Артбук «Липці» розповідає про важливість мати своє місце на землі

Авторка книги, українська художниця Ольга Бабак розповіла про свій творчий задум кореспонденту ЛИПЦІ Gromada Group.

Липецькі поля — це символ життя

Ольга Бабак — українська художниця родом з Харкова. Значну частину свого дитинства вона провела у селі Липці, на батьківській дачі.

— Липці є для мене особливим місцем, творчою Меккою. Зазвичай влітку батьки часто приїжджали у Липці та, звичайно, брали мене з братом. Ми там проводили все літо. Дуже добре з дитинства пам’ятаю поля — пшеничні, соняшникові, — розповідає мисткиня.

У 1990-ті поля починалися відразу за її будинком, тож вони з батьком дуже часто їздили малювати соняшники. — В дитинстві я, звичайно, найбільше часу проводила на водосховищі, але особливо яскраво з дитинства я пам’ятаю саме поля. Для мене поле — це як символ життя, тому що воно і годує, і самі рослини — це щось таке, що асоціює з такою стійкістю, з життям, — згадує вона.

Вкорінені в землю рослини, що тягнуться вгору до сонця справді є чи не найкращим символом життєствердної сили, приналежної одразу до кількох світів (підземного, земного і небесного) та трьох часів — минулого, теперішнього та майбутнього.

Подолати травму від окупації Липців допомагає творчість

Саме ці теми вкоріненості у локус та нерозривного, можна навіть сказати генетичного зв’язку з місцем найбільшою мірою цікавлять Ольгу Бабак як мисткиню.

— Я займаюся в основному графікою, мені також цікаві артбуки. Піднімаю теми ідентичності та зв’язку з певним місцем, яке є визначальним для людини, її особистості та сприйняття світу, — каже художниця.

Для Ольги Бабак таким місцем стали саме Липці, зв’язок з якими вона відчуває, підтримує й осмислює в своїх творах. Особливо проникливо вона відчула його після початку широкомасштабного нападу росії на Україну.

— Втрата фізичного зв’язку з Липцями, відсутність можливості у будь-який момент приїхати туди змусили мене замислитись про процеси, що відбуваються й особисто в мені, і взагалі в суспільстві, — зауважує моя співрозмовниця.

Творчість стала для неї способом перепрожити й осмислити травматичний досвід, адаптуватися й подолати травму тимчасової втрати. Про віру художниці в те, що ця втрата не назавжди, свідчить назва створеного нею мистецького проєкту про Липці.

Без Липців — «Тимчасово», з Липцями назавжди

— Проєкт «Тимчасово» я придумала тоді, коли ми тимчасово переїхали жити до Івано-Франківська. Спочатку почала малювати по спогадах нашу дачу, околиці Липців, Липці. Те, що першим і найчастіше згадувалося, було у пам’яті найяскравішим, — розповідає Ольга Бабак.

Поступово художниця почала глибше досліджувати матеріали про Липці, розглядати зроблені раніше фотографії, а також світлини і малюнки, зроблені її батьком.

— Виявилося, що багато з того, що я створила, засноване на давніх, ще дитячих, спогадах і зараз має вже зовсім інакший вигляд. Це видалось мені надзвичайно цікавим, тому я почала ще ретельніше працювати над проєктом.

Завдяки цьому проєкт «Тимчасово» набув нових вимірів, стаючи дедалі глибшим і різнобічним, включаючи не лише картини та малюнки, але й інші графічні роботи, світлини, тексти…

— У такий спосіб я реконструювала свої спогади, — пояснює Ольга Бабак. — Мені здається, що в цій війні росія хоче позбавити нас зв’язку з нашим домом, з нашою землею. Зробити нас людьми без власного родоводу, без свого місця, розірвати наш зв’язок з минулим, зі своїми пращурами.

Так проєкт «Тимчасово» став відповіддю окупантам, допомагаючи поновити і зміцнити ослаблі ниточки зв’язків з минулим і Липцями як малою батьківщиною. Зрештою зі створеного у його межах доробку постала арт-книга «Липці».

Артбук «Липці» стверджує нерозривний зв’язок з малою батьківщиною

— Ця книга є одиничним арт-об’єктом і я не планую робити її багатотиражною. Це книга художниці, яка є мистецьким твором, особистою рефлексією прожитого і пережитого, творчим втіленням мого внутрішнього самовідчуття, — тлумачить мисткиня.

