Релокація підприємства з Харківщини  у стилі вестерн: дозвіл СБУ, дрон та ковбасний «приз»

Під час окупації цехи були зруйновані через обстріли, майно пограбоване. Коли Руську Лозову звільнили, Олександр вирішив перевезти  вціліле обладнання на Тернопільщину.

Перевозили впродовж трьох місяців під обстрілами, ризикуючи життям. А через кілька місяців  релоковане підприємство запрацювало у Копичинцях на Тернопільщині.

Як підприємцю доволі швидко вдалося відновити бізнес на новому місці? Як допомагала йому в цьому громада?

Про випробування, які довелося пережити, та про майже детективну історію у стилі вестерн, як релоковане підприємство з Харківщини і  Копичинецька громада знайшли одне одного,  медійники з 10 регіонів України дізнавалися під час престуру, організованого Харківським пресклубом.

-  Компанія була заснована 2009 року, потужне виробництво було розташоване в селі Руська Лозова Харківської області на площі майже 5 тисяч квадратних метрів,  - розповідає Юрій Слісенко, начальник виробництва. – На підприємстві працювало понад 60 людей, ми входили до трійки найбільших виробників шкільних меблів в Україні.

Експортували до Литви, Румунії, Молдови. Зараз на місці виробництва  майже нічого не залишилося…

З початком повномасштабної війни підприємство потрапило в окупацію. Після деокупації Руська Лозова стала  сірою зоною. Але ми наважились вивезти залишки нашого виробництва. У нас там було чотири цехи, один з них згорів повністю, решта була  пошкоджені під час обстрілів.

Почали переїжджати у Копичинці в серпні 2022 року.

-  Переїжджали буквально на порожнє місце, - згадує Юрій Слісенко. -  Потрібний був масштабний ремонт приміщення. Три місяці ми докладали багато зусиль, щоби відремонтувати  занедбане приміщення і запустити виробництво. Наприкінці листопада почали запускати обладнання. І знову почали виробляти меблі.

Першими замовленнями були лавочки для бомбосховищ та укриттів.

Разом з Олександром Сідельником до Копичинців приїхало п’ять фахівців - технологи, конструктори, майстри ділянок, а робочих на виробництво набрали вже тут, в громаді.

Зараз на підприємстві працює більше 40 осіб. Працюють люди не лише з Копичинців, але й з сусідніх громад.

Наразі підприємство відновилося не повністю -  на 70%.

-  Ми вивезли майже усе обладнання з  цеху металообробки, - розповідає Юрій Слісенко. - Це  був єдиний цех, який не горів, але приміщення  його було пошкоджене. Тільки ми вивезли обладнання, за тиждень  туди був «приліт», і приміщення зараз зруйноване. Вдалося  також вивезти частину дороговартісних  верстатів з ЧПУ для виробництва корпусних меблів з деревини, половина цього обладнання згоріла.

Минулого року обіг коштів релокованого з Харківщини підприємства  становив 70 млн гривень, з них 2 млн  гривень сплачено у вигляді податків. На Харківщині  у передвоєний 2021 рік цей показник перевищував 100 млн. гривень.

Втрати підприємства внаслідок війни сягнули 10 мільйонів доларів. Лише на складі згоріло  продукції більше, ніж на 1 мільйон доларів. 

Знайти приміщення для розміщення релокованого  меблевого виробництва було вкрай складно. Олександр Сідельник у пошуку потрібного приміщення об’їздив чимало громад у західній частині України.

 Втім, потрібного варіанту все не  було.

 -  Справа в тому, що ми займаємося також виготовленням металевих меблів, і  в цеху встановлено великогабаритне обладнання, кран-балки, - пояснює  начальник виробництва Юрій Слісенко. -  Ми довго не могли знайти приміщення. Ті, що нам попадалися, були  не пристосовані до нашого виробництва, мали низькі стелі, і там неможливо було розмістити обладнання. 

Нам потрібний  був високий ангар  або приміщення, де можна  було би встановити кран-балки, тонами завозити труби і переробляти її в меблі.

В Копичинцях Олександр Сідельник нарешті натрапив на  те, що шукав. Це було приміщення колишнього АТП. Тут і розмістили меблеве виробництво.

- Це велика за розміром будівля, 2 тисячі квадратів одним майданчиком, - зазначає Юрій Слісенко. - Висота приміщень 5 метрів, ми змогли встановити  і кран-балки, і аспіраційні системи.

Наразі на підприємстві  ще не завершено ремонтні роботи, не встановилено повністю все обладнання.

- У нас є пошкоджене устаткування, яке потребує ремонту та наладки, - зауважує  начальник виробництва. - Ми найняли команду електромеханіків, які зараз займаються відновленням цього обладнання  з подальшим його встановленням.

За грантові кошти  на підприємстві придбали чимало  нового обладнання. Зокрема, комплекс лазерного різання металу, апарат лазерного зварювання, аспіраційну систему тощо.  

-  За радянських часів в АПТ ремонтували автобуси, - розповідає  Богдан Келічавий,  Копичинецький міський голова . - Потім там був агрохолдінг «Мрія». Тепер він називається «Контінентал».

Власники купили приміщення, але  ним довгий час не користувалися, воно стояло занедбане,  навіть дерева на даху поросли. Територія була у жахливому стані. Власником цієї компанії  була держава Саудівська Аравія, а генеральним директором – громадянин Німеччини.

Коли підприємства зі сходу та півдня України почали релоковуватися у західні регіони, меру  міста Копичинці вдалося переконати власників цього приміщення, щоби вони виставили цей об’єкт на продаж.

 

-  Ми вирішили познімати  дроном територію АТП, а також у середині приміщення, щоби виставити відео у соцмережах, - розповідає про пригоди, що виникли з продажем цього майна Богдан Келічавий. – Але виявилося, що під час війни дроном  знімати не можна! Тож довелося брали дозвіл  в СБУ, щоби запустити дрон, а під час його запуску на майданчику були присутні військові.

Ми зробили відео і кинули  його в соцмережу. Але, як забезпечити його поширення і перегляди? Тоді ми оголосили розіграш для тих, хто активно  його поширюватиме. Головний «приз» - ковбасні вироби на знак подяки за поширення.

І це спрацювало.

Відео набирало обертів, до нас почали звертатися  представники бізнесу, вони розглядали цей варіант. Але приміщення доволі  велике, і не кожному воно підходило

В цей час Олександр Сідельник шукав приміщення для релокації  свого виробництва на Рівненщині. А на зворотньому шляху він завернув у Копичинці…

Підприємство працює у Копичинцях  вже майже два роки. Тут знову почали експортувати продукцію - до Румунії та Молдови. В планах розширення виробництва – створення ще одного майданчика на заході України. І збільшення експорту продукції.   

Читайте також:

«Лікарняна банда», яка завжди приходить на допомогу. Часом проблеми шокують навіть бувалих волонтерок…