Леоніда Логвиненка я знаю давно, колись працювали у газетних редакціях на сусідніх поверхах харківського Будинку друку.
Запам’яталося, як під час одного з прес-турів Харківщиною, Леонід прямо в мікроавтобусі дістав виданий альбом фотографій із зони АТО.
Це дуже сильне враження, коли застиглі миті війни ти перегортаєш як книгу...
Краєвиди з розбитими будинками, змучені обличчя людей, сумні ниви...
Зірке око майстра звично помічає та фіксує нашу увагу на деталях. Можливо, саме у цьому перевага фотографії. У мелькаючих кадрах відеосюжету глядач не встигає зосередитися саме на деталях, які часто говорять про те, що відбувається більше, ніж цільне "полотно".
В анонсі виставки у Харкові його назвали фотографом. Але він - не фотограф у звичайному значенні слова, він - класний фоторепортер, який завжди виявляється в гущі історичних подій.
І водночас, за відгуками глядачів, кожне його фото можна дивитися як повнометражний фільм. Завдяки сюжетній наповненості...
Наш колега Леонід Логвиненко пише фотолітопис сучасності. І Харків трагічних військових днів залишиться і в нашій пам’яті, і в історії країни, в тому числі завдяки його невтомним зусиллям.
Майже одночасно з виставкою у Харкові в Іспанії, Українському домі Валенсії, відкрилася виставка, яка присвячена широкомасштабному вторгненню рашистів в Україну.
Там експонуватиметься кілька його робіт. Це вже п’ята за рік виставка за кордоном, присвячена війні, у якій він бере участь. На деяких з них роботи купували, а кошти передавалися ЗСУ. На цій, іспанській, Льоня навмисне запропонував кілька світлин з 2014 - 2016 років, аби не забували, що війна почалася не рік тому.
Виставку відвідали місцеві депутати, консули Литви та Польщі, представники медіа.
