруйнованому загарбниками місті розгорнули фронт історичної пропаганди, розповів історик Костянтин Пахалюк. А ваша оглядачка доповнила його розповідь своїми спогадами і нотатками.
Жданов і «правильна»
українська дитина
Наприкінці 2023 року Путін доручив уряду Санкт-Петербурга розглянути питання створення у «визволеному» Маріуполі музею сподвижника Сталіна - Андрія Жданова, чиє ім'я місто носило в 1948-1989 роках.
ДОВІДКА «Громади»
ЖДАНОВ Андрій Олександрович (1896, Маріуполь –1948, Москва) – один із провідних ідеологів та організаторів більшовизму сталінської доби.
З фантастичною оперативністю - не минуло й півтора року з моменту оголошення! - у будинку, де колись жила сім'я Жданова, відкрилася експозиція.
Першу екскурсію проводила директорка Музею оборони і блокади Ленінграда Олена Лезік, філією якого і став цей музей.
Висвітлюючи подію, російські ЗМІ концентрували увагу на присутності онука заголовного героя - мовляв, ось приклад вшанування сімейної пам'яті.
Як зазначає Костянтин Пахалюк, вона, щоправда, виявилася такою, що явно скучила за державним піклуванням.
Ми дуже важко свого часу пережили 1980-ті роки, коли пам'ять про Андрія Олександровича було фактично розтоптано,
- заявив онук, маючи на увазі чи то повернення Маріуполю його історичної назви, чи то перекваліфікацію в Україні музею Жданова в Музей народного побуту.
А може, натякав на «образливу» зв'язку імені Жданова зі сталінськими репресіями, включно з тим фактом, що його дід «героїчно» підписував розстрільні списки невинних?
...Ваша авторка побувала в цьому одноповерховому старому будиночку 2012 року. Невелика, дуже затишна філія міського краєзнавчого музею Маріуполя була присвячена не просто «народному побуту», а самобутності культур людей різних національностей, які заселяли територію Приазов'я наприкінці XVIII століття.
Можна було побачити вбрання і предмети побуту українців, греків, євреїв, німців, росіян...
Наприклад, тут експонувалася Тора 18 століття та унікальне грецьке блюдо з видавленим у металі виноградом.
На 2022 рік етнографічне зібрання містило більше 5 тис. музейних предметів. Під час повномасштабного вторгнення російської армії будівля музею вціліла. Але найцінніші предмети були вивезені окупантами за межі Маріуполя и судьба их неизвестна.
Сьогодні, якщо погуглити, відомостей про колишній Музей народного побуту майже немає в російськомовному сегменті інтернету. А посилання довоєнного часу показують помилку 404.
Пам'ять про багатонаціональний і полікультурний регіон стирається з таким завзяттям, як навіть більшовикам не вдавалося стирати пам'ять про «прокляту буржуазію» Російської імперії.
Судячи з повідомлень ЗМІ, в експозиції нового музею інформації про участь Жданова в сталінських злочинах немає і в помині.
Його сімейна історія перетікає в розповідь про діяльність на державній і військовій ниві як одного з керівників Ленінграда під час блокади. А це дає можливість перейти вже до історії Маріуполя, щоправда, сучасної: як Z-спадкоємці Перемоги «звільняли» місто.
Жителі Маріуполя також зазнали тяготи блокадних страшних днів. Ці спогади назавжди залишаться в пам'яті наших людей,
- заявив глава окупаційної адміністрації Олег Моргун.
Схоже, він сам навіть не зрозумів, що мимоволі зрівняв гітлерівських і путінських нацистів...
Відкриття музею Жданова можна розглядати як образу як маріупольців, убитих або вигнаних зі своїх будинків, так і блокадників, у яких залишилася недобра пам'ять про Андрія Жданова, який керував в обложеному німецько-фашистськими загарбниками місті.
«...отримання в блокадному Ленінграді співробітниками Смольного і керівниками середньої партійної ланки немислимих для простих городян навіть за мірками мирного часу продуктів не вважалося соромом. Ба більше, ймовірно, було нормою. ...Влада не переконала, не організувала, врешті-решт, не примусила залишити місто ... жінок, дітей, старих. Народ був наданий сам собі...». (Зі статті історика Микити Ломагіна «До 70-річчя зняття блокади Ленінграда»).
Заступник губернатора Санкт-Петербурга гордо опублікував фото музею Жданова і зазначив, що його відкрито за дорученням президента Володимира Путіна. Відкриття, приурочене до 80-річчя Перемоги, мовляв, «збереження історичної пам'яті - стратегічне завдання».
Як зауважив Костянтин Пахалюк, у ці історико-політичні ігри втягнули й дітей, організувавши виставку їхніх робіт.
Місцеве ЗМІ випустило сюжет зі школярем молодших класів, який зробив макет свого зруйнованого будинку, поруч із яким він помістив танк і окоп із радянською червоною зіркою.
На камеру хлопчик розповів, як під час блокади Маріуполя ховався в підвалі від снарядів, що було страшно і голодно, і як він радів, коли «російські солдати дали йому їжі».
Не збираються зупинятися...
У поточний рік 80-річчя Перемоги росіяни не збираються зупинятися, продовжує Костянтин Пахалюк. Біля музею Жданова обіцяють поставити його бюст, а місто - прикрасити стелою військової слави.
