Світлини: Вікіпедія
Колись давно вважалося, що мова — це надбання виключно людини, не притаманна іншим істотам. Але крок за кроком наука спростовувала цю думку. Виявилося, що у деяких тварин теж існує мова. Була відкрита мова мурах, бджіл, дельфінів, деяких інших представників світової фауни. І ось дійшла черга до морських гігантів — кашалотів. Ці велетні, як виявляється, не просто мають власну мову — їхнє спілкування чимось нагадує наше, людське.
Про ці наукові дослідження щойно повідомила «The Guardian» з посиланням на наукові видання «Ceti» та «Proceedings B». Виявляється, вчені проекту «Cetacean Translation Initiative» вже декілька років «підслуховують» розмови кашалотів і за допомогою штучного інтелекту намагаються розшифрувати їхню мову. А мова цих велетнів виявилася складною і чимось навіть схожою на людську.
Колись давно біологи вважали, що мова — це ознака, притаманна лише людині. Втім, дослідження останніх двох століть показали, що у цілої низки тварин існують мови різної складності та різного рівня. Втім, коректніше казати не про мову як таку, а про «біокомунікацію», адже для своїх повідомлень одна одній особини різних видів використовують не тільки звуки, але й виділення спеціальних залоз, електророзряди, різноманітні пози або навіть доторкування одне до одного.
Коли ми заходимо в ліс, або відвідуємо луки, поля, парки тощо ми чуємо пташиний гомін. Для неуважної людини це щось на кшталт беззмістовного шуму. Втім, насправді кожен звук в цьому розмаїтті має якесь значення. Зазвичай мова пташок доволі примітивна, вона складається лише з деяких стандартних повідомлень: «Це моя територія» (щось на кшталт «Зайнято», як кричать відвідувачі сільських вбиралень, вибачаюся за порівняння). Або «Тривога! Небезпека! Рятуйся!» Дуже поширені серед різних тварин звуки, які є проявами кохання або залицяння. Вчені з’ясували, що є пташки, які співають заради естетичного задоволення (один з прикладів — наш знаменитий співак соловейко), але зазвичай навіть у таких голосистих пташок є гендерна нерівність. Сам соловей дійсно має голос і любов до співу. А його самиця може лише подавати деякі сигнали суто прагматичного сенсу. Або попереджати свого коханого та пташенят про небезпеку, або кликати чоловіка-співака, або відповідати на залицяння свого кавалера при знайомстві. От і все.
Звісно, в світі тварин є й набагато складніші мови. У 1973 році, наприклад, став нобелівським лауреатом Карл фон Фріш, який розшифрував «танець бджіл», виявивши, що це — унікальна мова, якою одна особина передає іншим, де шукати їжу. Ще один нобелівський лауреат — Конрад Лоренц — досліджував спілкування гусей. А ще у 60-70 роки минулого сторіччя стався справжній прорив в розумінні спілкування мавп. Приблизно в той самий час дослідники зрозуміли. Що складні свисти та клацання дельфінів теж є не просто фізіологічними звуками, а системою комунікації, тобто мовою. Інтелектуальною мовою.
Справжнім проривом у цій галузі науки стало використання для розшифровки мови тварин штучного інтелекту та нейромереж, здатних обробляти великі масиви даних. А ще — поява високочутливих гідроакустичних приладів, здатних працювати автономно та непомітно для самої тварини.
Отже, новітні дослідження показали, що не тільки наземні істоти мають мову. Морські та океанські жителі також можуть між собою про щось своє патякати. Сталий вираз «німий як риба» виявився хибним. Втім, для нашого вуха більшість підводних звуків дійсно нечутні. Щоб їх виявити потрібна спеціальна апаратура. Деякі риби видають звуки, стукаючи одна об одну своїми кістками. Деякі затискають повітряний міхур чи випускають певним чином бульбашки повітря, щоб передати спільноті якусь свою інформацію. Складнішими є комунікації водних ссавців. Ті сам дельфіни та їхні родичі — косатки — мають складну мову, здатну передати велику кількість різноманітної інформації. Ще більш складною (і рекордно складною у порівнянні з аналогами у тваринному світі) виявилася мова кашалотів. Яка чимось нагадує спілкування дельфінів та косаток, але значно перевершує його.
Кашалот — це найбільший представник зубатих китів, або, як їх ще називають, дельфіновидих. Самці цих тварин досягають довжини в 20 метрів і можуть мати вагу, більшу за 50 тон. А самиці цього виду значно менші — зазвичай їхня довжина не перебільшує 13 метрів. Мова цьому велетню потрібна хоча б тому, що він веде стадний спосіб життя, зазвичай разом тримаються від сотні до тисячі особин, які допомагають одна одній у полюванні, захисті від хижих косаток та у рішенні інших нагальних проблем. Кашалот — ще й рекордсмен у тваринному світі з глибини занурення, він може в пошуках здобичі пірнати на 2000 метрів, затримуючи дихання аж на півтори години!
Мова кашалотів, як з’ясували вчені, заснована на їхньому умінні «клацати», пропускаючи повітря через носові проходи, що призводить до вібрації структур у голові кита. Цей звук відбивається від лобової кістки та фокусується через спермацетовий орган, виходячи «в ефір» у вигляді гучного клацання. Тварина може змінювати темп, ритм та тривалість клацань, створюючи "фонетичний алфавіт", подібно до того, як люди використовують голосні та приголосні звуки. Завдяки комп’ютерним технологіям вдалося частково розшифрувати цей «алфавіт» і навіть порівняти його з людським. І вчені виявили деякі подібні риси між мовою китів та такими людськими мовами як китайська, латина та словенська. Звісно, річ не в формальному звучанні цих мов, оскільки клацання кашалотів по звуку більш нагадують азбуку Морзе, ніж людську вимову. Тут маються на увазі закономірності вживання голосних звуків для вираження понять. Більше того, у цих китів виявили наявність інтонації, тобто висхідні чи спадні тони, як у людей, які або щось стверджують, або заперечують, або вимагають, змінюючи інтонацію вимови своїх слів.
Але деякі звуки кашалотів вже розшифровані. Так, з’ясовано, що найбільш важлива частина їхніх перемовин — це ідентифікація. Хто ти, звідки — ось що має значення для цієї спільноти. А ще у кашалотів є специфічні коди для того, щоб назвати себе, тобто щоб оточуючі знали, хто саме «говорить». Оскільки ці кити живуть великими стадами, в кожному утворюється свій «діалект» або «акцент», отже кашалот на великій відстані може встановити, де «свої», а де «чужі». Ще одна група сигналів стосується сумісних дій, наприклад, полювання. Занурюючись на велику глибину, де панує майже абсолютна темрява, лише синхронними злагодженими діями ці завзяті мисливці можуть досягти своєї мети. Їхня найулюбленіша пожива — гігантські кальмари, яких треба вистежити, наздогнати і перемогти в битві. Тож, в мові цих тварин присутні звуки для координації напрямку руху, початок підйому на поверхню для дихання тощо. На третьому місці за поширенням висловлювання, пов’язані з родинними стосунками та вихованням малечі. Матері та «няньки» (інші самиці, які допомагають слідкувати за дитинчатами) постійно перегукуються зі своїми підопічними. А малі, в свою чергу, спочатку не вміють розмовляти і видають нечіткі звуки, які, схоже, не мають сенсу. Поволі йде навчання. І у віці двох років тварина вже опановує мову своїх родичів. Втім, вигук на кшталт «Мамо, я тут» дитинча навчається промовляти значно раніше.
Звісно, у кашалотів є сигнали тривоги, щоб попередити інших про атаку косаток, емоційні вигуки, і якісь поуки що незрозумілі висловлювання, які, можливо, мають більш абстрактний характер. Можливо навіть, що вони здатні спілкуватися між собою на якісь менш практичні теми, ніж інші тварини. Щоправда поспілкуватися з кашалотами людство поки що не може. За оцінками вчених, для того, щоб частково розшифрувати основні поняття кашалотської мови потрібно ще принаймні п’ять років. Але чи зможемо ми після цього передавати один одному якусь інформацію — невідомо.
Слідкуйте за нами в соціальних мережах:
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз