Маленька цифрова срібна тарілочка.Чи є отримання глибоких і всебічних знань необхідним і корисним?

Про це пише в Дітмар Ганш — лікар, психотерапевт і публіцист в швейцарской газете «Нойе цюрхер цайтунг»  (NZZ).

Як показують багаторічні дослідження, читацька активність населення, особливо серед молоді, неухильно знижується.

Нещодавня стаття в Guardian потрапила в заголовки газет, панічно стверджуючи, що захоплення британськими дітьми читанням опустилося до історично низького рівня.

Але дещо дивно, що були й деякі видатні інтелектуали, які спробували протидіяти паніці: письмо просто замінюється аудіо та відео, а зараз розвиваються інші навички, так думає британський зоолог і автор бестселерів Метт Рідлі.

Хто правий? Чи справді аудіо та відео еквівалентні письмовому слову?

Еквівалентні з точки зору якої мети?

ДОВІДКА «Громади»

Доктор Дітмар Ганш  очолює відділення тривожних розладів у приватній клініці Хоенегг у Майлені на Цюрихському озері. Він є спеціалістом у сфері лікування вигорання та психотерапевтом зі спеціалізацією на поведінковій терапії. 

Ви можете легко прослухати кримінальний роман як аудіокнигу. Однак підручник з фізики навряд чи.

Чи є отримання глибоких і всебічних знань все ще необхідним і корисним? Навіть в освітній політиці всюди говорять про орієнтацію на компетентність, тому що засвоєні знання занадто швидко застарівають.

Навіщо пам’ятати те, що вже є у вас в руках, готове представити будь-коли на маленькій «цифровій срібній тарілці»?

Що ж, покладатися виключно на це було б помилкою, яка не могла б бути більш фундаментальною.

Самореалізація та щастя значною мірою пов'язані з наповненням знаннями. І є багато інших аргументів, чому одна річ є важливою для нас, людей, як духовних істот: це здобуття та засвоєння величезної кількості знань та їхня внутрішня організація в адекватні концептуальні моделі світу.

Простіше кажучи, цей процес розбивається на два кроки:

• по-перше, ми повинні запам'ятати будівельні блоки знань;

   

• потім ми повинні внутрішньо організувати ці будівельні блоки у складні та зв'язні моделі.

Перший вимагає максимально ефективного «закріплення» та повторення; другий вимагає часу для обробки та відпочинку для роздумів.

Отже, легко зрозуміти, що найкращий спосіб здобути таке внутрішнє багатство – це читання, а якщо бути точним, аналогове читання, читання паперових книг.

Стабільна форма робить паперові книги та сторінки більш придатними для початкового запам'ятовування – певний фрагмент інформації завжди знаходиться в одному й тому ж місці, а не тут чи там, залежно від формату та реклами.

Це полегшує її пошук для будь-якого наступного повторення.

Навіть освічений середній клас сьогодні мало усвідомлює революційний вплив читання на культурний та соціальний розвиток, і наскільки воно навіть змінило нашу психонейронну ідентичність. Про це можна прочитати у важливій книзі «Найдивніші люди світу» гарвардського антрополога Джозефа Генріха (найкраща науково-популярна книга 2020 року за версією Bloomberg, - ред.).

ДОВІДКА «Громади»

Джозеф Генріх - антрополог і завідувач кафедри еволюційної біології людини в Гарвардському університеті, де його дослідження зосереджені на еволюційних підходах до психології, прийняття рішень та культури. Він також є автором книг «Секрет нашого успіху: як культура рухає еволюцією людини», «Одомашнення наших видів» та «Робимо нас розумніше» та інших.

ЦИТАТА:

З екстремальним фокусом на особистості протестантизм вимагав, щоб чоловіки і жінки вчилися читати священні писання і будували особисті стосунки з Богом. Стимульовані цією релігійною мотивацією,  грамотність і школи швидко поширювалися, і незабаром протестантська Європа перетворилася на грамотне населення, яке коли-небудь знав світ.

 

Навчання читанню змінює наш мозок, тому, заохочуючи грамотність, протестантизм змінив не лише те, про що ми думаємо, а й нейронну проводку, яка відповідає за мислення.

Джозеф Генрих показав, що широке поширення грамотності населення, започатковане протестантизмом, стало вирішальним фактором, який призвів до розвитку особливого набору психологічних здібностей.

До них належать абстрактно-аналітичне мислення, підвищена самодисципліна, бажання зрозуміти себе як особистість та розвивати свої особисті навички, а також здатність інтегруватися в інституції, що функціонують за абстрактними, безособовими правилами.

Культура читання – це стовп західної цивілізації. Невже ми справді хочемо перевірити, наскільки стабільною вона залишиться після того, як цей стовп завалиться?

Люди – це аналогові істоти до глибини душі. Ми не можемо ні оцифрувати відтворення, ні основні процеси нашої самоосвіти.

Важливо зберегти культуру читання, обмежити оцифрування в школах до розумного рівня та продовжувати викладати або повернутися до викладання культурно важливого освітнього контенту аналоговим способом: за допомогою паперу та ручки, - стверджує відомий психотерапевт.

...Цікавим спостереженням у зв'язку з цим поділилася докторка психологічних наук, коуч Ірина Головньова (Харків) на своїй сторінці у Фейсбук:

У школі в Люксембурзі, де навчаються мої онуки, читання книг у молодших класах – це окремий урок.

І що важливо - книги виключно на твій вибір - хочеш про принцес і єдинорогів, а хочеш - про космічних монстрів.

Головне – ти привчаєшся читати регулярно, і робиш це із задоволенням. Жодних нав'язаних обов'язкових книг!

Ставати старшим – починається і групова робота, пов'язана з читанням – група обирає книгу, всі її читають самі, і зустрічаються для обговорення. Тобто, читання не навчальної, художньої літератури - це повсякденна реальність і навички, що постійно тренуються, - зауважує пані Ірина.

Читайте також:

Три світлі ночі літа: харківський академік про тунгуський феномен, загибель цивілізації та вибір людства

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: