Золоті яблука

У 2020 році ситуація з яблуками була аналогічна. Цей фрукт із божественного саду не міг собі дозволити. Ніби прості округлі форми, ростуть на деревах, солодкаві й кислі, чарують і манять своїм видом, а придбати їх вже зась. Через космічні ціни. Це для мене горе, неврожаї розлучили мене з солодким дитинством і вітамінізованим наповненням мого єства. Дитячі спогади про яблучні пироги й садові забави розсипались, як переспілі антонівки. 

Спочатку я чортихався, потім лаявся, коли ж із мене вийшла глибока чортизна, от тоді полилася чиста поезія. Непросто собі вийшла чортояблучна поезія, залунав цілий маніфест про здорожчання цін на садочково-райський фрукт. Ось він:

Апокаліптичний вірш про яблука

Пане, Яблуко!

Наша планета - ваша голова

Куди поверне, куди покотиться, що з нею -

Де буде вона?

В яку галактику порине, чи обернеться в зоряний пил?

Поверніться на землю, між людський натовп і вир.

Сади наші обмілілі, дерева не зроджують планети

Не падають на їжакові плечі, червонощокі яблунети

Земля не приймає яблук, бо їх ніде й нема

Поїло їх підземелля, хвостатий, рогатий Сатана

У Сатани із пащі линуть одні яблунячі недогризки

Він зажерливий, бридкий, потворний і слизький

Яблук нема, нема заліза й цинку

Позникали яблучка всюди, й нема і на ринку.

Де ви Голдени, Симиренки, Фуджі, Гренні Сміти, Джонатани

Поверніться! Благаю! Без вас України вже скоро не стане

І впав цей важкий маніфест на вуха білгороддністровців так само, як яблуко бебехнулося об Ньютонову макітру. За що чесні вуха білгороддністровців постраждали від чортояблучної поезії київського мистця? Бо запросили на церемонію вручення премії “Золота молодь”. Так. Але ж не очікували, що з великої сцени поллється скрип, гвалт, образа на рогатого із аду за такий ціноцид гаманця простого вкраїнського громадянина. Мене плескали по плечу, дякували за чортояблучну поезію, запрошували ще читати вірші наступного року. Чортяцькояблоцьку поезію надрукували в ошатному журналі й премію дали непросту таку...із самого золота. Блищить так моя премія на стіні в хаті, як ті яблука недосяжно-космічні яблучка в лотках супермаркету.

Якщо відпустити богів і чортів, зійти з високих, райсько-пекельних тронів і опустити релігійні причини здорожчання яблук, перейти в земну площину, ситуація виходить наступна. Як пишуть розумні яквономісти, минулорічні неврожаї,  весняні заморозки. Ще й посуха в окремих областях додається до всіх яблуневих поневірянь. Яблукам і самим шкода, великий їх обімає жаль, що вони не потраплять до шлунків рідних українців, поїдуть десь по за кордонах годувати шлунки іноземців. Печаляться, що не потраплять до нутра співвітчизників, у пироги, на фотосесії з осінніми гілками, в дитячі ранці. Гірка накрила їх доля, бо не поцілують вони зуби селян і мешканців панельних дев’ятиповерхівок Така сумнояблучна історія склалася в 2025 посередині літа.

Я ж сиджу вдома, дивлюсь на свою золоту премію і думаю: може, хоч покусати її своїми пломбами й коронками, щоб згадати той смак. Солод тих первозданних яблук, створених Богом і таких недосяжних до вуст простих громадян із мізерними заробітками.  Хотілося би просто потримати золотенькі яблучиська в руках — бо округлі солодкі форми з дерев, схоже, залишилися лише в поезії.  Навіть еквадорські банани дешевші за неньківські яблунята. Катастрофа я вам скажу. Це яблучний апокаліпсис!

Ярослав Карпець

 Слідкуйте за нами у соціальних мережах:  

Телеграм Фейсбук Інстаграм