Видихнути, щоб жити й писати далі. Карпатський щоденник Харківського прес-клубу…

Це історія про те, як людям, які звикли щодня проганяти через себе тонни чужого болю, новин та безперервної напруги, на кілька днів дали найцінніше — можливість видихнути та відчути себе у безпеці.

Оглушлива, непризвичаєна тиша без сповіщень про повітряну тривогу та звуків сирен — це перше враження, яке застає зненацька. Це майже забуте, але таке омріяне відчуття повного миру та спокою.

Харківський прес-клуб організував творчу резиденцію для журналістів прифронтової мережі місцевих медіа «Громада Груп» у мальовничому карпатському селі Пістинь, у затишній садибі «Підкова».

Резиденція — це не класична відпустка. Це унікальний формат, який Харківський прес-клуб задумав,  задля психологічного розвантаження, обміну професійним досвідом та пошуку нових натхненних сюжетів.

Тут рефлексія поєднується з творчістю!

Важливо, що програма резиденції поєднала в собі два ключові блоки: психологічний та професійний.

Психологічне перезавантаження: тренінги за авторськими методиками психологині Людмили Калин — «Видихнути. Зупинитися. Бути тут», «Де брати сили, коли ресурс закінчується» та інтерактивна сесія «Мій спосіб відновлюватися».

Завдяки об’єднувальним практикам пані Людмили серед колег виникло відчуття, ніби всі знайомі вже «тисячу років» — зникали страхи й тривоги, а на їхнє місце приходив щирий оптимізм.

Медіаграмотність та розбір кейсів. Досвід редактора субсайту «Липці. Громада. Груп» Андрія Домановського щодо оптимізаціїї пошуку новин, запитів на інформацію та комунікації з місцевими чиновниками, а також новаторські прийоми зворотного зв'язку з читачами.

Найвищий пілотаж від Андрія Домановського: як домогтися, щоб місцеві адміністрації не мали шансів уникнути змістовних відповідей на журналістські запити. І як журналістський запит буквально змушує вдосконалювати регіональне адміністративне правове поле.

Професійний тренінг «Як (НЕ)викривити інформацію: розбір "медіапольотів"» від медіаекспертки та медіатренерки Аллы Федорини.

Обличчям до обличчя журналісти дискутували про те, як відрізнити випадкову помилку від свідомої дезінформації. Йшлося, зокрема, про місінформацію — несвідомі хиби, через які факти подаються неточно. І хоча зазвичай такі ляпи мають локальний характер, це не означає, що їх можна вважати незначними.

Попри моє первісно скептичне налаштування до різного роду колективних психологічних тренінгів, я від участі в них не ухилявся і навіть отримав від них задоволення та певну користь.

До того ж, від перших хвилин зустрічі став зрозумілим високий професійний рівень фахівчині, яка з нами працювала. Завдяки її коментарям та спілкуванню в колі колег мені вдалося уточнити власне розуміння особливостей мого характеру та взаємодії з іншими у різних середовищах і ситуаціях.

Насамперед я краще зрозумів, що мої сильні сторони є водночас також моїми уразливими місцями, а те, що я звично сприймав як слабкість чи недолік, можна перетворити на перевагу, правильно вбудувавши її в контекст залежно від ситуації.

А як викладач, журналіст і військовий я підгледів у нашої психологині та колег корисні прийоми та способи спілкування з людьми, які допоможуть продуктивно взаємодіяти у різних середовищах — зі студентами в университетській аудиторії, героями матеріалів під час інтерв'ю та побратимами незалежно від того, якими є їхні звання та посади.

Психологічна допомога – це не про пігулку, яку випиваєш і тобі не болить чи принаймні болить менше. Це – про повернення до себе.

Коли тобі дають поштовх зупинитися, замислитися, заглибитися у себе й зрозуміти, чи ти – все ще ота ти.

Психологиня нашої групи Людмила створювала саме таку ситуацію: можливість лагідно переоцінити себе. Ця атмосфера виникла поступово, але вже второго дня зустрічі я була готова до роботи, як до звичної чашки кави, що обов’язково має бути в твоєму графіку.

Переконана, що загальне тло, створене організаторами, сприяло цьому наповненню.

Краса гір, каньйонів і потічків, екскурсії, музей, майстер-клас із гончарства – все працювало на завдання висмикнути нас із русла напруженої буденності. А ще, звичайно, тиша. Ні шахедів; ні кулеметів неподалік, що намагаються збити дрони; ні гучномовця, що день і ніч регулярно застерігає про загрозу КАБів… Краса, тиша, і пані Людмила Калин – це виявилося вдалим рецептом.

Велику роль відіграла сама група. Нечасто буває, що збираються люди з прагненням доброзичливості, розумінням мети зустрічі та, мені здалося, з бажанням не зашкодити одне одному.

Проте – і з професійною цікавістю. Відчула це на нашому тренінгу з медіаграмотності, коли спільне обговорення містило бажання не "довести своє", а обговорити (хай навіть посперечатися, – та не посваритися). Тож резиденція вийшла вдалою. І – з бажанням продовжити спілкування вже в "цьому світі".

Коли журналісти приїхали до села, їх зустріла неймовірно гарна садиба "Підкова", дерев'яні екобудинки, просторий двір, комфортабельні номери. Потім була прогулянка селом, дивували природні красоти навколо, а ще природа допомагала психологічно відволіктися від тяжких думок, не дарма кажуть: "Природа — найкращий лікар".

Психологічно розвантажитися допомагали тренінги, які проходили на базі садиби. На них журналісти медитували, танцювали "Коломийку", ділилися усім тим, що наболіло. Я зрозуміла: якщо не ділитися, а приховувати свої проблеми та емоції, то можна вибухнути, як той глечик, що був у мене на картинці.

Подорож у гори також була своєрідною психологічною допомогою, адже ніщо так не надихає, як гори та природа. Навколо зелений ліс, співали пташки, шуміла річка, а яка панорама відкривалася з гори — аж подих захоплює!

Дуже запам'яталися ще дві подорожі: у Музей кераміки та у гончарню у Косові. В музеї кераміки журналістам провели цікаву екскурсію, ми роздивлялися вироби, слухали історію цього мистецтва. У гончарній майстерні ми й самі ліпили з глини глечики.

І звісно ж, не можна не згадать про подорож до резиденції Святого Миколая, яка подарувала спокій душі. Там відбулася захоплююча екскурсія, а після неї — справжня пресконференція, де ми ставили Святому Миколаю свої влучні журналістські запитання.

Психологічне розвантаження відбулося: вдалося відпустити проблеми, відновити здоров'я та наповнитися натхненням для подальшої праці».

Останнім часом відчувала, що постійний стрес накопичився настільки, що рівень тривожності вже почав викликати занепокоєння.

Потрібно було зупинитися і відновитися. Таким шансом для мене стала участь у програмі з психологічної відновлюваності для медіа, організованій Харківським прес-клубом.

У теперішніх умовах психологічне розвантаження — це не примха чи приємний бонус, а життєва необхідність. Вона допомагає зберегти внутрішню рівновагу і захистити власну психіку від вигорання.

Досить дієвими стали психологічні тренінги. Професійна психологиня зуміла створити атмосферу довіри та безпеки. Було важливо не просто поговорити про стрес, а зрозуміти, що з нами відбувається, навчитися помічати власне виснаження та знаходити способи допомогти собі. Ці знання я забрала із собою додому.

 

Дуже вдалим было саме місце проведення ретриту. Гори, річка, свіже повітря — усе це дозволило фізично відірватися від звичного середовища та психологічно переключитися.

Були й розваги, екскурсії, спілкування та багато моментів, коли можна було просто посміхнутися. Після ретриту я відчуваю себе більш спокійною та врівноваженою. З з'явилося відчуття, що я знову маю сили рухатися далі.

Особливо сподобалися тренінги психологічного розвантаження від Людмили Калин. Знаєте чому? Тому що наша психологиня розрахувала їх саме для творчих людей — журналістів.

Розмови без запису: коли не потрібно бути ідеальним професіоналом, а можна просто поділитися тим, що болить, з тими, хто розуміє тебе з півслова.

Перезавантаження смислів: вдалині від міської метушні та постійних дедлайнів знову повертається розуміння: «Навіщо я це роблю?». Народжуються ідеї для глибоких матеріалів, великих спецпроектів та документальних історій, на які вдома просто не вистачало ресурсу.

Сила ком'юніті: Харківський прес-клуб завжди вмів поєднувати. Але у горах це єднання стає сімейним. Спільні сніданки, прогулянки стежками, вечірні дискусії біля каміна – тут відновлюються довіра та професійна солідарність.

Нові враження назавжди залишаться в пам'яті, як і сюжети для нових статей про майстер-клас із гончарства у Косові чи резиденцію Святого Миколая у Національному природному парку "Гуцульщина".

З таких поїздок журналісти повертаються іншими: з ногами, що трохи втомилися від гірських підйомів, але з чистим поглядом, свіжими ідеями і, головне, з відчуттям, що за спиною — міцний тил і надійне плече колег.

…Карпати не забирають війну з реальності та не стирають новини зі стрічки. Але вони дають ту саму точку опори, про яку писав Архімед. Резиденція Харківського прес-клубу – це важливий та неймовірно душевний проект про турботу. Про те, що перш ніж висвітлювати світ і допомагати іншим, потрібно спочатку наповнити своє власне внутрішнє світло.

Майстер-класи з гончарства в Косові, відвідини музеїв та знайомство з резиденцією Святого Миколая показали ще одну важливу істину: культура під час війни є потужним ресурсом відновлення. Українські традиції та ремесла допомагають зберігати чутливість та ідентичність тоді, коли довкола забагато руйнувань.

Поїздка до Карпат довела: щоб продовжувати інформувати суспільство, тримати інформаційний щит і допомагати іншим, медійникам необхідно час від часу зупинятися. Повертаючись згодом до своїх редакторських столів у прифронтових містах, вони везуть із собою не лише нові матеріали та тексти, а й найголовніше — творчий ресурс.

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.

"Громада" — незалежне медіа про події та процеси, які формують сьогоднішню реальність. Ми публікуємо перевірені новини, репортажі та аналіз без шуму та маніпуляцій — щоб допомагати читачеві розбиратися у складному.