Тексти – це завжди чиста література, яка не старіє

Перед публікацією забутого й віднайденого твору лавреата малої Шевченківської премії пробував розшукати його знайомих та друзів. Мені пощастило поспілкуватися з Володимиром Тихим, кіномитцем, який особисто знав легендарного автора, життя і смерть якого овіяна ореолом таємниць та міфів.

Прикметно, що пан Володимир знав історію виникнення й розвиток сюжету роману, зміг розповісти цікаві подробиці особистого життя непересічної особистості. З цього інтерв’ю можна дізнатися те, що ви ще не знали про майстра пера.

– Пане Володимире, розкажіть, як ви познайомилися з Олесем Ульяненком?- 

Ми зустрілися на початку 2000-х. Ульяненко мав ідею екранізувати «Сталінку». Телефон мій йому дав Мирослав Слабошпицький. Ми домовилися побачитися в Будинку кіно, він передав мені рукопис і так почалася наша співпраця.

– Як з’явилася ідея роману «Хрест на Сатурні»?- 

Тоді дуже активно почали виробляти серіали, і Микола Княжицький запропонував Ульяненку писати сценарій. Йому навіть дали ноутбук для роботи. Але Олесь не міг писати «мильні опери». Він почав працювати над сценарієм, але зрештою з цього виріс роман. Сюжет був драматичний: у пожежника викрадають семимісячну дитину. Згодом з’ясовується, що ця дитина виросла і стала чоловіком ще однієї героїні. Фінал цієї історії досить несподіваний, як для українського читача. Це історія, яка починалася як мелодрама, але перетворилася на потужний текст з фірмовим стилем Ульяненка.

– Чому, на вашу думку, цей роман варто презентувати шкільній аудиторії?

- Бо він підсвічує тему «золотої молоді», про яку в українській літературі майже не пишуть. Герої роману – випускники школи, які тільки стають на ноги: хтось отримує у спадок бізнес, хтось бореться з особистими трагедіями. Цей текст можна використовувати для розмови зі школярами про моральні цінності.

– Яким ви бачили самого Ульяненка?- Він був передусім літератором:  його сила в тексті, в образах. Ульяненко писав «запоєм» – сідав і не зупинявся, поки не вичерпував себе. Так само він міг за два дні подивитися двадцять серій «Сопранос». Це була людина, яка повністю занурювалась у процес.

– Можливо, у вас є яскравий спогад, який особливо його характеризує?- Пам’ятаю, як він їздив у Бородянку лікувати зуби до знайомого дантиста. На зворотному шляху його обікрали – дівчата підсипали щось у пиво. Він прокинувся в переході на метро «Лісова» без речей і документів. Потім місяць відновлював своє письменницьке посвідчення. Для нього ця книжечка була дуже важлива – вона рятувала від міліційних підозр.

– Як ви оцінюєте його спадщину?

Олесь Ульяненко – це унікальний автор, який ніколи не писав шаблонно. Навіть коли пробував адаптуватися під телевізійні вимоги, він усе одно створював щось зовсім інше. Його життя було сповнене пригод і труднощів, але тексти – це завжди чиста література, яка не старіє.28 вересня о 12.00 на книжковому клубі “Літературні вечорниці в Токіо” відбудеться обговорення роману “Хрест на Сатурні”. 

Всі охочі можуть приєднатися до онлайн-зустрічі, пройшовши форму реєстрації нижче.

Форма реєстрації: 

https://forms.gle/DPkR1asZZ8cxETC86

Фото з особистого архіву автора й Інтернету

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:  

Телеграм Фейсбук Інстаграм