Досьє "Громади". “Ти як?” - від страху до відваги

Експозиція, над якою працює команда з вісьмох кураторів, розташована на всіх п’ятьох поверхах Українського Дому і включатиме майже 500 робіт, створених 100 українськими митцями після початку повномасштабної війни РФ проти України.

Володимир Будніков.Без назви. 2022.

Міністр культури та інформаційної політики в Міністерство культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко:

- На питання «Ти як?» під час війни просто відповісти «все ОК» - вже не виходить. Це набуває зовсім іншого змісту. І я розумію, що роль мистецтва, культури в цій історії надзвичайно велика.

Я пам’ятаю, як буквально через два тижні після того, як російські війська відігнали від Києва, була перша прем’єра в театрі імені Лесі Українки. Після першого спектаклю, дівчина, що сиділа поруч, почала плакати.

Я спитав її:  «Як ти?» Вона сказала: «Не хвилюйтесь. Це від щастя…»

Влада Ралко. Гості. 2023

Бум сучасного й не тільки мистецтва, взагалі культури під час війни - це десятки прем’єр в українських театрах, це сотні виставок в Україні й тисячі культурних акцій за кордоном.

Данило Мовчан. Атака. 2022.

Під час дискусійної програми більше 20 експертів, серед яких науковці, дослідники, підприємці, представники державних інституцій та громадських ініціатив, говоритимуть про досвід українського суспільства з 24 лютого, формування пам’яті про війну та зміни, що відбулися в кожному з нас та країні в цілому.

Фото: Ukrainian Museum of Contemporary Art

Чи може мистецтво бути документом та свідчити про події? Якими мають бути нові меморіали? Чи нормально думати про це вже зараз і чи існує правильний спосіб пам’ятати? Хто має працювати з колективною пам’яттю в Україні — держава, суспільство, професійна спільнота?

- Не існує правила, коли потрібно починати працювати з пам’яттю війни. Будувати меморіали краще після перемоги, але починати говорити про це необхідно вже зараз, аби зрозуміти, що саме з цього досвіду ми хочемо взяти в майбутнє, — кажуть кураторки дискусійної програми та засновниці платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Оксана Довгополова і Катерина Семенюк. — Комеморація — це довгий процес, який може тривати десятиліттями.

Жанна Кадирова. Вишивка із серії "Тривога"

Тому ще до перемоги потрібно визначити стратегію, концептуальні рамки, правила гри та червоні лінії. Сподіваємося, що дискусії допоможуть закласти підвалини цього процесу…

Юлія Карпець, кураторка:

- У зламі війни з’являються сучасні реалії, вони так само органічно вживлюються в мистецтво. Свідомі власної вразливости, зосібна у фотографії, ми стикаємося з етикою зображення трагедії.

Художник Юрій Пікуль.

Коли безпосередні ословлення та прямий візуальний образ неможливі, ми прагнемо до винайдення наново словників, які допоможуть схопити наше теперішнє.

Відтак художні практики сповнюються тепловізорним баченням, омонімійними двозначностями, анонімністю з метою безпеки себе та ближнього та емпатією до світу навколо.

Данило Галкін. Витраж. придбаний на OLX.

Прикмета «нової оптики» — це її недоконаність та радикальна відкритість до майбутнього; це світогляд (погляд на світ) який міниться тут і зараз.

Фото Алиса Готт. ФБ-сторінка

Аспект – зображення смерті – виділила мистецтвознавиця, кураторка Ukrainian Museum of Contemporary Art/UMCA Ольга Балашова.

Вона це зробила на прикладі роботи  «Ізюмський ліс» авторства Яни Кононової. В якості акредитованої журналістки Яна була присутня на ексгумації і бачила все на власні очі.

Журналістка переводить документальний кадр в категорію художнього, змінює фокус і акцентує вашу увагу на обличчях ДНСНників, які виконують найстрашнішу з можливих робіт.

- Такий підхід дозволяє нам довго дивитись на цей образ на відміну від документальних кадрів, на які я не могла дивитись, і усвідомлювати, що ця робота не тільки про катастрофу і жартовність, а й про врятовану гідність, – зробила висновок Ольга Балашова.

Дмитро Олійник,журналіст Bird In Flight:

Виставка суголосна психологічній стійкості українського глядача, якої ми досягли, пройшовши через відчай, апатію, ненависть та нетерпіння.

Фото: Ukrainian Museum of Contemporary Art

Серед авторів, які звертаються до теми нового бачення та дотичних, – Єгор Анцигін, Костянтин Поліщук, Віталій Кохан, Сергій Западня, Данило Мовчан, Василь Ткаченко, Ольга Штейн, Віктор Петруня, Олександр Крижановський, Василь Дмитрик, Люся Іванова, Павло Величко.

З харків’ян – вуличний графічний філософ Гамлет.

Інсталяція: Гамлет Зінківський.

Випускники Харківської академії дизайну та мистецтв Роман Михайлов та Елиза Мамардашвили.

Роман Михайлов. Степ. Малюнки на айфоні. 2022.

Поліна Полікарпова  — представниця молодого покоління харківських фотографів. Закінчила бакалаврат за спеціальністю “Мистецтвознавство” в Харківській державній академії дизайну і мистецтв (2009-2013).

Поліна Полікарпова. Мама і Харків. Фотодрук на пінокартоні.

Олена Окунєва, мистецтвознавця:

- Виставка “Ти як?” – це такий музей мистецтва воєнного стану, де діалог між роботами доволі специфічний. Варто сприймати це як калейдоскоп, мозаїку, множинність досвідів, серед яких дійсно можна віднайтися, допомогти собі щось зрозуміти про війну, про травму, про світ, про самого себе.

 

Євген Клименко. Блокпост.

Довідка "Громади"

UMCA є проєктом Громадської організації «Музей сучасного мистецтва». Як пояснює голова правління UMCA, співзасновниця ГО МСМ Ольга Балашова, UMCA - це мережева музейна інституція нового типу.

В перспективі вона складатиметься з автономних музеїв сучасного мистецтва в Києві та регіонах (Львів, Полтава, Маріуполь, Крим та ін.), які матимуть спільну колекцію та взаємодіятимуть через цифрову платформу.

Платформа надасть доступ до впорядкованої бази творів українського мистецтва другої половини XX – XXI століть із державних та приватних колекцій. Презентація Цифрової платформи запланована на осінь 2023 року.

 Читайте також:

Досьє "Громади". Останній футурист

Досьє "Громади". Магія Куїнджі всупереч окупантам (фото)