Єдиний виняток для скорботної пам'яті зробила Російська православна церква. У листопаді 2022-го на території Свято-Михайлівського собору освятили поклінний хрест у пам'ять загиблих мирних жителів міста. Обговорювалося й відкриття в іншому місці повноцінного пам'ятника, однак, як ми розуміємо, віз і нині там.
Церква - зручний і вірний союзник путінської влади, якій дозволено трохи більше, ніж решті, у справі розмови про державні злочини - чи то сталінські репресії, чи то цивільні жертви окупованого міста.
Воно-то й зрозуміло: молитися за загублені душі можна, а питати, хто злочинець, - кримінальна стаття.
Знищений під час штурму завод-гігант «Азовсталь» пропонується перетворити на індустріальний парк, де будуть і діючі малі підприємства, і промисловий музей сталеваріння.
І я не можу не погодитися з істориком:
Убити живе підприємство, щоб за допомогою його трупа заробляти гроші на морально не обтяжених туристах - так, виглядає як символ культурної політики путінської Росії.
«Жах не в руїнах»
Навесні 2022-го, під час штурму, краєзнавчий музей Маріуполя згорів, втративши практично всю колекцію: з 60 тис. експонатів залишилося близько 2 тис. Здебільшого книги та половецькі кам'яні баби.
... Авторка побувала в міському краєзнавчому музеї 2012 року. Він розміщувався в будівлі ще імперського Будинку ветеранів для покалічених воїнів Першої світової війни.
Сподобалася експозиція, складена зі смаком та історичною витонченістю. І можна було здогадатися, що в запасниках має бути ще чимало цікавого.
Художній музей імені Архипа Куїнджі - його філія - сильно постраждав від російського обстрілу і (про що розповідала «Громада»).
У російських ЗМІ традиційно всю провину за руйнування поклали на «українських націоналістів».
Але найжахливіше - не самі руїни. Найжахливіше, що на попіл тут намагалися перетворити історію людей, їхнє місто, їхню землю, все, чим вони жили,
- лицемірно писала офіціозна «Российская газета».
Що ж, правильно сказано, якщо знати, хто саме вторгся в мирне місто і багато днів бомбив і розстрілював його впритул із танків і ствольної артилерії!
...У 2012 році ваша оглядачка зробила це фото в міському краєзнавчому музеї Маріуполя. Юна дівчина-гімназистка написала у своєму щоденнику:
Мне мил обычай старины
Писать приветствия в альбомы.
Пройдут года и стих знакомый
Дохнет приветствием весны.
... Дівчинка не сама склала ці рядки, а запозичила, як це було модно, у поета графа Голенищева-Кутузова (1848-1913).
Але це не настільки важливо, я відразу ж звернула увагу на дату: 25 березня 1916 року.
Цікаво, як склалася доля цієї дівчинки? Пережила вона революцію і дві війни в Маріуполі чи стала біженкою-переселенкою, а альбом зберігся на чужому горищі?
Немає відповіді...
І від цієї німоти настає сумне відчуття: ми так само, як ця дівчинка, ще не так давно не знали, що на нас чекає, які страшні випробування попереду...
Тепер навіть саме це дівоче послання, що дивом збереглося з минулого столітньої давності, згоріло без сліду, ставши попелом у новій війні.
Усередині музею лежать кістки доісторичних тварин часів палеоліту, яким не менше 18 тис. років. Вони вкриті золою і попелом. Тут же знаходяться грецькі амфори XVII століття. Перше, що впадає в око на тлі загальної розрухи, - вцілілі скіфські скульптури і незаймані пострілами статуї політичних діячів,
- так описували те, що відбувається навесні 2022 року окупаційні ЗМІ.
Не помер Жданов?
Сьогодні на цьому попелищі повстає... Жданов!
Андрій Жданов відомий також своєю доповіддю 1946 року, що лягла в основу партійної постанови «Про журнали “Звезда” і “Ленинград”.
Доповідь була розгромною щодо віршів Анни Ахматової і сатиричних оповідань Михайла Зощенка.
Ахматову Жданов презирливо назвав далекою від народу «напівмонашкою-полублулудницею», Зощенка - «покидьком літератури».
Дмитра Мережковського, В'ячеслава Іванова, Михайла Кузьміна, Андрія Бєлого, Зінаїду Гіппіус, Федора Сологуба партійний функціонер охарактеризував як представників «реакційного мракобісся і ренегатства в політиці та мистецтві».
Він був «головним пропагандистом» Радянського Союзу після Другої світової війни і відповідав за розробку радянської культурної політики.
Доктрина Жданова залишалася чинною до смерті Йосипа Сталіна.
Попри те, що інколи Сталін різко критикував Жданова, той до самої смерті зберігав своє місце в «близькому колі соратників».
Цікаво, що Жданов вважався найімовірнішим наступником Сталіна, але помер раніше за нього. При цьому причина смерті Жданова, який помер у віці 52 років, досі залишається загадкою.
У російських джерелах фото з музею Жданова в Маріуполі є сусідами зі знімками з музею «Бункер Жданова» в Петербурзі, де восковий черговий НКВДист телефонує нащадкам просто з бункера...
Читайте також:
Топ-ІПСО тижня (03.03 - 09.03. 2025): Pravda от чатбота и ничего, кроме Pravda…
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз