Як монастир Успіння Матері Божої у селі Погоня знищували, а він знову поставав, та про дива чудотворної ікони, яка заговорила (фото)

Минулого вересня власне задля цієї ікони ми і завернули у Погоню.

І потрапили на Міжнародну прощу вервиці, на яку дісталися тисячі людей з багатьох містечок і сіл Прикарпаття та інших областей України. На великій території навколо храму ніде було яблуку впасти. Розпочалася проща з урочистого винесення  ікони Погінської Матері Божої. Велелюдно було настільки, що й годі було  навіть думати, щоби побути на самоті з чудотворною іконою.

А цього разу в монастирському храмі  людей майже не було. Концентрована церковна тиша. Відлуння кроків і притишених голосів… І чудотворна ікона Матері Божої, з якої Богородиця заглядає  тобі просто в душу…

Про драматичну історію Погінського монастиря Успіння Матері Божої, який знищила радянська влада, та про  його відродження з настанням Незалежності України, а також про чудеса, що супроводжують  ікону  Матері Божої і майже детективне повернення головної святині до монастирського храму дізнавалася журналістка «Громади».

 Монастир знищували, 

а він щоразу знову поставав

Чому село має таку незвичну назву? Історія його сягає княжих часів ХІІІ століття…

- Коли наступали монголо-татари, князь Данило доручив своєму воєводі Роману зупинити цю навалу. Але була одна проблема. У війську монголо-татар було близько 21 тисячі загарбників, воєвода Роман назбирав 3 тисячі.

Перевага колосальна. І годі думати було про те, щоби зупинити  таку навалу, - розповідає чернець монастиря Успіння Матері Божої, отець Кирило Чину святого Василія Великого. - 

Стривожений і втомлений Роман незчувся, як заснув. Аж раптом у сні почув голос Миколая Чудотворця:

Не бійся виступати! Пресвята Богородиця допоможе здолати бусурман, але на місці перемоги над ворогом збудуєш церкву і назвеш її на честь Богородиці.

 

-Так і сталося, - продовжує чернець. –  Військо  воєводи Романа кинулося за ворогом і, наздогнавши його поблизу Тисмениці, розбило його вщент. Відтоді ця місцевість називається Погонею, а  Роман збудував церкву, яка дістала назву Успіння Пресвятої Богородиці. Потім тут постав монастир, в якому поселилися монахи.

Історія цього монастиря досить трагічна. Його неодноразово знищували, але щоразу він відроджувався знову і знову.

За легендами, монастир був заснований у ХІІ-ХІІІ столітті.  Під час одного із численних набігів татар у 1594 році монастир зазнав великого спустошення. Тоді монахи-схимники продовжили чернече життя в печерах.  Монастир було відбудовано лише  у 1634 р.

За часів Австро-Угорщини хотіли ліквідувати монастир під час реформи, запровадженої австрійським імператором Йосифом II, коли австрійська влада закривала «непотрібні»,  з її погляду, монастирі.

- Треба було заплатити  великий податок за землю, яким користувався монастир, - розповідає отець Кирило. – А у монастирів на той час були доволі значні площі землі. Заплатити податок було годі, тому що сума була  дуже значна, і невідомо було звідки її  взяти. Якщо не сплатити  вчасно податок, то землі забирала держава, і закривала монастир, бо він не міг себе утримувати.

 Ігумен сушив собі голову, як бути. І  тут йому являється Богородиця і каже: «Візьми срібні шати, корони, воти  і ними заплати податок».

Шати - оздоба на іконах, що виготовлена зі срібла чи золота, яка покриває майже все зображення, окрім обличчя і рук. Воти – дари чудотворній іконі, виготовлені із золота, срібла, міді та інших цінних металів в подяку за зцілення від хвороб). Настоятель так і зробив.

Про те, що срібна «сорочка»  з золотом та коштовними каменями  дійсно була на іконі, свідчать дрібненькі отвори від цвяхів навколо лику Богородиці.

Але найтяжчими для монастиря були часи комуністичного безувірства. Радянський режим знищував усі святині, що належали церкві.

Цю добу монастир не пережив…

- Одного разу  до храму увірвався п’яний енкаведист і автоматною чергою розстріляв ікони, - розповідає чернець монастиря Успіння Матері Божої, отець Кирило.  -  Кілька куль влучили в чудотворну ікону Матері Божої. Одна влучила в праву руку, друга пошкодила верхній кут рами. Постраждали й інші ікони, що прикрашали іконостас. Деякі  з них і зараз є в храмі.

 З приходом радянської влади у монастирських приміщеннях облаштували військові казарми Тисменицького НКВД. Енкаведисти пограбували і спустошили обитель, зробили тут стайні.

Радянська влада конфіскувала усе майно монастиря. Житлово-господарські  будівлі, орна земля, лугові та лісові угіддя  - все це було передано Станіславівському обласному управлінню  міністерства держбезпеки.

А 1946 році василіянська чернеча обитель  була остаточно ліквідована комуністичною владою.

Згодом у чотирьох монастирських будівлях розмістився психоневрологічний інтернат.

- Директору інтернату дуже перешкоджала дерев’яна церква, що стояла тут, - розповідає отець Кирило. -  В кінці 50-х-початку- 60-х  років храм розібрали, деревину пустили на опалення інтернату.

Про монастир, який існував понад 300 років, не залишилося навіть згадки...

- Коли люди дізналися, що монастир за кілька годин радянська влада закриває, звідусіль прибігли люди, щоби врятувати ікони, - переказує чернець. – Ікони просто вибивали з іконостасу. Врятовані ікони люди розібрали по хатах. І чудотворну ікону Матері Божої також.

Про чудотворну ікону Матері Божої є багато переказів та легенд. Старожили розповідають, що образ Матері Божої вперше з’явився на липі біля джерела з цілющою водою.

Віряни, побачивши це чудо, зняли її з дерева і занесли до церкви. Але зранку ікона дивним дивом знову опинилася на колишньому місці. Люди вирішили, що це хтось так шкодить. Знову зняли ікону, занесли  до храму і навіть поставили варту біля неї . Цілу ніч вартові не стуляли очей, а наступного ранку образ Матері Божої знову сяяв на дереві.

 

- Це розцінили, як знак від Богородиці, - розповідає чернець. -  Отже, вирішили занести образ Матері Божої до церкви з хоругвами урочистою ходою. Думаю, Богородиця саме так хотіла довести особливість цієї ікони. Звели престол почитання Богородиці. З того часу  ікона залишилася у храмі.

Розібрані по домівках ікони, люди зберігали   на горищах, у дровницях, переховували святині у найпотаємніших місцях щоби врятувати їх від знищення радянською владою.

Чудотворна ікона Матері Божої, якій  було понад 300 років, щезла майже на 50 років…

Ніхто не знав, де вона аж до відновлення Незалежності  України. Тоді виявилося, що старовинна ікона, окрім оригіналу, має ще дві копії.

Чернече життя у Погоні відродилося у 1990-х роках. У 1993 році освячено дерев’яну монастирську церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перевезену до Погоні з села Рунгури Коломийського району.

Тоді ж до храму було повернуто ікону Матері  Божої, яку підпільно зберігали сестри служебниці з Тисмениці. Але це… виявилася копія!

У 1996 році до храму приносять ще одну ікону Матері Божої, що знаходилася у селі Дора. І знову це була копія. Ікону урочисто перенесли до новозбудованої каплиці на території монастиря у Погоні.

А пошуки оригіналу чудотворної ікони Матері Божої тривали й далі. Майже двадцять років. На жаль, безуспішно…

Якось, а саме на початку березня 2001 року, тодішній настоятель Свято-Успенського монастиря отець Никодим Гуралюк розглядав давню ікону, яку у 1980-х роках повернули з  парафіяльної церкви села Пшеничники біля Погоні, куди було передано значну  частину майна монастирської церкви при закритті  чернечої обителі.

Ікона була у вкрай занедбаному стані. Образ на ній  був замалюваний  звичайною сріблянкою.

Отець Никодим  розмістив її  на місці ікони Божої Матері, привезеної з Дори, яку на той час  він віддав на експертизу до Львова. А під час страсного тижня ввечері, коли відправляв Службу Божу, став на коліна перед цією  іконою.

Аж раптом, дивлячись на ікону, побачив  перед очима заволоку і  почув чийсь голос, який промовив до нього:

Це я, а ти мене шукаєш!

Від несподіванки  та переляку він не міг навіть поворухнутися. Коли оговтався, раптом побачив  на іконі сліди від цвяхів, якими були прибиті шати. А також отвори від цвяхів навколо голови Богородиці, де була корона.

Відкриття було неймовірним. Це одне з найбільших чудес Погінської Богородиці. Двадцять років чудотворна ікона Матері Божої перебувала в храмі, а її  скрізь шукали. Доки вона не озвалася…

Згодом спеціалісти інституту «Укрзахідпроектреставрація» підтвердили оригінальність ікони, датувавши її 1650 роком. Богородицю, зображену на ній, прострілив енкаведист, і знаки  від того пострілу залишилися на її правій руці.

Нарешті чудотворну ікону Матері Божої віднайшли. Вона чудом з’явилася у монастирській церкві. І чудом повернулася в монастирський храм у Погоні.

Після реставрації 27 червня 2001 року ікону благословив Святіший отець Іван Павло II під час апостольського візиту в Україну.

Стою перед  чудотворною іконою Матері Божої. Богородиця тепло заглядає в душу, уважно вислуховує пристрасні моління, розуміє, що  сьогодні йдеться про існування українців, як роду та долю самої України. Серцем розділяє нестерпний біль матерів, чиї сини воюють, бо сама тримає на руках маленького сина…

Матінко Божа, прийми ласкаво в Свою опіку кожного воїна, що зараз на фронті, вбережі життя кожного з них, бо вони найгідніші і найдостойніші, не шкодуючи  свого життя боронять Україну. Пресвята Богородице! Захисти кожного українця, що опинився у полум’ї жорсткої неправедної війни. Вбережи  від підлого  та підступного ворога нашу Україну!

Аби разом молитися за мир в країні, припинення війни та за всіх військових, отець Кирило запрошує усіх вірян в Погоню  на ХХІХ міжнародну прощу вервиці, яка відбудеться  21-23 вересня 2024 року.

Читайте також:

«Золота ера» антибіотиків завершилася? Незабаром стійкість бактерій до антибіотиків може забирати до 10 мільйонів життів на рік… Як інновація харківських учених вирішує проблему?