Алла Півненко: Освітлене спалахами війни. Частина 3.

«Ми жили «за високим парканом», але іноді інше вривалося в наше життя. Якось ідучи зі школи, побачила незвично вдягнену молоду жінку, яка йшла назустріч. Привіталася, та дивилася ніби по-особливому на близьке, але втрачене. То приїхала колишня просянська, під час війни  вивезена до Німеччини. Мешкала за кордоном і навідалася на батьківщину до рідних. Дивною здалася її історія, бо ми нічого не знали справжнього про війну». Реалії «суспільної відлиги», дозвіл готувати мистецтвознавців у Києві, а не чекати фахівців з Москви і Ленінграда. Це та інше у спогадах Алли Півненко про 60-ті.