Вона стала важливою не лише для самої Ольги Бабак, але і для її батьків, які так само болісно відчували втрату і розрив із рідними Липцями.

— Дивлячись, як переживають батьки, я мала допомогти їм прийняти тимчасову втрату і віднайти сили та нові смисли для того, щоб подолати травму, — наголошує художниця.

Вона розповідає, що в Івано-Франківську продовжив творити також і її батько, часто вдаючись до зовсім нетипових раніше для нього матеріалів, технік та сюжетів. Мистецтво стало для нього порятунком і ствердженням нерозривності далекого, але нерозривного зв’язку з Липцями.

— У книзі про Липці мені важливо зберегти любов до визначальних для мене і моїх батьків місць, пережити біль і віднайти розуміння того, попри неможливість фізично бути в Липцях зв’язок не втрачено — він попри все існує і навіть посилився, набувши нових смислів і форм.

Артбук «Липці» — особистий липецький хронотоп художниці

Артбук «Липці» хронологічно охоплює 2020—2024 роки і складається з трьох частин: довоєнні світлини 2020—2021 років, спогади і проєкт «Тимчасово» 2023 року і нещодавні фотографії 2024 року, які надіслали друзі, знайомі і сусіди Ольги Бабак після відвідин Липців.

— На моє прохання мені робили фотознімки та відео нашого будинку, того, який вигляд він має після окупації. Поєднавши їх зі своїми спогадами, я також включила їх до книги, — зазначає художниця.

Відтак уміщені до артбуку художні твори поєднали часовий і просторовий виміри, розповідаючи про одне місце у різний час і за екзистенційно відмінних обставин. Завдяки цьому поєднання різножанрових творів під однією обкладинкою збагатило кожен із них новими смислами.

— Думаю, що книгу можна змінювати і доповнювати, однак я не планую робити її багатотиражною. Вона буде саме такою в єдиному екземплярі, існуватиме як самостійний художній об’єкт, — наголошує Ольга Бабак.

За її словами, книга про Липці цінна для неї також тим, що є свідченням особистих емоцій, думок та мрій. У той час, до якого належать вміщені до артбуку твори, вони були саме такими. Тож книгу, мабуть, доцільно саме продовжувати, ніж змінювати.

Крізь проєкт «Тимчасово» артбук «Липці» проріс у «Дерево життя»

Зараз книга про Липці експонується на виставці «Дерево життя» в Гаазі разом з творами ще кількох митців — Івана та Ольги Селищевих, Рік тен Вельден, поезії Саши Кочубей.

— Куратором виставки є Ольга Селищева. Вона звернулася до посольства України в Королівстві Нідерланди провести виставку «Дерево життя» на актуальну тему екоциду української землі внаслідок повномасштабного вторгнення росії.

Виставка «Дерево життя» дотична проблем екоциду і загрозі втратити природне біорізноманіття. Назва для такого смислового наповнення напрочуд вдала, адже дерево з його корінням, стовбуром та гіллям, а також квітами, плодами і насінням — це гарний символ єднання минулого через теперішнє з майбутнім.

— Коли відвідувачі відчувають й усвідомлюють контекст представлених нас виставці творів — це справляє на них дуже потужне враження, — зазначає Ольга Бабак. — Коли ж розповідаєш про історію їх створення, емоційний відгук додатково посилюється, бо відвідувач виставки розуміє, що перед ним не лише художній твір, який може бути вигадкою, фантазією, а життя реальної людини.

Художниця зазначає, що передаючи крізь свої твори власні емоції і відображаючи в них пережите, вона намагалась показати, що таких особистих історій дуже багато. На жаль, мало в кого є змога донести їх до світу в той чи інший спосіб.

Тому крізь призму артбуку «Липці» Ольга Бабак прагнула проявити також і їхні ще не розказані історії, розповісти про їхній біль і страждання, про світлу пам’ять і любов до рідного місця на землі. Для неї, як і для всіх липчан, таким місцем є Липці.

Світлини артбуку Ольги Бабак «Липці» та з відкриття виставки «Дерево життя»

Читайте також:  «Ми взяли прикордонний стовп і пішли на державний кордон з росією», – прикордонник Ігор

Телеграм-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Youtube-канал ЛИПЦІ Gromada Group

Сторінка ЛИПЦІ Gromada Group у соцмережі Facebook