Чому Пархомівський художній музей – це топ?

«Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував сільському вчителеві, у його сільську галерею. Я думаю, вони там потрібніші. Ти мене зрозумієш». Сподіваємося, що Пікассо не тримає зла на автора цієї цитати, адже виявляється, що українцям не обов’язково відправлятися до Іспанії, щоб побачити його роботи. Іноді справжні скарби можна знайти ближче, ніж здається, наприклад, у Пархомівському музеї, що на Харківщині.

Будні сільського вчителя

Історію музею варто розпочати зі знайомства з Панасом Федоровичем Луньовим. У 1945 році, після чотирьох років концтаборів, у Пархомівку, що неподалік Краснокутська, приїхав молодий, але перспективний учитель історії. Роль шкільного вчителя 26-річному Панасу була до душі. Він прищеплював своїм учням любов до прекрасного, прилучав їх до мистецтва.

В травні 1954 року Луньов запропонував пархомівським школярам стати членами гуртка «Юний історик», мета якого – вивчати історію своєї країни та рідного краю через речі певної епохи. Діти з радістю підтримали цю ідею. Вони почали зносити до школи все, що потрапляло у їх поле зору. Це були монети, книги, ікони, картини, одяг, вишивки, предмети побуту. Згодом до пошуків Луньова та його учнів долучилося все село. А Панас Федорович з учителя історії перетворився на оцінювача та реставратора старовинних речей.

Так спільними зусиллями у Пархомівській школі з’явилися пейзаж нідерландського художника Якоба ван Рейсдаля, декілька пейзажів Миколи Ярошенка, картини Генріха Семирадського, натюрморт Поля Сезанна, «Портрет В. Харитоненка» пензля Іллі Рєпіна, пейзаж Сергія Васильківського «На заході», картина Ораса Верне «Перед боєм» та інші. Через деякий час кабінет школи був забитий унікальними знахідками. Назріла потреба в створенні музею. Було це в 1955 році.

Історія про те, як Панас Луньов та пархомівські школярі писали листи відомим культурним діячам

Новостворений музей хотів зростати і розширятися, але можливості гуртка «Юний історик» та самого Панаса Федоровича були досить обмеженими. Одна, як ми знаємо, безвихідних ситуацій не буває. Одного разу Луньов запропонував своїм учням написати листи сучасним художникам, культурним діячам та скульпторам з проханням поділитися з музеєм своїми творами.

Після уроків ми залишалися з учнями в класі і писали листи з проханням розповісти про себе, про те, що захоплює їх в мистецтві, і, якщо можна, надіслати якусь зі своїх робіт, бо нам хотілося б доторкнутися до великого мистецтва не через книги, енциклопедії, фотографії, а на власні очі…, – згадував засновник музею.

Деякі митці ігнорували листи Луньова та школярів, деякі – відкладали на потім, а деякі – давали схвальну відповідь. Це був період «відлиги», тому в суспільстві все частіше йшла мова про те, що необхідно сприяти та допомагати мистецтву. Чутки про юних істориків та сільський музей ширилися Слобожанщиною, тож незабаром у Пархомівку прибула Харківська студія телебачення. Знімальна група відразу «забракувала» темне та тісне приміщенню музею, яке було, м’яко кажучи, непрезентабельним. Тому на час зйомок шкільний музей опинився на першому поверсі старовинного маєтку графа Подгорічані, де ще нещодавно була контора цукрового заводу. Після виходу сюжету Луньов відмовився покидати будівлю і заявив, що якщо їх виженуть, він повідомить в обком (обласний комітет) про брехню, яку показують на телеекрані. Аргументи Луньова були «залізобетонні», тож музею дозволили залишитись. Так з 1962 року Пархомівський художній музей знайшов гідне приміщення для своїх експонатів.

«Вибач, Пабло…»

Одним із культурних діячів, який відгукнувся на лист Луньова та його учнів, був письменник Ілля Еренбург. Він товаришував з Пабло Пікассо. І саме завдяки цій дружбі у музеї з’явилися дві картини видатного іспанського митця – «Голуб миру» та «Портрет Фредеріка Жоліо-Кюрі». Еренбург писав у листі своєму другові: 

Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував сільському вчителеві, у його сільську галерею. Я думаю, вони там потрібніші. Ти мене зрозумієш.

Погодьтеся, подарунки доволі щедрі. В наш час їх вартість оцінюється в мільйони доларів. А ще якихось 65 років тому ці коштовності зберігалися просто на території школи; картинами опікувалися виключно школярі.

Чому варто відвідати Пархомівський художній музей?

Сьогодні Пархомівський художній музей може похвалитися унікальною колекцією, що налічує близько 7 тисяч експонатів різних епох і країн. Серед них ікони 16-19 століть, твори станкового живопису і графіки 18 століття, а також мистецтво зарубіжних майстрів та пам'ятки місцевої історії та культури. Тут можна побачити «Євангеліє», видане Іваном Федоровим у Львові, та «Євангеліє» початку 17 століття. Живопис 15-17 століть представлений іконами, серед яких виділяється робота «Архангел Михаїл».

Мистецтво 18-початку 20 століття репрезентовано творами видатних художників того часу. У музеї зберігаються графічні роботи Тараса Шевченка «Закинутий млин» та «Хутірець», картини мариніста Iвана Айвазовського.

Доволі широкою є колекція творів закордонного мистецтва. У художньому музеї виставлені роботи таких французьких художників як Орас Верне (картина «Перед боєм»), Каміль Пісарро (полотно «Весна»), П’єр-Огюст Ренуар (етюд «На балі»), Поль Гоген (етюд «Пальми»), Анрі Матісс (картина «Циганка») та інші.

Італійське мистецтво представлено в основному копіями картин Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тіціана. Вражають своєю красою офорти «Портрет Яна Сікса» та «Портрет раббіна» нідерландського живописця Рембрандта ван Рейна. Не менш цінними експонатами є картини Фердинанда Боля, учня Рембрандта, – «Портрет дівчинки» та «Йосиф розповідає сни».  

Не можна не згадати про «родзинку» колекції музею – картину «Супрематизм 65» Казимира Малевича. До речі, дитячі роки цього визначного діяча авангарду, засновника і теоретика супрематизму пройшли в Пархомівці. Батько митця, Северин, працював цукроваром на заводі у купця Павла Харитоненка.

Як музей функціонує в теперішніх умовах?

Редакція Громада, Груп поспілкувалася із завідувачкою Пархомівського музею Ольгою Семенченко. Ми дізналися, чим зараз живе музей та які в нього плани на майбутнє.

Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Пархомівський художній музей не працює. Наразі наша команда займається науковими дослідженнями, пов'язаними з колекцією музею. Щодо планів на майбутнє: ми хочемо відновити нашу експозицію та приймати відвідувачів, – поділилася пані Ольга.

Сподіваємось, що музей найближчим часом відновить свою роботу. А поки цього не сталося пропонуємо дистанційно відвідати Пархомівський художній музей за допомогою технології віртуальних турів, які створюють ефект присутності.

Здійснити віртуальну екскурсію можна тут.

Всі фото, використані в матеріалі, взято з офіційного сайту Пархомівського художнього музею.

Джерела:

Стежками Краснокутської землі. Туристично-краєзнавчий посібник.

Рубрика. Пікассо і Малевич в українському селі: чому варто їхати в Пархомівку на Харківщині.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti    

https://www.facebook.com/gromada.grp 

Інстаграм: https://www.instagram.com/gromada.group.news/